Справа №2-1/08

                                                       Р І Ш Е Н Н Я

                                                                                                                                                                                                                     І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2008року

                           Ківерцівський районний суд Волинської області

               в складі : головуючого судді  Данилюк А.В.

                                при секретарі Чехайда Т.В.

                              з участю представника позивача  ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ківерці  цивільну справу за позовом ОСОБА_2до державного казначейства у Волинській області , Державного казначейства  України , прокуратури Волинської області , лінійного управління  на Львівській залізниці , УМВС України  та вузлової лікарні ст. Ковель про  стягнення заробітку  втраченого внаслідок  незаконного відсторонення  та звільнення  з роботи , та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В  :

               В позовній заяві ОСОБА_2. вказує , що згідно  постанови слідчого Волинського ЛВ УМВС на Львівській залізниці від 31 жовтня  2003 року  її було притягнуто  до кримінальної відповідальності  за ст. 368 ч.2  КК України , а в подальшому  відповідно до постанови  цього слідчого  від 1 листопада 2003 року  її було  відсторонено від  займаної посади  чергового фельдшера  лінійної амбулаторії  ст. Ківерці  вузлової лікарні ст. Ковель Львівської залізниці .

               В подальшому , на підставі вироку Ківерцівського районного суду від 5 травня  2004 р. вузловою лікарнею ст. Ковель було  видано наказ  від 2 вересня  2004 року про  її звільнення  з роботи  у зв'язку з позбавленням  її права займати організаційно-розпорядчі посади .

               Ухвалою Верховного суду від 25 жовтня  2005 року вирок Ківерцівського районного суду  від 5 травня 2004 року та  ухвалу апеляційного суду Волинської області  від 3  серпня  2004 року  щодо неї  було змінено та перекваліфіковано  її дії  з ст. 368 ч.2 КК на ст. 354 КК України    і виключеоно покарання  у вигляді позбавлення права займати організаційно-розпорядчі  посади .

               Позивачка вказує , що внаслідок неправильної кваліфікації її дій  та незаконного  притягнення її до кримінальної відповідальності  за ст. 368 ч.2 КК України , її було незаконно відсторонено та звільнено  з роботи , внаслідок чого  за цей період  вона втратила заробіток .

               Рішенням Ківерцівського  районного суду  від 21  березня 2006 року її було  поновлено на посаді  чергового фельдшера  з 2 вересня 2004 р., однак втраченого заробітку  не стягнуто.

               Вважає , що така втрата  заробітку наступила внаслідок  незаконних дій  правоохоронних органів  та суду . Тому просить стягнути з Державного казначейства заробіток  за весь період незаконного відсторонення  та звільнення , в сумі 8575 грн.  68 коп.

               Також вважає , що такими  діями  була завдана  моральна шкода , яка полягає в  порушенні нормальних  життєвих  зв'язків , погіршенні стану здоров'я  й яку оцінює  в 3500 грн. та просить стягнути .

               В судовому засіданні  позивачка ОСОБА_2. та її представник  ОСОБА_1.  позов підтримали по наведених обставинах  та дали аналогічні пояснення .

               Представник держказначейства  у Волинській області  та Державного казначейства України позов  не визнав  та пояснив , що діями  казначейства  не була  спричинена втрата заробітної плати позивачкою  і вони не можуть  являтись відповідачами. Крім того , позивачкою  не додано  будь-яких доказів  того , що  їй була завдана  і моральна шкода.

               Представники співвідповідачів -прокуратури Волинської області та ЛУ УМВС на Львівській залізниці позов не визнали  та пояснили , що  дії  працівників  правоохоронних органів , якими вирішувалось питання  про відсторонення  з роботи   були в межах  закону . Тому відповідальність  по виплаті  втрачених коштів  повинна нести держава , в порядку  передбаченому  законом. Вважають, що відповідачем повинно бути  державне казначейство , як розпорядник  бюджетних коштів . Також пояснили , що у  стягненні  моральної шкоди  слід відмовити  оскільки ОСОБА_2. не була  виправдана , а Верховний суд змінив  лише кваліфікацію  її дій , визнавши  посаду  фельдшера  не пов'язаною  зі здійсненням  організаційно-розпорядчих  функцій.

               Заслухавши пояснення  сторін , дослідивши  матеріали справи  та зібрані  докази  суд прийшов до висновку , що позов  слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав :

               Судом встановлено , що відповідно до ухвали судової палати у кримінальних справах  Верховного суду України  від 25.11.2005 р., було змінено  вирок Ківерцівського  районного суду  від 5 травня 2004 р.  та ухвалу  апеляційного суду Волинської області  від 3 серпня 2004 року  відносно ОСОБА_2.  та перекваліфіковано її дії з ст. 368 ч.2 КК  та ст. 15-368ч.2 КК на  ст. 354 та ст. 15-354 КК України , як одержання  незаконної  винагороди  працівником  державної організації  чи установи . При цьому  було виключено додаткове  покарання  у вигляді  позбавлення  права займати  організаційно-розпорядчі  посади .

               Отже , Верховним судом  було встановлено , що ОСОБА_2. виконуючи обов'язки чергового фельдшера  не була  службовою особою.

               Таким чином , позивачка  була безпідставно  відсторонена від виконання  своїх обов'язків  постановою слідчого   Волинського  ЛВ УМВС  від 1 листопада  2003 року ,  санкціонованою  заступником  Волинського  транспортного прокурора  і такі дії слід визнати  незаконними .

               Крім того  незаконним  є вирок  Ківерцівського районного суду  від 5 травня  2004 року  в частині  якою позивачку позбавлено  права обіймати  посаду чергового  фельдшера   і на підставі якого  наказом по вузловій лікарні  ст. Ковель  від 2 вересня  2004 року  ОСОБА_2. булу звільнена  з роботи.

               З рішення Ківерцівського районного  суду (а.с.9) вбачається , що ОСОБА_2. була  поновлена на посаді  чергового фельдшера  з 2 вересня  2004 року  без стягнення заробітку .

               Наказом головного лікаря вузлової лікарні ст. Ковель від 22 березня  2006 року стверджується  , що нарахування  заробітної плати  ОСОБА_2. проводилось , починаючи з 23 березня  2006 року .

               Отже , період  з 4 листопада  2003 року по 23 березня 2006 року , протягом якого позивачка  не виконувала обов'язків  згідно трудового договору є вимушеним періодом  втрати заробітної  плати з вини органів досудового слдіства , прокуратури  та суду  і тому  підлягає  відшкодуванню .

               Відповідно до Закону «Про порядок  відшкодування   шкоди , завданої громадянинові  незаконними діями  органів дізнання,   досудового слідства , прокуратури  та  суду » право на відшкодування  шкоди виникає  у випадку  встановлення в обвинувальному вироку  суду факту незаконного  відсторонення  від роботи (посади)  чи інших процесуальних дій , що обмежують  чи порушують  права громадян , що має місце  у даному випадку  і випливає з ухвали  Верховного суду від 25 жовтня 2005 року .

               На підставі ст. 3,4  цього  ж Закону   у такому  випадку  громадянинові  відшкодовується  втрачена заробітна  плата та моральна шкода за рахунок  коштів  державного бюджету .

               Тому виходячи  з розміру  середньомісячної  заробітної плати позивачки на час  відсторонення  в сумі 299 грн. 15 коп., сума  відшкодування за період  з 4 листопада  2003 року по 23 березня 2006 року  буде  становити  8555, 60 грн. однак , враховуючи  ту обставину , що у період  від відсторонення   ОСОБА_2. отримала  по листу непрацездатності  80 грн.27 коп.  до стягнення буде підлягати 8475, 33 грн.

               Визначаючи розмір  моральної шкоди  суд враховує  ступінь моральних  страждань , пов'язаних  з втратою роботи проте  враховує , що притягнення  позивачки  до кримінальної відповідальності  за  злочинні дії  було  підставним  та законним . Тому , суд вважає , що моральну шкоду  слід стягнути  в сумі 500 грн.

               Вирішуючи  питання про  те , на кого з відповідачів  слід покласти  відшкодування  заподіяної шкоди , суд керується  вимогами  ст. 1176 ЦК України  відповідно  до якої  шкода завдана  діями досудового слідства , прокуратури  та суду  відшкодовується  державою в повному об'ємі.

               Відповідно до Закону «Про державний бюджет »  стягнення  коштів  з рахунків  на яких обліковуються кошти державного бюджету здійснюється Державним казначейством України .

               Отже таке зобов'язання  держави  слід покласти на  Державне казначейство України .

               Керуючись  ст. 10, 60, 212 ЦПК України ст. 1176 ЦК України , Законом  України « Про  відшкодування  шкоди завданої  громадянинові  незаконними  діями органів дізнання , досудового слідства , прокуратури  і суду », суд

                                           В И Р І Ш И В  :

               Позов  задовільнити частково .

               Зобов'язати  Державне казначейство України за рахунок коштів  державного бюджету  відшкодувати ОСОБА_2 втрачену заробітну плату за період незаконного відсторонення  від роботи  та позбавлення права  займати  посаду фельдшера  та організаційно -розпорядчі  посади в сумі 8475,33 грн та моральну шкоду  в сумі  500грн.

               Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо в цей строк не буде подана заява про апеляційне оскарження, а протягом 20-ти днів після її подачі - апеляційна скарга.

                              Суддя                                               підпис

                                                          Копія вірна.

                Головуючий по справі                                 А.В.Данилюк