ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2013 року справа № 919/990/13
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1),
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2)
про стягнення 6510 грн,.
Суддя О.С. Погребняк
За участю представників:
Позивач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3, довіреність від 09.12.2010;
Відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) - не з'явився.
Суть спору:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 6510 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди №18 рухомого майна - павільйону, площею 21,7 кв.м, що розташований по АДРЕСА_3.
Ухвалою від 23.08.2013 позовну заяву прийнято судом до розгляду.
У судове засідання 03.10.2013 відповідач явку представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (АДРЕСА_1), про причини нез'явлення не сповістив.
Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Представник позивача у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, вказаних в ньому.
Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
26.04.2011 між приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди №18, за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (павільйон) складу НОМЕР_3 загальною площею 21.7 кв.м, що належить орендодавцю. Приміщення використовується для організації торговельної діяльності.
Відповідно до пункту 2.2 Договору орендар зобов'язався, зокрема, вносити оренду плату за користування приміщенням у розмірі 1302,00 грн у місяць, з урахуванням комунальних послуг.
Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору за користування нежитловим приміщенням орендар не пізніше 03 числа поточного місяця вносить орендодавцеві орендну плату в розмірі 1307,00 грн у місяць на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця з урахуванням комунальних послуг. Розмір орендної плати має бути зміненим за рішенням орендодавцеві у випадках збільшення витрат на утримання приміщення, збільшення вартості комунальних послуг, збільшення податків та інших обов'язкових платежів та з інших об'єктивних причин. Про зміну розміру орендної плати орендар повідомляється за 10 днів.
Згідно з пунктом 5.1 Договору за кожний день прострочення оплати орендар сплачує пеню в розмірі 0,5 процентів від суми заборгованості у межах подвійної облікової ставки НБУ. Пеня сплачується незалежно від оплати інших платежів.
За змістом п. 6.4 Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 01.05.2014.
Неналежне перерахування орендної плати за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року (відповідно до розрахунку позивача (арк. с. 11) і стало підставою для звернення останнього до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 6510 грн. грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до положень статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 2.2 Договору орендар зобов'язався, зокрема, вносити оренду плату за користування приміщенням у розмірі 1302,00 грн у місяць, з урахуванням комунальних послуг.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати.
Доказів погашення заборгованості з орендної плати за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року станом на момент прийняття цього рішення не надано.
Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заборгованість відповідача у розмірі 6510,00 грн. за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року підтверджена наявними матеріалами справи.
Як встановлено судом, станом на день прийняття рішення у справі обов'язок щодо перерахування орендної плати відповідачем не виконаний, докази погашення заборгованості за вказаний період в матеріалах справи відсутні.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
Враховуючи викладене, заявлена позивачем сума основної заборгованості підлягає стягненню у заявленому розмірі -6510 грн. (за період з квітня 2013 року по серпень 2013 року).
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму боргу в розмірі 6510 грн. (шість тисяч п'ятсот десять грн.)
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1720,50 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07.10.2013
Суддя підпис О.С. Погребняк
Згідно з оригіналом
помічник судді І.О. Кузьміна
03.10.2013