ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  8/193

21.08.08

За позовом    Комунального підприємства "Автотранспортне підприємство Київської міської  

                    ради"     

до                    Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київська міська     

                       державна адміністрація)

про                 стягнення 50730,62 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача              юрист- Жук А.І. (дов.№70/12 від 21.04.08)

Від відповідача          головний спеціаліста відділу правової експертизи юридичного  

                                   управління - Авдієнко С.В. (дов №06-34/1955 від 18.07.06)

Обставини справи :

          

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 43045,57 грн., що становить заборгованість за договором № 174 про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом від 27.03.2007р. та 4171,12 грн. збитків від інфляції, 447,67 грн. трьох відсотків річних, 3066,26 грн. пені.  

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2008р. розгляд справи був призначений на 24.07.2008р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.07.2008р. розгляд справи був відкладений на 21.08.2008р., у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника позивача та неподанням витребуваних доказів

У судове засідання, призначене на 21.08.2008р. з’явилися представники позивача та  відповідача.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача зазначив, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

27.03.2007р. між Комунальним підприємством «автотранспортне підприємство Київської міської ради»- «виконавець»та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради –«замовник»був укладений договір про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом № 174, відповідно до п.1.1 якого «виконавець»зобов’язався надати «замовнику»послуги з перевезення пасажирів наземним транспортом.

Пунктом 2.1.3 договору передбачено, що до обов’язків «виконавця», зокрема, входять надання «замовнику»для підпису подорожні листи встановленого зразка, оформлені згідно з «Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування та замовлення первинної транспортної документації».

Згідно з пунктом 3.1 договору, сторони погодили, що ціна послуг за цим договором визначається на основі тарифів «виконавця», визначених у попередньо наданій для участі у торгах тендерній пропозиції.   

Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна зазначена в тендерній пропозиції дійсна протягом 60 днів з моменту її розкриття.

Як свідчать матеріали справи позивачем були надані відповідачу транспортні послуги, що підтверджується подорожніми листами легкового автомобіля (копії в матеріалах справи).

Станом на 31.12.2007р, як зазначає позивач, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги на суму 43045,57 грн., що підтверджується обліковими та бухгалтерськими документами позивача.

Відповідно до п.3.7 договору «виконавець»має право на зміну тарифів протягом року у зв’язку із змінами витрат на перевезення.

Відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідне підвищення тарифів за надання транспортних послуг можливо було здійснити не раніше 28.09.2007р.

Крім того, відповідач зазначив, що оскільки додаткова угода до договору про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом № 174 про зміну тарифів на перевезення не укладалася у встановленому порядку, то відповідач належним чином виконував грошове зобов’язання за старими тарифами.  

Відповідач наголошує на тому, що він своєчасно оплачував отримані послуги позивача  відповідно до тарифів встановлених п. 3.1 договором про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом № 174, тому заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, а отже і підстави для стягнення з відповідача 50730,62 грн. відсутні, у позові просить суд відмовити.

Як свідчать матеріали справи, позивач направив відповідачу листа № 796/5 від 16.06.2007р., яким повідомив відповідача про те, що з 01.07.2007р. вводяться нові тарифи по наданню автопослуг збільшені на 10 відсотків.

Статтею 652 ЦК України, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Нормою ст. 188 ГК України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Жодних заперечень з боку відповідача протягом 20 днів з моменту отримання листа позивача про збільшення тарифів на 10 відсотків по наданню автопослуг позивачу не надходило. Відповідачем таких доказів суду не надано.

Таким чином, враховуючи те, що умовами спірного договору позивачу надано право на зміну тарифів протягом року у зв’язку із змінами витрат на перевезення, та позивач у встановлений строк, а саме за два тижні до проведення змін, повідомив відповідача, відповідач жодних заперечень з приводу збільшення тарифів на 10 відсотків по наданню автопослуг позивачу не направив та крім того, продовжував користуватися послугами позивача, тому суд вважає, що сторонами було погоджено нові тарифи по наданню автопослуг.  

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 43045,57 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 43045,57 грн. за надані автопослуги, правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 4171,12 грн. збитків від інфляції, 447,67 грн. трьох відсотків річних, 3066,26 грн. пені.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату «замовником»наданих послуг, «виконавець»має право зупинити надання послуг та стягнути з «замовника»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період розрахунків за кожний день прострочки від суми простроченого платежу.   

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3066,26 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг та виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 174 про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом від 27.03.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі з врахуванням збільшення тарифів за надані автопослуги на 10 відсотків, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем інфляційних у розмірі 4171,12 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 447,67 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4171,12 грн. збитків від інфляції, 447,67 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.   

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути Управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація (01601, м.Київ, вул. Хрещатик, 32А; код ЄДРПОУ 26199097) на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство Київської міської ради»(01001, м.Київ, вул. Б.Грінченка, 3-а; ЗКПО 04012460) 43045 (сорок три тисячі сорок п’ять) грн. 57 коп. основного боргу, 4171 (чотири тисячі сто сімдесят одна) грн. 12 коп. збитків від інфляції, 447 (чотириста сорок сім) грн. 67 коп. трьох відсотків річних, 3066 (три тисячі шістдесят шість) грн. 26 коп. пені, 507 (п’ятсот сім) грн. 31 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 04.09.2008р.