донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.10.2013 р. справа №908/2030/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБудко Н.В., Москальової І.В.,
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін: від позивача: Курилін В.О. - за довіреністю
від відповідача-1 (скаржника): не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп», м.Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від12.08.2013р. (повний текст складено 19.08.2013р.)
по справі№ 908/2030/13 (суддя Попова І.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віталайн-Плюс», м.Запоріжжя
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп», м.Київ 2) Запорізької міської ради, м.Запоріжжя
проприпинення договору оренди землі, укладеного Запорізькою міською радою та ТОВ «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» (зареєстрований 15.09.2004р. за №1283),
В С Т А Н О В И В:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Віталайн-Плюс», м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп», м.Київ та Запорізької міської ради, м.Запоріжжя про припинення договору оренди землі, укладеного Запорізькою міською радою та ТОВ «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» (зареєстрований 15.09.2004р. за №1283).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.08.2013р. позовні вимоги задоволені: договір оренди земельної ділянки, укладений 15.09.2004р. Запорізькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп», зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 15.09.2004р. за №1283, визнано припиненим з 18.04.2013р.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2013р.
Скаржник вважає, що судове рішення порушує його права та інтереси, прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віталайн-Плюс» у відзиві від 20.09.2013р. вважає судове рішення законним та обґрунтованим, доводи скаржника безпідставними, а тому просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2013р. без змін, а скаргу ТОВ «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» - без задоволення.
Надані 30.10.2013р. товариством з обмеженою відповідальністю «Віталайн-Плюс» додаткові документи долучені до матеріалів справи, зважаючи на те, що на час прийняття судового рішення у даній справі додаткові документи не були надані до суду першої інстанції.
Представники скаржника та Запорізької міської ради у судове засідання не з'явилися, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін не визвалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав є припинення правовідношення (господарських правовідносин). Як вірно визначив суд першої інстанції, вимога про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим за своєю суттю є вимогою про припинення господарських правовідносин за цим договором, а тому такий спір є підвідомчим господарському суду.
Як встановлено місцевим господарським судом, 15.09.2004р. Запорізькою міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп" (орендар) укладено договір оренди землі (далі за текстом - договір), за умовами якого орендодавець, відповідно до рішення №39 від 09.06.2004р., надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5721га (кадастровий номер № 2310100000:06:011:0051) для розташування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по пр.Ювілейному, 3 в м.Запоріжжя.
В пункті 3 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: об'єкт незавершеного будівництва.
Договір укладено на десять років (пункт 8 договору).
Вказаний договір зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.09.2004р. №1283.
Розпорядженням голови Хортицької районної адміністрації №2065р від 02.07.2007р. об'єкту незавершеного будівництва - 16-поверховому житловому будинку ТОВ «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» присвоєно поштову адресу: м.Запоріжжя, пр.Ювілейний, 24-б.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру від 16.07.2013р. земельна ділянка (кадастровий номер № 2310100000:06:011:0051), на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва - 16-поверховий житловий будинок, має адресу м.Запоріжжя, пр.Ювілейний, 3. Матеріалами справи підтверджується, що об'єкт незавершеного будівництва 16-поверхового житлового будинку знаходить на земельній ділянці кадастровий номер №2310100000:06:011:0051.
Із матеріалів справи вбачається, 17.04.2013р. державним виконавцем Хортицького відділу ДВС Запорізького МУЮ складно акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме - об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку за адресою м.Запоріжжя, пр.Ювілейний, 24-Б, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером № 2310100000:06:011:0051 (літ. А-16 за планом земельної ділянки площею 497,7кв.м, що представляє собою незавершене будівництво шістнадцятиповерхового за проектом монолітного залізобетонного житлового будинку, побудовані фундамент та стіни з перекриттям до рівня восьмого поверху. Згідно вказаного акту об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок - належав на праві приватної власності Атаманчук Тетяні Сергіївні на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2007р. (зареєстровано в ОП ЗМБТІ 14.11.2007р.).
Оскільки переможцем прилюдних торгів, проведених 10.04.2013 р., визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Віталайн-Плюс», останньому 18.04.2013р. приватним нотаріусом видано свідоцтво про право власності на придбаний об'єкт незавершеного будівництва та зареєстровано право власності товариства, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.04.2013р. №2590194.
На звернення ТОВ «Віталайн-Плюс» щодо припинення права оренди ТОВ «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» земельної ділянки по пр.Ювілейному, 24б, на якій розташований придбаний ним об'єкт нерухомості, Управління з питань земельних ресурсів Запорізької міської ради в листі від 09.07.2013р. (а.с.124) повідомила, що за відсутності звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» про припинення договору оренди земельної ділянки по пр.Ювілейному, 24-Б, право користування спірною земельною ділянкою не може бути оформлено за ТОВ «Віталайн-Плюс».
Посилаючись на порушення свого права на отримання в користування земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва, придбаний для добудови (об'єкт нерухомого майна), товариство з обмеженою відповідальністю «Віталайн-Плюс» звернулось до місцевого господарського суду з даним позовом.
Як зазначалось вище, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
В статті 3 Закону України "Про оренду землі" визначено, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Згідно п.7 ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Відповідно п. е) ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
В статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу відповідного права на землю.
В пункті 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 передбачено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням, зміною, розірванням, припиненням учасниками земельних відносин договорів оренди земельних ділянок, загальні положення глави 20 ГК України застосовуються, якщо відповідні відносини не врегульовано спеціальними нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі".
З аналізу приписів Земельного кодексу України вбачається, що на даний час серед підстав припинення права користування земельною ділянкою можливо виділити такі, як добровільна відмова від права користування, примусове припинення прав на земельну ділянку у випадках, встановлених цим Кодексом, та припинення прав на користування земельною ділянкою внаслідок настання певного юридичного факту.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, у зв'язку з тим, що фактичне користування спірною земельною ділянкою та розташованим на ній об'єктом нерухомого майна з 18.04.2013р. здійснює новий власник нерухомості, а користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою, покупець нерухомого майна (ТОВ «Віталайн-Плюс») вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку.
Таким чином, спірний договір оренди припинився з підстав, передбачених ст.31 Закону України "Про оренду землі", та не підлягає достроковому розірванню за згодою сторін чи за рішенням суду, а є припиненим в силу відповідної вказівки закону (імперативної норми).
При цьому, місцевий господарський суд вірно зауважив, що правовідносини набувача нерухомого майна (ТОВ "Віталайн-Плюс") та власника земельної ділянки (Запорізької міської ради) щодо користування земельною ділянкою мають бути вирішеними у встановленому законом порядку та будь-яким чином не впливають на юридичний факт, що є підставою припинення права користування у відповідача-1 земельною ділянкою.
Посилання скаржника на положення статті 413 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови, є безпідставними. Зважаючи на те, що між ТОВ «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» та Запорізькою міською радою існували орендні договірні правовідносини, тому застосування положень про суперфіцій до орендних правовідносин є помилковим, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, договір оренди і договір суперфіцію підлягають окремому правовому регулюванню та мають властиві їм особливості. За межами регулювання взаємовідносин господарюючих суб'єктів приписами ст.413 ЦК України жоден нормативний акт на даний час не передбачає будь-яких інших взаємовідносин користувача земельною ділянкою комунальної (державної) власності та набувача (власника) об'єкта нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці.
Посилання скаржника щодо неможливості припинення з ним договору оренди земельної ділянки з заявлених позивачем підстав, оскільки останній не є набувачем житлового будинку, а є власником об'єкта незавершеного будівництва, колегія суддів вважає хибними, виходячи з наступного:
В пункті 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства. З огляду на приписи ст.182, ч.2 ст.331, ст.657 ЦК України, відповідно до яких право власності за договором виникає з моменту державної реєстрації, набувач нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
З вищезазначених норм законодавства вбачається, що в контексті приписів ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на об'єкт нерухомого майна є підставою для переходу до набувача майна права власності або користування земельною ділянкою. Тобто, земельна ділянка наслідує юридичну долю лише об'єкта нерухомого майна. Визначення належності об'єкту до нерухомого або рухомого майна наведено у Методичних рекомендаціях стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації (затв. Наказом МЮУ № 660/5 від 14.04.2009р.).
В залежності від того, чи є об'єкт нерухомим майном, особа обирає для себе ту поведінку, яка законодавством встановлена для об'єктів нерухомості, оскільки визначальною умовою для державної реєстрації прав власності будь-якого об'єкту є визначення його статусу.
Ознаками нерухомості речі є:
1) ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі;
2) переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, товариство з обмеженою відповідальністю «Віталайн-плюс» є власником об'єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером № 2310100000:06:011:0051.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що за умовами договору оренди земельної ділянки від 15.09.2004р. земельна ділянка передана орендарю (товариству з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп») разом з об'єктом незавершеного будівництва для розташування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями. На даний час товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп» не є ні власником, ні забудовником об'єкта - житлового будинку - та не може використовувати спірну земельну ділянку за визначеним договором призначенням.
Із долучених до матеріалів справи в апеляційному господарському суді додаткових документів вбачається, що Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області звернулась до голови Запорізької міської ради з клопотанням № 156 від 02.09.2013р. про припинення права оренди земельної ділянки, наданої рішенням Запорізької міської ради від 09.06.2004р. №39 ТОВ «Українсько-Ізраїльське підприємства «ДБС Груп» для розташування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями. У клопотанні Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області пропонує припинити рішення Запорізької міської ради від 09.06.2004р. №39, у зв'язку з порушенням вимог ст.120 Земельного кодексу України та ст.31 Закону України «Про оренду землі».
Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на порушенням вищенаведених норм чинного законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2013р. у справі № 908/2030/13 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2013р. у справі № 908/2030/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Ізраїльське підприємство «ДБС Груп», м.Київ - залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2013р. у справі № 908/2030/13 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: Н.В.Будко
І.В.Москальова
Надруковано 6 примірників:
1 - позивачу
1 - відповідачу-1 (скаржнику)
1 - відповідачу-2
1 - у справу
1 - ГСЗО
1 - ДАГС