СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2013 року Справа № 5002-11/3527-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Рибіної С.А.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Попов Є.В, представник, довіреність № б/н від 15.01.2013;
відповідача - не з'явився, Сімеїзська селищна рада;
- не з'явився, Комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації";
- не з'явився, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;
третьої особи - Саратов А.В., представник, довіреність № 271 від 23.07.2013,
- Євенков С.В., представник, довіреність № 7 від 20.07.2011, Санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України;
- не з'явився, Міністерство охорони здоров'я України;
за участю прокурора - Джавлах С.М., посвідчення № 015173 від 12.02.2013, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя,
розглянувши апеляційні скарги Санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства охорони здоров'я України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 18 червня 2013 року у справі № 5002-11/3527-2010
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" (вул. Лексіна, 52-76, Сімферополь, 95000)
до Сімеїзської селищної ради (вул. Совєтська, 38, Сімеїз, м. Ялта, 98680)
Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського,4, Ялта, 98600)
Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство охорони здоров'я України (вул.Грушевського, 7, Київ 21, 01021)
Санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)
за участю заступника прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на 94/100 частки об'єкту нерухомості - кліматопавільону літ. "А", площею 423,33 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Ялта, смт Сімеїз, вулиця Володимира Луговського (вул. Морська), 2 "Г".
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що внаслідок виконання робіт в червні-липні 2002 року на місці залишкових конструкцій зруйнованого об'єкту оренди - колишнього кліматопавільйону, демонтованого під час виконання будівельних робіт, за згодою орендодавця був створений новий капітальний об'єкт нерухомості - кліматопавільйон літ. "А" площею 423,33 кв.м. та кафе літ. "Б" площею 35,6 кв. м., а тому, враховуючи вартість невід'ємних поліпшень та первинної вартості об'єкту оренди, у нього виникло право власності на 94/100 частки спірного об'єкту - кліматопавільйон літ. "А" площею 423,33 кв.м.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року у справі №5002-11/3527-2010 у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" про визнання права власності відмовлено.
Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що у червні 2002 року позивач, за погодженням з орендодавцем, за власні кошти здійснив будівельні роботи на спірному об'єкті нерухомості. Крім того, предмет спору є новою річчю стосовно тимчасового об'єкту нерухомості, який передавався у оренду позивачу відповідно до договору № 04/2001 від 08 травня 2001 року, а первісно передане майно перестало існувати, тобто знищено. Суд дійшов висновку, що вартісна частка витрат позивача у створенні нового об'єкту нерухомості складає 94/100. Суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що будівництво спірного об'єкту нерухомості здійснювалось позивачем з ознаками самовільності, тому суд визнав відсутність підстав для належності спірного об'єкту як до приватної власності позивача частково чи у цілому, так і до державної власності. Суд також зазначив, що позивач має беззаперечне право на оформлення та отримання в оренду земельної ділянки для обслуговування кліматопавільону, а у Сімеїзської селищної ради не має підстав для відмові в наданні цієї земельної ділянки в оренду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство охорони здоров'я України та Санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять змінити рішення суду першої інстанції в його мотивувальній частині, залишивши резолютивну частину рішення без змін.
Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.
Свої доводи заявники апеляційних скарг обґрунтовують тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що позивачу не надавалися узгодження на проведення капітального ремонту та згода на знесення орендованого державного майна - кліматопавільону, оскільки Санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України не є власником орендованого об`єкту. Заявники апеляційної скарги звертають увагу, що суд одночасно вказує на здійснення позивачем робіт з відновлювального ремонту кліматопавільону та побудову позивачем на місці об`єкту оренди нового об`єкту, що суперечить одне одному. Крім того, заявники зазначаючи, що фактично об`єктом оренди є кам`яний (забетонований) майданчик, зруйнування (знищення) якого документально не підтверджено. З апеляційних скарг вбачається, що дозвіл на знесення орендованого майна орендодавцем не надавався, відомості щодо цього в акті приймання-передачі від 08.05.2001 також відсутні. Заявники також звертає увагу, що в оренду передавався кліматопавільон літнього типу, який не потребує наявності котельної, опалювання, зовнішнього освітлення, каналізації, та наданий в оренду кліматопавільон так ним і залишився після проведення позивачем на об`єкті оренди ремонтних робіт. В апеляційних скаргах також зазначається, що господарським судом першої інстанції порушені норми статті 35 Господарського процесуального кодексу України та не були враховані висновки господарських судів по інших справах, які розглядалися господарськими судами за участю тих самих сторін (справа № 2-26/9178-2006, № 2-8/8046.1-2008). Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційних скаргах та додаткових поясненнях до них.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 липня 2013 року апеляційну скаргу Санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України прийнято до провадження.
Ухвалою від 25 липня 2013 року апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України також прийнято до провадження.
Скарги поєднані судом в одне апеляційне провадження колегією у складі: головуючого судді Голика В.С., суддів Сотула В.В., Рибіної С.А. та призначені до розгляду.
Склад колегії суддів з розгляду даних скарг неодноразово змінювався з поважних причин.
Розпорядженням від 23 вересня 2013 року визначений остаточний склад колегії: головуючий суддя - Рибіна С.А., судді Дмитрієв В.Є., Черткова І.В.
У судових засіданнях Санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та наполягав на її задоволенні.
Прокурор також наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Інші учасники судового процесу в судове засідання 03.10.2013 не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності нез`явившихся учасників судового процесу, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
08 травня 2001 року між Санаторієм "Червоний Маяк" Міністерства охорони здоров'я України (орендодавець) і Приватною фірмою "Азалія" (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія"), (Орендар) укладений договір оренди №04/2001, відповідно до умов якого Орендодавець передає в тимчасове ( на 20 років - до 08 травня 2021 року) платне користування об'єкт оренди (кліматопавільйон літнього типу загальною площею 326 кв. м., розташований на пляжі біля скелі Дива в смт. Сімеїз) за актом приймання-передачі, який знаходиться в незадовільному стані та вимагає капітального ремонту. На об`єкті відсутні загальне водопостачання, каналізація, енергопостачання, опалювання, котельня, зовнішнє освітлення. До договору оренди надається інвентарна картка обліку основних засобів № 375 (об'єкт з інв. №01110375), відповідно до якої балансова вартість об'єкта оренди складає 5608 грн.
Рішенням Сімеїзською селищної ради від 08.05.2001 № 16 Приватній фірмі "Азалія" (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія") був наданий дозвіл на збір матеріалів попереднього узгодження вибору земельної ділянки орієнтовною площею 0,282 га під кліматопавільйон в районі пляжної зони у скелі Дива.
Відповідно до рішення Сімеїзської селищної ради від 05 червня 2001 року № 24 був даний дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,282 га для обслуговування кліматопавільйону за адресою: смт. Сімеїз, набережна.
Орендодавцем в особі головного лікаря Санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України в червні 2002 року затверджено і погоджено перелік та вартість робіт з відновлювального ремонту кліматопавільйону на загальну суму 98000,00 грн., які включали в себе повний комплекс робіт з будівництва на місті об'єкту оренди нового об'єкту нерухомості.
Відповідно до узгодженої проектно-кошторисної документації, розробленої на підставі дефектного акту від 05.06.2002 14 червня 2002 року між Приватною фірмою "Азалія" (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія") та МП "Моноліт" укладений договір підряду на будівництво кліматопавільйону за адресою: смт. Сімеїз, набережна, біля скелі "Дива" на загальну суму 103088,40 грн.
Вказаному об'єкту нерухомості було привласнено поштову адресу: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), 2 "г".
Позивач, враховуючи те, що ним за згодою орендодавця був створений новий капітальний об`єкт нерухомості - кліматопавільйон, вважає, що у нього виникло право власності на 94/100 частки спірного майна - кліматопавільйон літ. "А" площею 423,33 кв.м.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про визнання права власності.
Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2010, 29.10.2010, 16.06.2011 та 11.05.2012 у справі № 5002-11/3527-2010 призначені судові будівельно-технічні експертизи.
Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України 31 жовтня 2011 року заступник прокурора Автономної Республіки Крим повідомив про вступ у справу.
Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2012 та 26.02.2013 до участі у справі № 5002-11/3527-2010 залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України та Міністерство охорони здоров'я України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2013 залучено до участі у справі іншим відповідачем Сімеїзську селищну раду.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є Фонд державного майна України та його регіональні відділення, як особи уповноважені управляти державним майном.
Стаття 272 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963, який діяв на момент укладення Договору оренди та час проведення ремонтних робіт, та стаття 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 07.02.2002, встановлюють, що наймач має право на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням поліпшення найнятого майна лише у випадку, якщо таке поліпшення проведено з дозволу наймодавця. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до статуту Санаторію «Червоний маяк» Міністерства охорони здоров`я України, він є державним санаторно-курортним закладом, підпорядковується Міністерству охорони здоров'я України (пункт 1.3 Статуту).
Майно Санаторію є державною власністю, закріплено за ним на праві оперативного управління (пункт 3.2 Статуту).
Як зазначалось вище, між санаторієм та позивачем укладений договір оренди спірного майна.
Доказів надання Міністерством охорони здоров`я України або Фондом державного майна України дозволу на реконструкцію орендованого майна - кліматопавільону позивач не має, суду не надав.
При укладенні договору оренди сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна, в якому стан об'єкту визначений як незадовільний.
Суд першої інстанції прийняв доводи позивача та погодився з тим, що при підписанні даного акту орендодавець фактично надав згоду на здійснення поліпшень, яка в подальшому підтверджена ним шляхом підписання Зведеного кошторисного розрахунку на проведення відновлювального ремонту кліматопавільону.
Даний висновок судова колегія визнає таким, що не відповідає обставинам справи з наступних підстав.
У відповідності до вимог чинного на момент отримання майна в оренду законодавства орендар має право здійснити поліпшення орендованого майна у випадку наявності на це згоди орендодавця (ст. 272 Цивільного кодексу УРСР, ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна").
В акті приймання - передачі майна в оренду не зазначено про надання орендодавцем згоди на реконструкцію, знищення майна тощо.
Зазначений вище Зведений кошторисний розрахунок може бути розцінений як підтвердження погодження орендодавцем здійснення орендарем тільки відновлювального ремонту. При цьому він не містить повний перелік та обсяги необхідних робіт, а тільки констатує їх вартість.
Крім того, в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилася справа № 2-26/9178-2006 за позовом Санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров`я до Приватної фірми "Азалія", Міністерства охорони здоров`я, за участю третіх осіб - Фонду державного майна Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна України про визнання недійсним договору оренди та спонукання вчинити дії. У рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2006 по даній справі, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2007, встановлено, що Санаторій „Червоний маяк" не може бути орендодавцем державного майна - кліматопавільону, що є предметом спору, та встановлено факт відсутності погодження передачі цього майна з органом, уповноваженим управляти майном.
Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.
Не має винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи.
У пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Оскільки зазначений вище та даний спори мають однакові сторони, суд вважає за можливе застосувати статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, щодо фактів, зазначених вище.
Таким чином, судова колегія визнає безпідставним висновок суду першої інстанції про наявність згоди санаторію на здійснення реконструкції та створення нової речі замість майна, переданого в оренду.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що отримане позивачем майно знищено та на його місці створено нове майно.
Судова колегія вважає даний висновок таким, що не підтверджується матеріалами справи.
Позивач вважає, що в результаті значного поліпшення орендованого у третьої особи нерухомого майна ним було створено нову річ, що, на його думку, є підставою для визнання за ним права спільної часткової власності на це майно.
За змістом статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ виникає в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з'являється об'єкт, який може кваліфікуватися як нова річ.
Відповідно до вимог частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це правило діє саме тоді, коли в результаті поліпшень створюється нова річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівняні із попереднім об'єктом найму.
При цьому, сама лише обставина збільшення вартості орендованого майна не може бути достатньою підставою для висновку про створення нової речі. Проведення перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень в ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише її поліпшує (наведену правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 03.06.2008 у справі № 30/401, від 05.11.2008 у справі № 20-4/272, від 14.04.2009 у справі № 2-26/9059-2008, від 12.08.2009 у справі № 2-8/1599.1-2007).
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судова колегія зазначає, що позивачем не надано доказів того, що, в результаті здійснених поліпшень, орендоване майно за адресою: м. Ялта, смт Сімеїз, вулиця Володимира Луговського (вул. Морська), 2 "Г" припинило своє існування та замість нього з`явилась нова річ, яка може бути визнана об'єктом спільної часткової власності.
Більш того, навіть висновком експерта підтверджується існування на теперішній час об`єкту - кліматопавільйону.
Таким чином, при винесенні рішення суд першої інстанції дійшов невірних висновків, які судова колегія вважає передчасними та помилковими.
Щодо висновку суду про наявність у позивача беззаперечного права на оформлення та отримання в оренду відповідної земельної ділянки та відсутності у Сімеїзської селищної ради підстав для відмови позивачу у наданні в оренду вказаної земельної ділянки судова колегія зазначає наступне.
Вказаний висновок суд обґрунтовує наявністю невід`ємного від земельної ділянки майна позивача (будівельних матеріалів), водночас вказуючи на те, що спірний об'єкт - кліматопавільйон не може належати позивачу на праві приватної власності, оскільки старий об`єкт є знищеним, а новий не введений в експлуатацію. При цьому суд зазначає, що дозвіл Сімеїзської селищної ради на складання проекту відведення земельної ділянки в натурі видавався з урахуванням укладеного між санаторієм та позивачем договору оренди спірного об`єкту.
Судова колегія вважає, що права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" та Сімеїзської селищної ради щодо відведення земельної ділянки не є предметом розгляду в даному спорі, підлягають доведенню іншими, ніж містяться у справі, доказами, відтак висновки суду першої інстанції з цього приводу є передчасними, безпідставними та не підлягають врахуванню.
Інші доводи заявників не стосуються фактів, встановлених судом, а оскаржують висновки суду, не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.
При цьому судова колегія зазначає, що в цілому, за винятком зазначеного вище, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія", тобто передчасні висновки з питань погодження орендодавцем здійснення реконструкції та знищення майна, створення позивачем нової речі та наявності прав та певних обов`язків щодо земельної ділянки під спірним майном, не призвели до прийняття невірного рішення.
Щодо вимог заявників стосовно зміни мотивувальної частини рішення та залишення його резолютивної частини без змін, судова колегія зазначає, що внесення змін до мотивувальної частини не є зміненням рішення по суті. Крім того, відповідно до пункту четвертого частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України тільки резолютивна частина містить висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає зміні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Санаторію "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства охорони здоров'я України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року у справі № 5002-11/3527-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя С.А. Рибіна
Судді В.Є. Дмитрієв
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна фірма "Азалія" (вул. Лексіна, 52-76, Сімферополь, 95000).
2. Сімеїзська селищна рада (вул. Совєтська, 38,Сімеїз, Ялта, 98680).
3.Комунальне підприємство "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" (вул. Дзержинського,4, Ялта, 98600).
4. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, Севастополь, 99008).
5. Міністерство охорони здоров'я України (вул. Грушевського, 7, Київ 21, 01021).
6. Санаторій "Червоний маяк" Міністерства охорони здоров'я України (вул. Радянська, 33, Сімеїз, Ялта, 98680).
7. Прокуратура міста Севастополя (вул. Л. Павліченко, 1, Севастополь, 99011).
8. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015).