Справа №:121/2145/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.
№ провадження:22-ц/190/4048/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Підлісна І. А.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Підлісної І.А.,
суддів:Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору довічного утримання та повернення квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 17 квітня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
В березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_7 з позовом про розірвання договору довічного утримання (догляду), який було 13.06.2006 року укладено між ним та його дружиною ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно нерухомого майна - належної їм квартири АДРЕСА_1. Мотивує тим, що після укладення договору відповідач частково виконував його умови щодо надання утримання, але з кінця 2010 року взагалі відмовився від виконання договору. ОСОБА_7 не відвідує його, не відповідає на телефонні дзвінки.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 17 квітня 2013 року в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору довічного утримання від 13 червня 2006 року реєстр № 5-905 та повернення квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позов. Вказує, що суд не дав належної оцінки наданим доказам. Доки була жива ОСОБА_8 відповідач виконував свої зобов'язання. Після її смерті він тільки оплачує комунальні послуги. Всі побутові питання, як - то придбання продуктів харчування, ліків та інше він (ОСОБА_6) вимушений вирішувати сам. В зв'язку з таким відношенням відповідача та погіршенням стану здоров'я, він на деякий час виїхав до свого брата. Під час його відсутності з квартири зникли всі документи на квартиру. Відповідач самовільно прибудував до квартири балкон. За таких обставин, договір довічного утримання підлягає розірванню.
Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши осіб, що з'явились до суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відносно ОСОБА_8 договір довічного утримання припинився в зв'язку зі смертю відчужувача, а тому ОСОБА_6 не може ставити питання про розірвання договору в зв'язку з його неналежним виконанням з боку набувача. Що стосується позову про розірвання договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, то останній належним чином виконував свої обов'язки, а ОСОБА_6 ухилявся від одержання належного йому за договором.
Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо необґрунтованості позову в частині розірвання договору з ОСОБА_8, але вважає, що рішення суду в частині розірвання договору довічного утримання між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2006 року між відчужувачами ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яким відповідно належать 1\3 та 2\3 частки АДРЕСА_1, було укладено договір довічного утримання з набувачем - ОСОБА_7 ( а.с. 8-9).
Відповідно до ч. 2 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).
Отже, договір довічного утримання від 13 червня 2006 року в частині, яка стосується правовідносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, припинився.
За змістом ч 1 ст 755 ЦК України право вимагати розірвання договору довічного утримання належить відчужувачу.
Пунктом 3.1.2 договору також передбачено, що право вимагати розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків за цим договором належить відчужувачу. ОСОБА_6 не є відчужувачем 2/3 частин квартири.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову щодо розірвання договору довічного утримання між ОСОБА_8 та ОСОБА_7
Що стосується вимог ОСОБА_6 про розірвання договору і інший частині , то слід враховувати, що відповідно до пункту 2 договору матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись кожному відчужувачу, оцінено сторонами у сумі 400грн.
Утримання (догляд) визначено сторонами у вигляді: забезпечення відчужувачів житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід і вечеря) (У разі спорів з приводу достатності харчування раціон складає дієтолог чи лікар. Вартість продуктів складає 300 грн. на місяць.); забезпечення належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів на середню суму 70 грн. на місяць чи 840 грн. на рік. Якщо в поточному місяці суми витрат на ліки будуть більшими чи меншими, зазначеної у п.п. 2.2 договору середньомісячної суми, вважається належним виконанням відповідне перерахування суми на лікувальні засоби у наступних місяцях але не більш ніж за один рік. Якщо суми, витрачені на ліки протягом календарного року більше чи менше 840грн. на рік, нова розрахована сума витрат на ліки має бути вказана в цьому договорі через укладення сторонами додаткового правочину, що посвідчується нотаріально.
ОСОБА_6 в засіданні апеляційного суду пояснив, що ОСОБА_7 приходився племінником його дружині - ОСОБА_8 Після її смерті ОСОБА_7 дійсно її поховав. Він (ОСОБА_6) завжди сам себе забезпечував, ніякого утримання від ОСОБА_7 не отримував, та взагалі уклав договір тільки на прохання та в інтересах своєї дружини. Наприкінці 2010 року він звернувся до ОСОБА_7 з вимогою розірвати договір, також звертався до прокуратури. Після цього, ОСОБА_7 декілька разів приносив йому продукти, але він їх не прийняв, так як між ними виникли неприязні відносини через його вимогу розірвати договір. Гроши ОСОБА_7 йому не давав, грошові перекази йому не надходили. В зв'язку з незадовільним матеріальним станом та хворобою, він вимушений був виїхати на тривалий час до своїх родичів в іншу область. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 взагалі не виконував договір, просить його розірвати.
Заперечення відповідача та його представника зводяться до того, що ОСОБА_7 не мав можливості належним чином виконувати свої зобов'язання через те, що ОСОБА_6 відмовлявся від отримання харчування, не надавав рецептів на необхідні ліки, грошові перекази не отримував, на тривалий час без попередження виїзждав зі свого постійного місця проживання. Тобто, ОСОБА_6 в односторонньому порядку відмовився від зобов'язання.
Згідно з п 1 ч 1 ст 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
З врахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, змісту їх взаємних прав та обов'язків за договором довічного утримання, довести належне виконання своїх зобов'язань повинен набувач.
Згідно з частинами 1, 2 статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
ОСОБА_10 не надав достатніх та достовірних доказів того, що ним повністю виконувалися всі обов'язки за договором довічного утримання.
Відповідачем були надані квитанції про здійснення грошових переказів на ім'я ОСОБА_6
Але, за умовами договору визначальним являється надання догляду, як то забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, обід та вечеря).
В договорі окремо було оговорено, що у разі спорів з приводу достатності харчування раціон повинен бути складеним дієтологом чи лікарем.
ОСОБА_7 не доведено, що він щоденно забезпечував ОСОБА_6 триразовим калорійним харчуванням. Заміна цього догляду грошовою компенсацію у межах вартості продуктів харчування, без доведення факту відмови ОСОБА_6 від отримання триразового харчування, не є належним виконанням зобов'язання.
Торгові чеки на придбання продуктів харчування, які були надані представником ОСОБА_7, самі по собі не свідчать про придбання цих продуктів для ОСОБА_6
Сторони не заперечують, що наприкінці 2010 року ОСОБА_6 поставив питання про розірвання укладеного договору.
В серпні 2011 року ОСОБА_6 звертався в органи прокуратури з приводу невиконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за договором довічного утримання.
Представник ОСОБА_7 в засіданні апеляційного суду підтвердила, що грошові перекази ОСОБА_6 не отримував та всі гроші були повернуті ОСОБА_7
ОСОБА_6 пояснював цю обставину тим, що він через невиконання ОСОБА_7 договору перестав довіряти йому, між ними встановилися недоброзичливі стосунки, він почував себе повністю незахищеним на випадок погіршення здоров'я та настання необхідності в постійної сторонньої допомоги. Через те, він на тривалий час - з листопада 2010 року до серпня 2011 року, виїжджав до брата, де міг поновити своє здоров'я та одержати необхідний догляд.
Із наданих копій квитанцій поштових переказів вбачається, що ОСОБА_7 почав їх надсилати з листопада 2010 року, тобто після виникнення питання про розірвання договору.
Колегія суддів вважає, що відмова ОСОБА_6 від отримання від ОСОБА_7 належного йому за договором довічного утримання, сталася після його вимоги розірвати договір в зв'язку з його неналежним виконанням, та з врахуванням положень ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє вину сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Оплата ОСОБА_7 житлово - комунальних послуг та виконання інших дій, пов'язаних з утриманням квартири, не мають відношення до надання послуг по утриманню (догляду) відчужувача.
Відповідно до ст. 748 ЦК України набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4.9 договору набувач стає власником вищевказаної квартири, що передається йому за цим договором, відповідно до ст. 334 ЦК України, а саме з моменту реєстрації цього договору у Ялтинському бюро технічної інвентаризації.
Отже, вказані розходи ОСОБА_7 повинен нести як власник майна. Окрім цього, 2/3 частками квартири він з 2006 року володів без обмежень, встановлених ст. 754 ЦК України.
Згідно з ч 1 ст 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтованими в частині розірвання договору, укладеного відносно 1\3 частки квартири, та повернення йому цієї частки.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 17 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання від 13.06.2006 року, посвідчений першою Ялтинською нотаріальною конторою за реєстровим номером 5-905, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у частині розірвання договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
В задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання від 13.06.2006 року, укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у частині розірвання договору між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Підлісна І.А. Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А.