ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 листопада 2008 р.

№ 7/478 (05-5-7/5577)

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Головуючого

Дунаєвської Н.Г.,

Суддів:

Михайлюка М.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши  у  відкритому судовому   засіданні касаційну  скаргу

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 р.

у справі

№ 7/478 господарського суду міста Києва

за позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"

до	Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

третя особа:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про	зобов’язання вчинити дії

за участю представників сторін:

позивача

не з’явились,

відповідача

Рак О.В.,

третьої особи

Чеботарьової І.Г.,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2008 р. у справі № 7/478 (суддя: Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 р. (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить її скасувати.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди, 31.01.2006 р. ДК "Газ України" НАК "'Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ "Полтавгаз" (Покупець) уклали договір постачання природного газу № 06/06-82 (далі –Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві протягом 2006 р. природний газ для нормованих витрат, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що протягом 2006 р. постачальник передає покупцеві природний газ у обсязі 53148,1 тис.м3.

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача природного газу, поставленого відповідачем позивачу, оформлюється актами приймання-передачі  газу, в яких визначаються обсяги фактично переданого газу. Акти приймання-передачі природного газу складаються та підписуються уповноваженими представниками сторін до 5 числа місяця, наступного за  місяцем поставки (п. 3.4 Договору).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди зазначили, що "Соглашением об урегулировании отношений в газовой сфере" від 04.01.2006 р. та контрактом купівлі-продажу природного газу в 2006-2010 роках, укладеного між компанією РосУкрЕнерго АГ та ЗАТ "Укргаз-Енерго", встановлено, що єдиним постачальником та реалізатором імпортованого природного газу на внутрішньому ринку України є ЗАТ "Укргаз-Енерго".

Окрім того, посилаючись на ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні", суди зазначили, що акти приймання-передачі –це первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують здійснення передачі природного газу з власності однієї особи у власність іншої.

Враховуючи, що відповідач у жовтні, листопаді та грудні 2006 р. не мав права власності на необхідні обсяги природного газу, а отже не міг передати його на користь позивача, суди дійшли висновку, що первинні документи про передачу права власності (акти приймання-передачі природного газу) не можуть бути складені та підписані.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з даними висновками господарських судів, проте, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за договором поставки (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

За приписами ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи те, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 р.  у справі № 7/478  скасувати.

Провадження у справі припинити.

Головуючий, суддя

Н. Дунаєвська

Судді:

М. Михайлюк

Н. Мележик