ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/14592/13 07.10.13
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"
доПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування"
провідшкодування шкоди в порядку регресу.
Суддя Ониськів О.М.
Представники сторін:
від позивача: Куріленко О.В., за довіреністю,
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2.803,34 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2013 порушено провадження у справі № 910/14592/13, призначено справу до розгляду на 19.08.2013.
Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні 07.10.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, при цьому 29.08.2013 від відповідача через відділ діловодства отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заявив про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні 07.10.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та Алєксєєвим В'ячеславом Михайловичем (далі - страхувальник) 26.05.2008 було укладено Договір добровільного страхування № 534 (далі - Договір), за яким було застраховано транспортний засіб марки «Daewoo Sens», державний номер ВТ 5039 АС.
У м. Херсоні 28.07.2008 по вул. Тіраспольській сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Daewoo Sens», державний номер ВТ 5039 АС, який належить на праві власності Алєксєєву В'ячеславу Михайловичу та перебував під його керуванням, та транспортного засобу марки «ВАЗ», державний номер ВТ 4526 АН, який перебував під керуванням Буженка Володимира Вікторовича.
Постановою Суворовського районного суду міста Херсона від 25.09.2008 у справі № 3-24991/2008 Буженка Володимира Вікторовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн.
Відповідно до Звіту № 2432/28Д-08 від 06.08.2008 про оцінку транспортного засобу «Daewoo Sens», державний номер ВТ 5039 АС, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, склала 2.803,34 грн.
ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 3260 від 18.09.2008, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 2.803,34 грн.
Дану суму страхового відшкодування позивач виплатив страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 12731 від 19.08.2008 на суму 2.803,34 грн.
Судом установлено, що транспортний засіб «Daewoo», державний номер АМ 8037 АК, застраховано у відповідача згідно Полісу № ВА/8614403, страхувальником за яким є Буженко Володимир Вікторович, що підтверджується інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, отриманої на вимогу ухвали суду.
Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 2.803,34 грн. страхового відшкодування в порядку регресу в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, обґрунтовуючи тим, що позивач набув право на звернення з вимогою з моменту здійснення ним виплати страхового відшкодування (18.09.2008), відтак, з урахуванням того, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом 26.07.2013 (штамп поштової установи на конверті відправлення позовної заяви на адресу суду), трирічний строк позовної давності для звернення з позовом до суду станом на 26.07.2013 сплинув.
Відповідно до частин 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позивач через канцелярію суду 09.08.2013 подав заяву, в якій зазначив про переривання строку позовної давності, обґрунтовуючи тим, що першочергово, в межах строку позовної давності, позивач звернувся до Суворовського районного суду міста Херсона з позовною заявою до винного у вчиненні ДТП Буженка В.В. про стягнення з останнього в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вказану позовну заяву було прийнято до провадження ухвалою Суворовського районного суду міста Херсона від 01.11.2011 та відкрито провадження у справі № 2-4226/11. Позивач зазначив, що після відкриття провадження у вказаній справі, судом було з'ясовано, що цивільно-правова відповідальність Буженка В.В., як власника транспортного засобу «ВАЗ», державний номер ВТ 4526 АН, застрахована відповідачем відповідно до Полісу № ВА/8614403, що було відображено в рішенні Суворовського районного суду міста Херсона від 05.12.2011 у справі № 2-4226/11, у зв'язку з чим в задоволенні позовних ВАТ «СК «НОВА» до Буженка В.В. було відмовлено.
Суд зазначає, що в силу приписів ст.ст. 256, 257 ЦК України до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Положеннями частин 2 та 3 статті 264 ЦК України унормовано, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Матеріалами справи підтверджується, що страхове відшкодування було виплачено позивачем 18.09.2008. Судом встановлено, що для захисту своїх порушених прав позивач 16.09.2011 (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення) звернувся до Суворовського районного суду міста Херсона з позовом про стягнення шкоди, завданої в результаті ДТП, в задоволенні якого рішенням вказаного суду від 05.12.2011 у справі № 2-4226/11 було відмовлено. Водночас, суд враховує, що позивачу стало відомо про існування Полісу № ВА/8614403 лише після відкриття Суворовським районним судом міста Херсона провадження по справі № 2-4226/11.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено переривання строку позовної давності, про що свідчить звернення позивача з позовом до винної у скоєнні ДТП особи, зокрема, 16.09.2011.
Зважаючи на те, що мало місце переривання строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що позивачем строк позовної давності для звернення з позовом у цій справі не пропущено.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 51.000,00 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.
Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.
З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2.803,34 грн. підлягають задоволенню частково, за вирахуванням встановленого розміру франшизи 510,00 грн. Відтак сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2.293,34 грн.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) страхове відшкодування в сумі 2.293 (дві тисячі двісті дев'яносто три) грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.407 (одну тисячу чотириста сім) грн. 50 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.10.2013
Суддя Ониськів О.М.