ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року № 813/4011/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представника позивача Богданова О.В., представника відповідача Дорош А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000142220, № 0000152220, № 0000162220 від 13.05.2013 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство правомірно віднесло до складу валових витрат за 1 квартал 2012 року суму коштів за придбаний у ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» металопрокат та правомірно сформувало податковий кредит по вказаних господарських операціях. Вказано, що висновки податкового органу про безтоварність цих операцій є безпідставними та спростовуються видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, які досліджувались податковим органом при перевірці. Зазначено, що відповідачем, з метою з'ясування відображення господарських операцій в податковому обліку, не вжито заходів щодо перевірки задекларованих ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» показників з податку на додану вартість. Вказано, що перелічені в акті перевірки податкові накладні, оригінали яких ніби відсутні, є в наявності у позивача, тому висновки перевіряючих не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що після проведеної перевірки, засвідчені копії податкових накладних, що зазначені в акті як відсутні, разом із запереченнями були надіслані до податкового органу, проте при винесенні податкового повідомлення-рішення до уваги взяті не були. Просив позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях зазначив, що при укладенні договору позивача з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» не вказано всіх істотних умов та Товариством до перевірки не надано специфікацій чи рахунків-фактур, які є невід'ємними частинами договору. Також під час перевірки не встановлено факту реальності вчинення господарської діяльності між ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Метал Холдинг Львів», як наслідок встановлено юридичну дефектність відповідних первинних документів, що унеможливлювало формування даних податкового обліку платника податку. Окрім того під час перевірки у позивача були відсутні оригінали податкових накладних по окремих господарських операціях за жовтень, листопад, грудень 2012 року, що свідчило про порушення ним вимог ПК України. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають до задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Додатково зазначив, що в порушення положень ПК України Товариством не надано відсутніх документів і після перевірки, а в долучених до матеріалів справи видаткових накладних та товарно-транспортних накладних існують розбіжності. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 55 КАС України здійснено заміну відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі ДПІ) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення Товариством п.44.1 ст. 44, п.135.4 ст. 135, ст. 137, п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 96 584,00 грн.; п. 193.1 ст. 193, п.198.6 ст. 198, п.201.1, 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 404 623,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012 року в сумі 28 562,00 грн., що викладено в Акті перевірки від 19.04.2013 року № 676/22-20/33286209.

На підставі встановлених порушень та за наслідком розгляду заперечень Товариства, 13.05.2013 року ДПІ винесено податкові повідомлення - рішення № 0000142220, № 0000152220, № 0000162220, якими збільшено суму податкових зобов'язань: з податку на прибуток на суму 144 876, 00 грн. (в т.ч. основний платіж 96 584,00 грн., штрафні санкції 48 292,00 грн.); з податку на додану вартість на суму 606 935,00 грн. (в т.ч. основний платіж 404 623,00 грн., штрафні санкції 202 312,00 грн.) та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 28 562,00 грн. по показниках декларації за січень 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «Метал Холдинг Львів» (Покупець) та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 38/11 від 01.11.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість. Відповідно до умов даного договору поставка товару здійснюється продавцем (м.Київ, вул.. Кіквідзе, 14В,4) на склад покупця ( м. Львів, вул.. Навроцького, 1а.)

На виконання умов договору купівлі-продажу Продавцем виписано податкові накладні на реалізацію металопрокату №7 від 03.01.2012 року, № 55 від 04.01.2012 року, № 83 від 05.01.2012 року, № 142 від 09.01.2012 року, № 177 від 10.01.2012 року, № 208 від 11.01.2012 року, № 250 від 12.01.2012 року, № 325 від 16.01.2012 року, № 344 від 17.01.2012 року, № 424 від 23.01.2012 року, № 508 від 26.01.2012 року, № 528 від 27.01.2012 року, № 557 від 30.01.2012 року, № 625 від 31.01.2012 року, №7 від 01.02.2012 року, № 75 від 03.02.2012 року, № 110 від 06.02.2012 року, № 135 від 07.02.2012 року, № 155 від 08.02.2012 року, № 177 від 09.02.2012 року, № 216 від 13.02.2012 року, № 237 від 14.02.2012 року, № 274 від 15.02.2012 року, № 328 від 17.02.2012 року, № 356 від 20.02.2012 року, № 390 від 22.02.2012 року, № 407 від 23.02.2012 року, № 418 від 24.02.2012 року, № 452 від 27.02.2012 року, № 477 від 28.02.2012 року. Дану господарську операцію Товариством відображено у бухгалтерському обліку за 1 квартал 2012 року та включено вартість металопрокату в сумі 303 939,51 грн. до декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

При перевірці Товариства податковим органом встановлено, що контрагент позивача - ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, підприємство за юридичною та фактичною адресою у 2011-2012 роках не знаходилось, трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності у нього відсутні, згідно з протоколом допиту директора ОСОБА_3, він ніякої господарської діяльності не проводив, первинних документів не підписував. Враховуючи викладене податковим органом встановлено факт нереальності ведення господарської діяльності між ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та ТзОВ «Метал Холдинг Львів», та як наслідок юридичну дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України, що унеможливлювало, на думку ДПІ, формування даних податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку.

У поданих запереченнях відповідач також вказує, що сторони при укладенні договору купівлі-продажу не погодили всі істотні умови поставки товару (номенклатуру, асортимент, кількість, розмір партій, ціну, сумарну вартість партій). Товариством до перевірки не надано специфікацій чи рахунків-фактур, які є невід'ємними частинами цього договору; та підтверджень щодо видачі доручення на отримання товару ОСОБА_4, який підписав видаткові накладні. Тому ДПІ вважає, що дана господарська операція мала безтоварний характер на суму 303 939,00 без ПДВ та спрямована на отримання податкової вигоди шляхом декларування витрат на підставі первинних документів, які містять юридичну дефектність.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, встановлюються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вказаних норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи судом встановлено, що на кожну окрему партію придбання металопрокату виписувалися видаткові накладні. На підтвердження поставки товару позивачем долучено товарно-транспортні накладні.

Позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні, якими він підтверджує подальшу реалізацію отриманого товару від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» іншим суб'єктам господарської діяльності. На обґрунтування позовних вимог, на заперечення висновків податкового органу, позивачем також долучено копії договорів транспортного перевезення, актів виконаних робіт та заявок, платіжних доручень трудових книжок, наказів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, витягу з книги реєстрації довіреностей за 2012 рік (щодо директора ОСОБА_4).

З долучених до матеріалів справи видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вбачається, що такі містять розбіжності щодо ціни, кількості, назви товару. Суд зауважує, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 38/11 від 01.11.2011 року поставку товару зобов'язаний здійснювати продавець (ТзОВ «Гарант Буд Сервіс»), а не покупець на власний склад. Проте, замовником на перевезення товару за товарно-транспортними накладними є ТзОВ «Метал Холдинг Львів».

Первинні документи, представлені позивачем для підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» містять й і інші недоліки, та не відображають у повній мірі господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Факт ненадання специфікацій чи рахунків-фактур та інших документів, відсутність вказівки на істотні умови договору щодо поставки товару (номенклатури, асортименту, кількості, розміру партій, ціни, сумарної вартості партій) додатково ставить під сумнів товарність даної господарської операції.

Враховуючи те, що можливості (фізичні, технічні, технологічні) в ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» на поставку товару не підтверджені, позивачем не надано доказів зберігання товару та інших документів, не доведено наявність ділової мети та рух активів в процесі здійснення господарської операції, а також беручи до уваги значні обсяги задекларованих позивачем витрат на придбання товарів, які фактично не поставлялись, віддаленість контрагентів один від одного, юридичну дефектність первинних документів, відомості у яких не підтверджені іншими доказами (документи формально оформлені без фактичної поставки товару та його приймання покупцем), суд вважає, що позивач не набув права на формування на їх підставі даних податкового обліку.

Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги сумнівність ведення господарської діяльності ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» в рамках правового поля, враховуючи розбіжності в поданих позивачем документах, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ та сум податку на прибуток, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладеного договору є недостовірні.

Також суд зазначає, що відповідно до висновків перевірки встановлено заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 96 584,00 грн. (в т.ч. по періодах: 1 квартал 2012 року на суму 63 827,00 грн., півріччя 2012 року на суму 63 827,00 грн., три квартали 2012 року 63 827,00 грн., 2012 рік на суму 96 584,00 грн.).

На висновки ДПІ про заниження податку на прибуток на суму 63 827,00 грн. мали вплив встановлені порушення по безтоварних господарських операціях між ТзОВ «Метал Холдинг Львів» та ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Висновки податкового органу щодо встановлення заниження Товариством іншої частини суми податку на прибуток полягають в тому, що Товариство відокремило доходи та витрати від діяльності, яка підлягає патентуванню шляхом включення їх у додаток ТП до рядків 08 та 12 декларації з податку на прибуток, проте до складу доходів та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у декларації з податку на прибуток ці суми не відображено, що призвело до заниження суми витрат за 2012 рік в розмірі 35 725 831,00 грн. (в т.ч. собівартість на суму 32 960 089,00 грн. та інші витрати в сумі 2 765 742,00 грн.).

Позивач вважає, що вказані суми не підлягають включенню два рази і в додатку ТП і в податковій декларації з податку на прибуток.

Проте, з такими твердженнями позивача суд не погоджується виходячи з наступного.

Пунктом 152.2 статті 152 ПК України передбачено, що платник податку, який провадить діяльність, що підлягає патентуванню, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо податок від діяльності, що не передбачає придбання патенту.

З цією метою платники податку, які провадять діяльність, що підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), отриманого від такої діяльності, та витрат, пов'язаних з отриманням такого доходу, з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

При заповненні додатку ТП платнику податку, який провадить діяльність, що підлягає патентуванню слід керуватися підпунктом 139.1.10 пункту 139.1 статті 139 ПК України, відповідно до якого вартість патентів враховується у зменшенні податкового зобов'язання платника податку.

Отже, платник податку, який здійснює діяльність, що підлягає патентуванню, зобов'язаний вести за такою діяльністю окремий облік доходів і витрат. Об'єкт оподаткування за нею потрібно вказувати в рядку 08 декларації «Об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню», при цьому заповнюється додаток ТП, значення підсумкового рядка 08 додатка ТП переноситься до декларації.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 13.05.2013 року № 0000152220 та № 0000162220, якими збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 404 623,00 грн. (застосовано штрафні санкції в сумі 202 312,00 грн.) та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 28 562,00 грн. по показниках декларації за січень 2012 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з висновків акту перевірки, Товариством занижено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в сумі 404 623,00 грн. (в т.ч. за січень 2012 року в сумі 28 562,00 грн., лютий 2012 року в сумі 32 226,00 грн., жовтень 2012 року в сумі 65 075,00 грн., листопад 2012 року в сумі 147 374,00 грн., грудень 2012 року в сумі 28 562,00 грн.).

Щодо порушень на суму 60 788,00 грн. (за січень 2012 року в сумі 28 562,00 грн., лютий 2012 року в сумі 32 226,00 грн.), то такі висновки ґрунтувалися на основі встановлення безтоварності господарської операції з придбання послуг металопрокату від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», її спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та як наслідок зменшення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Враховуючи матеріали справи, аналізуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає, що подані Товариством первинні бухгалтерські документ не можуть доводити реальність господарських операцій між ТзОВ «Метал Холдинг Львів» та ТзОВ «Гарант Буд Сервіс».

Крім того, з наданих ТзОВ «Метал Холдинг Львів» податкових накладних неможливо ідентифікувати особу, яка їх підписувала, оскільки згідно з протоколом допиту директора ОСОБА_3, він ніякої господарської діяльності не проводив, первинних документів не підписував.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові накладні, надані позивачу від імені ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» за підписом директора ОСОБА_3 видані неуповноваженою особою, що суперечить пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Суд зазначає, що наявність деяких первинних бухгалтерських документів без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Відсутність реально вчинених господарських операцій та юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє позивачу формувати дані податкового обліку щодо визначення податкового кредиту.

Щодо встановленого податковим органом завищення податкового кредиту за жовтень 2012 року в сумі 65 075,00 грн., листопад 2012 року в сумі 147 374,00 грн., грудень 2012 року в сумі 28 562,00 грн. (всього на суму 343 835,00 грн.), на яке мало вплив виявлення випадку формування податкового кредиту без підтверджуючих оригіналів податкових накладних, суд зазначає наступне.

Позивач відобразив суму податкового зобов'язання з податкового кредиту за жовтень, листопад та грудень 2012 року по господарських операціях з ПП «Вібур», ТзОВ «Метінвест СМЦ», ТзОВ «МД Груп», СП «Славсант», ТзОВ «Інтерпайп Україна», ЛРФ АТ УГМК, ТзОВ ТД «Вікант», СП ТзОВ «Метал Холдинг», ТзОВ «Моноліт-інвест», ТзОВ «Такт», філії ТзОВ «Метінвест СМЦ» на підставі податкових накладних № 261 від 10.10.2012 року, № 1110033 від 11.10.2012 року, № 1017 від 17.10.2012 року, № 22 від 01.11.2012 року, № 9070 від 06.11.2012 року, № 100/9443/6 від 14.11.2012 року, № 912 від 15.11.2012 року, № 938 від 16.11.2012 року, № 1070070 від 18.12.2012 року, № 380 від 21.12.2012 року, № 33 від 27.12.2012 року, № 2812025/0012 від 28.12.2012 року, № 1229 від 28.12.2012 року.

Відповідно до п.44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до положень п.85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, після проведеної перевірки, засвідчені копії податкових накладних, що зазначені в акті як відсутні, разом із запереченнями були надіслані до податкового органу, однак при винесенні податкового повідомлення-рішення до уваги взяті не були. На заперечення позиції позивача, представником відповідача надано суду службовий лист адміністративно-господарського відділу ДПІ про те, що заперечення від Товариства не надходило.

Отже, факт виконання позивачем вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України недоведений позивачем належними доказами, та спростований відповідачем.

Статтею 83 ПК України визначено, що підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З досліджуваних у судовому засіданні документів, встановлено, що позивачем не надано суду документального підтвердження спростування порушень, про які зазначено в акті перевірки.

Суд вважає, що відповідачем доведено завищення Товариством податкового кредиту за жовтень 2012 року в сумі 65 075,00 грн., листопад 2012 року в сумі 147 374,00 грн., грудень 2012 року в сумі 28 562,00 грн., оскільки правомірність віднесення даних сум ні під час перевірки, ні після її проведення, не підтверджено позивачем належним чином відповідно до вимог ПК України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в Акті перевірки від 19.04.2013 року № 676/22-20/33286209, знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин справи, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2013 року.

Суддя Лейко-Журомська М.В.