ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16051/13 30.09.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен»

доПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»

провідшкодування шкоди в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Павленко М.Л., за довіреністю,

від відповідача: Богдан Н.О., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Соверен» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3.066,07 грн. та судового збору у розмірі 1.720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3.066,07 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 порушено провадження у справі № 910/16051/13 та призначено до розгляду на 30.09.2013.

У судове засідання 30.09.2013 представники сторін з'явилися.

Відповідач 27.09.2013 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав відзив на позов, в якому визнав позов частково у розмірі 2.469,22 грн. При цьому відповідача посилається на те, що при розрахунку страхового відшкодування позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.09.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (далі - страхувальник) 06.12.2012 було укладено договір страхування транспортного засобу № 1-629-010\12 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Тойота», державний номер АА 2033 СХ.

В м. Києві 28.09.2012 на вул. Гончара, 41 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Шевролет», державний номер АА 3854 РВ, який перебував під керуванням Миколенка Олександра Анатолійовича, та транспортного засобу марки «Тойота» державний номер АА 2033 СХ, який перебував під керуванням Клименко Мар'яна Володимировича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Тойота» державний номер АА 2033 СХ.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2013 у справі № 761/742/13-п Миколенка Олександра Анатолійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту № 757 від 16.01.2013 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, склала 6.774,41 грн.

Згідно Довідки спеціаліста № 846 від 24.07.2013 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу склала 3.066,07 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 02\13-19 Т від 15.02.2013, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 6.100,00 грн.

Дану суму страхового відшкодування, позивач виплатив ФОП Терлецький О.В., відповідно до рахунку-фактури № ФОП-000597 від 12.02.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 15.02.2013 на суму 6.100,00 грн.

Судом установлено, що транспортний засіб «Шевролет», державний номер АА 3854 РВ, застраховано у відповідача згідно полісу № АВ/6036725 страхувальником за яким є Шеремет Лариса Григорівна, що підтверджується копією полісу, доданою позивачем до матеріалів справи.

З заявою від 05.04.2013 № 171, позивач з метою досудового врегулювання даного спору звернувся до відповідача з претензією виплатити страхове відшкодування у розмірі 5.600,00 грн. Відповідач відповіді на таку претензію не надіслав.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., розмір франшизи становить 0,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 3.066,07 грн. підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем при розрахунку страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, спростовуються матеріалами справи, зокрема Довідкою спеціаліста № 846 від 24.07.2013 відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу склала 3.066,07 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Володимирська, 7, офіс 11, код ЄДРПОУ 25264645) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» (01042, м. Київ, Печерський р-н, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) страхове відшкодування у сумі 3.066 (три тисячі шістдесят шість) грн. 07 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013.

Суддя Ониськів О.М.