Справа №2-485 /2008р.

 Р і ш е н н я

        і м е н е м   У к р а ї н и

            23 жовтня 2008 року                                                                                   смт. Чуднів

            Чуднівський районний суд Житомирської області в складі:

 головуючого судді Мельничука О.О.,

при секретарі Ткачук В.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кравчук Л.Я. ,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до СТОВ “Коровинецька агропромислова компанія” “про визнання договору оренди землі недійсним та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки”,-

третя особа ДП “Центр державного земельного кадастру при Держкомітеті України по земельних ресурсах” в особі Житомирської регіональної філії,-

          в с т а н о в и в :

            ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до СТОВ  “Коровинецька АПК” про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди належної позивачу земельної ділянки загальною площею 1,8457 га, яка розташована на території Великокоровинецької селищної ради, укладеного 20.12.2004 року товариством та позивачем, мотивуючи свої вимоги тим, що договір був підписаний без виготовлення необхідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, до укладеного правочину не приєднані та не складені невід”ємні від нього частини, а саме: акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, а також кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, а крім того у  договорі зроблені не узгоджені обома сторонами виправлення в строках дії договору та строках внесення і розміру орендної плати. В зв”язку з цим позивач просить також зобов”язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку.

            У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і викладені у позовній заяві обставини справи.

            Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, вказавши, що сторони досягли при укладенні договору згоди по всіх істотних умовах і протягом періоду дії правочину ніяких спорів між сторонами не було.

            Суд, вислухавши пояснення вказаних осіб, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

            Відповідно до змісту ст.ст. 202, 203, 207, 792 ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст.ст. 13-15 Закону України “Про оренду землі” договір оренди земельної ділянки повинен бути укладений належними особами, що мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямований на набуття цивільних прав та обов”язків за взаємною згодою сторін, містити всі істотні умови, що вказані у ст.15 ч.1 Закону України “Про оренду землі”, укладатись виключно у письмовій формі, підписаний обома сторонами,  відповідати  волевиявленню та внутрішній волі учасників даного правочину, що при укладанні 20.12.2004 року договору оренди між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю  “Коровинецька агропромислова компанія”, в якості орендаря, та  ОСОБА_1, в якості орендодавця,  було дотримано (згідно  ст.ст. 15,16 ЦК України судовому захисту підлягають порушені права та інтереси особи. В даному випадку саме на позивача покладався обов”язок подати вказані ним у позовній заяві документи і, отже, фактично він згідно змісту позовної заяви оспорює свою ж бездіяльність).

            В обгрунтування своїх вимог щодо визнання договору оренди недійсним з моменту його укладення орендодавець послався на слідуючі підстави:

1)  договір був підписаний без виготовлення необхідної технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі,

2)  до укладеного правочину не приєднані та не оформлені невід”ємні від нього частини, а саме: акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, а також кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів,

3)  у  договорі зроблені не узгоджені обома сторонами виправлення щодо  строку дії договору та терміну внесення і розміру орендної плати.

            Суд з вказаним обгрунтуванням не може погодитись.

            У ст. 15 ч.4 Закону України “Про оренду землі” зазначений перелік документів, що являються невід”ємною частиною договору оренди і призначення яких полягає в  забезпеченні можливості визначення та виконання умов укладеного сторонами договору (інформація, що міститься у даних документах дає сторонам можливість визначити об”єкт оренди,  розмір орендної плати, ознайомити орендаря з існуючими  обмеженнями (обтяженнями) у її використанні та встановленими земельними сервітутами, тощо), які, отже, носять допоміжний характер. При цьому з відсутністю того чи іншого із вказаних документів закон прямо не пов”язує можливість визнання правочину недійсним, виходячи із змісту ст.15 ч.ч.1,2 Закону України “Про оренду землі”, де прямо зазначені підстави для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

            На порушення сторонами будь-якої із зазначених підстав, в т.ч. на порушення їх прав та інтересів, позивач у своїй позовній заяві не посилається.

            Сторони не оспорюють факт укладання договору оренди. Договір пройшов державну реєстрацю в установленому порядку (державна реєстрація договору оренди є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення правових відносин сторін). Протягом дії укладеного правочину сторони виконували його умови і мали можливість це робити без  порушення як чинного законодавства, так і інтересів кожної із сторін. Протягом цього часу у них не виникало будь-яких перешкод, пов”язаних як з оформленням, так і з виконанням договірних взаємостосунків, ніхто із них не ставив питання про визнання укладеного договору недійсним або ж про його розірвання .

            Вказані обставини є свідченням того, що наявні у сторін документи давали підстави для узгодження всіх істотних умов укладеного правочину і не вплинули на можливість належного його виконання.

            Представник позивача визнав правомірним видачу останньому державного акта на право власності на земельну ділянку, не оспорючи його законність. Згідно положень ст.ст. 11,12  Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” та п.1.12 затвердженої Держкомземом України від 14.05.1999 року за № 43 “Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі” державний акт видається лише після визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

            При цьому з огляду на передачу земельної ділянки в натурі при видачі державного акта сторони не ставили питання про складання акту визначення її меж додатково (до того ж до угоди приєднаний акт про передачу та прийом земельної ділянки, який сторонами не оспорюється і наявність якого свідчить про виконання положення договору в цій частині), а кадастровий номер земельної ділянки відображений в плані меж земельної ділянки, що, по-перше, є складовою частиною державного акту і самого укладеного сторонами договору, спростовуючи таким чином твердження позивача та його представника щодо неприєднання до договору плану земельної ділянки (затверджена постановою Кабміну України від 2.04.2002 року за  № 449 форма державного акта на право власності на земельну ділянку включає план меж цієї ділянки), і що, по-друге, за своїм змістом частково відображає кадастровий план (судячи із змісту п. 26 укладеного правочину на земельну ділянку не були встановлені обмеження (обтяження), на наявність таких обставин не вказує і представник позивача у судовому засіданні, а тому є закономірною відсутність таких даних у договорі та його додатках).

            Той факт, що по мірі зростання орендної плати згідно чинного законодавства (відповідно до положень постанови Кабміну України “Про проведення індексації грошової оцінки земель” та відповідних Указів Президента України щодо мінімального розміру орендної плати) у договорі був відображений цей момент, аж ніяк не свідчить про недосягнуту домовленість сторін з приводу умов укладеної угоди, так як це положення регулюється нормативними актами і є, безспірно, обов”язковим до виконання для сторін. Внесення ж у розроблений відповідачем типовий бланк договору запису про строк його дії у 5 років та внесення орендної плати до 20 грудня поточного року також не може розцінюватись судом в якості відсутності домовленості сторін з вказаного приводу, так як це положення зафіксовано в момент укладення угоди і будь-якого спору між сторонами з цього приводу не існувало і не існує в даний час.

            З огляду на відмову у задоволенні позову судові витрати слід покласти на позивача.

             На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,15,60,88,212-215 ЦПК України, змістом ст.ст. 15, 16, 202, 203, 207, 509, 626, 628, 638-640, 792 ЦК України, ст.ст. 13-15 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 93,158 ч.1 ЗК України, ст.ст.11,12 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, суд

вирішив:

             Позовну заяву ОСОБА_1 до СТОВ “Коровинецька агропромислова компанія” “про визнання договору оренди землі недійсним та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки” залишити без задоволення за необгрунтованістю вимог.

            Судові витрати по справі покласти на позивача.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Чуднівський районний суд протягом 20 днів після подання протягом 10 днів з дня проголошення даного рішення заяви про його апеляційне оскарження.

            Після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така не буде подана, рішення набуває законної сили.

                                               Суддя: