донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.10.2013 р. справа №913/1518/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівБудко Н.В., Москальової І.В.,
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін: від позивача: Єрьоменко О.А. - за довіреністю
від відповідача (скаржника): не з'явився
від третьої особи-1: від третьої особи-2 (скаржника): ОСОБА_16 - за довіреністю ОСОБА_17 - за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області, м.Лугутине, Луганської області та ОСОБА_8, м.Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області
від15.08.2013р. (повний текст складено 20.08.2013р.)
по справі№ 913/1518/13 (суддя Рябцева О.В.)
за позовомЛуганського національного аграрного університету, м.Луганськ
до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторона відповідача Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області, м.Лугутине, Луганської області 1) ОСОБА_9, м.Луганськ 2) ОСОБА_8, м.Луганськ
провизнання недійсним розпорядження від 23.03.2009р. № 210,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Луганський національний аграрний університет, м.Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області, м.Лугутине, Луганської області про визнання недійсним розпорядження від 23.03.2009р. № 210.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. позовні вимоги Луганського національного аграрного університету задоволені в повному обсязі: розпорядження, підписане першим заступником голови, в.о.голови Лутугинської районної державної адміністрації Башковим М.І., від 23.03.2009р. № 210 «Про затвердження Технічної документації із землеустрою по обміну земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді Лутугинського району Луганської області», визнано недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач нормативно не обґрунтував правомірності прийняття спірного розпорядження, у тому числі в спірному розпорядженні відсутні нормативні посилання на чинне законодавство, яке регулює обмін земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні відповідача.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Лугутинська районна державна адміністрація Луганської області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.08.13р. та припинити провадження у справі.
Також до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_8, який також просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.08.13р. та припинити провадження у справі.
Скаржники зазначають, що господарським судом були порушені правила предметної підсудності, оскільки у даному випадку спір є публічно-правовим та стороною у справі є суб'єкт владних повноважень; вважають, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Луганський національний аграрний університет у відзиві від 19.09.2013р. заперечує проти апеляційної скарги Лугутинської райдержадміністрації, вважає її безпідставною та такою, що підлягає залишенню без задоволенню, а тому просить залишити рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. без змін.
Лугутинська районна державна адміністрація Луганської області у відзиві від 19.09.2013р. на скаргу ОСОБА_8 зазначає, що вважає доводи скаржника обґрунтованими.
Представник ОСОБА_9 у судовому засіданні 08.10.2013р. заявив усне клопотання про витребування додаткових документів, зокрема, технічної документації із землеустрою стосовно спірної земельної ділянки за 2008р., виданої на підставі розпоряджень районної державної адміністрації №№157, 210, 433, та за 2009р. з планово-картографічним матеріалом.
Проте, колегія суддів за результатами розгляду заявленого клопотання зазначає, що предметом заявлених позовних вимог є оскарження розпорядження Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області від 23.03.2009р. №210. Скаржником не визначено яким чином витребувані додаткові документи можуть вплинути на результат розгляду даної справи, а тому усне клопотання представника ОСОБА_9 про витребування додаткових документів судова колегія залишає без задоволення.
Представник ОСОБА_8 у відзиві від 07.10.2013р. зазначив, що вважає апеляційну скаргу Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Представники скаржника у судове засідання 08.10.2013р. не з'явилися. У листі від 08.10.2013р., що надійшов до Донецького апеляційного господарського суду, Лугутинська районна державна адміністрація Луганської області просила відкласти розгляд справи, у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.
Представник ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав заявлене скаржником клопотання про відкладення розгляду справи. Інші учасники судового процесу залишили питання щодо відкладення розгляду справи на розсуд суду.
Зважаючи на те, що явка представників сторін не визвалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
В своїх апеляційних скаргах скаржники зазначають, що господарським судом були порушені правила предметної підсудності, оскільки у даному випадку спір є публічно-правовим та стороною у справі є суб'єкт владних повноважень.
В статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
В пункті 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Згідно положень частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним розпорядження Лугутинської районної державної адміністрації.
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 (зі змінами і доповненнями) зазначено, що питання про те, чи підсудна господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.
Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.
Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
З урахуванням положень Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6, колегія суддів зазначає, що у даному випадку спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду в господарському суді, а тому відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, в розпорядженні Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області від 11.03.2009р. № 153 за результатами розгляду клопотання Луганського національного аграрного університету від 06.03.2009р. №01/408 було вирішено: - надати дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо обміну земельних ділянок пасовищ поліпшених (частина контуру №261), за рахунок земель Луганського національного аграрного університету, на земельну ділянку рілля (частина контуру №107а, 107б), за рахунок земель запасу, пов'язаних з будівництвом храму на честь ікони Пресвятої Богородиці Спорительниці Хлібів, розташованої за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді; - зобов'язати Луганський національний аграрний університет визначити площу угідь, що підлягають обміну; - зобов'язати Луганський національний аграрний університет підготовити технічну документацію із землеустрою щодо обміну земельних ділянок, та надати на розгляд і затвердження в установленому порядку.
Розпорядженням Лугутинської районної державної адміністрації від 23.03.2009р. за №210 вирішено:
1. Затвердити Технічну документацію із землеустрою по обміну земельних ділянок пасовищ поліпшених земель ЛНАУ на рівні по вартості землі запасу державної власності, які розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді Лутугинського району Луганської області.
2. Обміняти земельну ділянку (частина контуру №721а), із земель Луганського національного аграрного університету, загальною площею 6,7га (угіддя - пасовища поліпшені) на земельну ділянку (частина контуру №107;285), із земель запасу Веселотарасівської сільської ради, загальною площею 1,95га (угіддя - рілля).
3. Відділу земельних ресурсів (Корнєєву В.Ю.) внести зміни в земельно-кадастрову документацію.
Вказане розпорядження підписано першим заступником голови, в.о.голови райдержадміністрації Башковим М.І.
Як встановлено місцевим господарським судом, в постійному користуванні Луганського національного аграрного університету перебуває земельна ділянка площею 3338,6га, що знаходиться за межами населених пунктів і обліковується в Веселотарасівській сільській раді Лугутинського району Луганської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №174136, який виданий 05.08.2008р. відділом земельних ресурсів у Лутугинському районі Луганської області.
Спірним розпорядженням, яке прийнято без урахування умов розпорядження від 11.03.2009р. №153, фактично припинено право користування Луганського національного аграрного університету земельною ділянкою (частина контуру 721а, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки правильний контур №261 «а»), що призвело до порушення прав землекористувача.
Згідно розпорядження Лутугинської районної державної адміністрації від 09.06.2009р. №476, земельні ділянки передано безоплатно у приватну власність громадянам ОСОБА_12 площею 1,4000га; ОСОБА_13 площею 1,4000га; ОСОБА_14 площею 1,4000га; ОСОБА_15 площею 0,6000га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів, на території Веселотарасівської сільської ради Лутугинського району.
За наявними відомостями вказані особи здійснили відчуження земельних ділянок громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_9, які залучені до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторона відповідача.
Отже, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка передана в користування третім особам, Луганський національний аграрний університет, посилаючись на порушення його прав як землекористувача, звернулось з даним позовом до господарського суду.
Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою встановлений статтею 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої (в редакції на момент прийняття спірного розпорядження райдержадміністрацією) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати. Таким чином, за відсутності визначених Кодексом обставин, відповідне рішення органу місцевого самоврядування є таким, що не відповідає вимогам закону.
Як визначено у розпорядженні від 23.03.2009р. №210, його було прийнято за результатами клопотання директора ДП «Луганського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою» від 16.03.2009р. №1-17-116, клопотання начальника головного управління Держкомзему у Луганській області від 23.03.2009р. №8-5-32/0655, Технічної документації із землеустрою по обміну земельних ділянок пасовищ поліпшених земель ЛНАУ на рівні по вартості землі запасу державної власності, які розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Веселотарасівській сільській раді Лутугинського району Луганської області, виготовленої ДП «Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Правової норми, яка стала підставою припинення права користування частиною земельної ділянки Луганського національного аграрного університету та обміну її на іншу земельну ділянку в спірному розпорядженні не зазначено.
В частинах 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного розпорядження райдержадміністрацією) передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Згідно ч.7 ст.126 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного розпорядження райдержадміністрацією), відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.
Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції, доказів добровільної відмови землекористувача від частини земельної ділянки, що перебувала в його користуванні, та доказів сформування нової земельної ділянки, що залишилась в користуванні Луганського національного аграрного університету після виключення земельної ділянки площею 6,7га, до матеріалів справи не представлено. Отже в користуванні Луганського національного аграрного університету залишилась земельна ділянка у первісному обсязі, надана йому згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №174136, виданого 05.08.2008р. відділом земельних ресурсів у Лутугинському районі Луганської області.
Отже, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів звернення землекористувача із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою, розпорядження Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області від 23.03.2009р. №210 щодо обміну земельних ділянок було прийнято з порушенням приписів ст.143 Земельного кодексу України, якою передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється виключно у судовому порядку за підставами, які визначені у законі.
Таким чином, Лугутинська районна державна адміністрація Луганської області прийняла розпорядження від 23.03.2009р. №210 під тиском відповідних обставин, які не відповідали внутрішній волі землекористувача.
Стосовно посилань скаржників на безпідставне посилання суду першої інстанції на положення Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003р. №899-IV та Рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних частко (паїв) у натурі (на місцевості), затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003р. №288, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
У даному випадку земельна ділянка, що була обмінена на іншу, знаходилась в постійному користуванні Луганського національного аграрного університету, а тому положення вказаного Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), розроблені відповідно до абзацу третього пункту 2 статті 15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Рекомендації визначають порядок обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно.
Оскільки Рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), розроблені відповідно до приписів вищевказаного Закону, який не може бути застосований до спірних правовідносин, вказані Рекомендації також не повинні застосовуватись.
Проте, помилкове посилання суду першої інстанції на положення вищевказаного Закону та Рекомендацій не призвели до прийняття неправильного по суті судового рішення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції щодо визнання спірного розпорядження недійсним.
Доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судова колегія зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. у справі № 913/1518/13 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. у справі № 913/1518/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Лугутинської районної державної адміністрації Луганської області, м.Лугутине, Луганської області та ОСОБА_8, м.Луганськ - залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 15.08.2013р. у справі № 913/1518/13 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: Н.В.Будко
І.В.Москальова
Надруковано 7 примірників:
1 - позивачу
1 - відповідачу (скаржнику)
1 - третій особі-1
1 - третій особі-2 (скаржнику)
1 - у справу
1 - ГСЛО
1 - ДАГС