ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.10.2008 Справа№ 10/547-07(39/121)(32/432)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. - доповідача
суддів: Стрелець Т.Г., Швець В.В.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
За участю прокурора : Кріпак Н.В., посвідчення № 148 від 19.09.03р.
Представники сторін:
від позивача: Шаповал М.Г. представник, довіреність №16/3 від 03.01.08;
від відповідача-1: Федоріна М.А. представник, довіреність №24/04 від 24.04.08;
від відповідачів-2,3 та третьої особи: представники не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги споживчого товариства ім. К. Лібкнехта с. Новопілля Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.08р. у справі №10/547-07(39/121)(32/432)
за позовом: Споживчого товариства ім.. К. Лібкнехта с. Новопілля Дніпропетровської області
до: відповідача-1: Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області
відповідача-2: Фізичної особи-приватного підприємця ОСОБА_1., м. Кривий Ріг
відповідача-3: ТОВ “АГРО ОЙЛ-КР” с. Новопілля, Криворізького району, Дніпропетровської області
про визнання права власності.
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання за Споживчим товариством імені Карла Лібкнехта права власності на будівлю торгівельного центру загальною площею 1680 кв. м., розташовану по АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2008 року (суддя -Кощеєв І.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, позивач звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправомірність рішення суду першої інстанції та на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 14.02.2008 року та прийняти нове рішення.
Відповідач -1 надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та прийняте рішення господарського суду, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали справи, правильно встановлені фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка. Висновки суду відповідають приписам закону та ґрунтуються на доказах, залучених до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи у с. Новосілля Криворізького району Дніпропетровської області по вул. Садова, 46 на земельній ділянці площею 0,34 га., розташована двоповерхова будівля торговельного центру загальною площею 1680 кв. м. і зареєстрована Криворізьким бюро технічної інвентаризації за Позивачем (що підтверджується довідкою № 57 від 15.07.2002 року та копією реєстраційного посвідчення від 30.08.1994 р.)
Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).
Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Відповідно до п. 8. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Цивільний Кодекс України ( ЦК України) набрав чинності з 01.01.2004 р.
Отже, правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність на час розгляду справи не можуть бути застосовані, оскільки не минув встановлений ст. 344 ЦК України з урахуванням п. 8. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк, протягом якого Позивач повинен відкрито, безперервно володіти вказаним нерухомим майном (з 01.01.2001 р. по 01.01.2011 р.).
Судом першої інстанції встановлено, що, 23.01.2007 р. між Новопільською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1(Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу частини будівлі, згідно з умовами якого Продавець продав, а Покупець купив 45/100 частини будівлі А-2 (будівля торгівельного центру загальною площею 1680 кв. м., розташована по АДРЕСА_1);
06.02.2007 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ОЙЛ-КР" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу частини будівлі, згідно з умовами якого Продавець продав, а Покупець купив 45/100 частини будівлі А-2 (будівля торгівельного центру загальною площею 1680 кв. м., розташована по АДРЕСА_1).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР (ч. 1 ст. 216 ЦК України), незалежного від того чи відповідає спірна угода закону.
Захист прав особи, яка вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною оспорюваної угоди, можливий шляхом пред'явлення віндікаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 145 ЦК УРСР (ст. 388 ЦК України).
Вищенаведені положення знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України (05/474) від 27.09.2005 р. по справі № 13/529 пд.
Рішенням Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 500 від 03.03.2006 р. „Про прийняття в комунальну власність територіальної громади сільської ради будівлі торгівельного центру” - сільська рада вирішила прийняти у комунальну власність територіальної громади сільської ради не житлову будівлю торговельного центру загальної площею 1 680,2 кв. м., АДРЕСА_1
21.04.2006 р. на підставі рішення Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 500 від 03.03.2006 р. було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого власником не житлової будівлі торговельного центру загальної площею 1 680,2 кв. м., АДРЕСА_1є територіальна громада Новопільської сільської ради.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами і доповненнями визначає державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 цього Закону). Згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
У відповідності зі ст. 328 Цивільного кодексу України права власності набуваються на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Незаконність набуття права власності (як стверджує Позивач) територіальною громадою сільської ради не житлової будівлі торговельного центру загальної площею 1 680,2 кв. м., АДРЕСА_1 - судом не встановлена (доказів визнання недійсним рішення Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 500 від 03.03.2006 р. „Про прийняття в комунальну власність територіальної громади сільської ради будівлі торгівельного центру” -суду не надано).
З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог, так як вони відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Крім того, колегія суддів зазначає, що реєстраційне посвідчення, на яке посилається скаржник та яке міститься в архівній справі третьої особи, не є належним доказом, у зв'язку з тим, що воно не містить всіх реквізитів, що вимагалися законодавством на день його складання, зокрема не зазначений номер будинку. Крім того, рішення виконавчого комітету Криворізької районної ради № 309 від 27.11.1987 р., зазначене підставою в реєстраційному посвідченні, стосується інвентаризації й реєстрації державного житлового фонду господарств та підприємств району.
За таких обставин, апеляційну скаргу споживчого товариства ім. К.Лібкнехта с. Новопілля Дніпропетровської області слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2008 року у справі № 10/547-07(39/121(32/432)) залишити без змін.
Керуючись статтями 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу споживчого товариства ім. К.Лібкнехта с. Новопілля Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2008 року у справі № 10/547-07(39/121(32/432)) - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.В. Чус
Судді: Т.Г. Стрелець
В.В. Швець