№ справи:124/3751/13-к Головуючий суду першої інстанції:Благодатна Олена Юріївна

№ провадження:11-кп/190/460/13 Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.

____________________________________________________________________________________

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді-Язєва С.О.,

Суддів- Опанасюка О.Д., Дорошенко Т.І.,

За участю прокурора- Бородіної І.Т.,

при секретарі обвинуваченого захисника обвинуваченого - Іоновій С.Я., - ОСОБА_7, - адвоката ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі Апеляційного суду Автономної Республіки Крим кримінальну справу за апеляційною скаргою прокуратури Центрального району Шевцової Г.В. на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Білогірськ, громадянин України, що має середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, раніше судимого : 1) 15.02.1988 Військовим трибуналом Севастопольського гарнізону за ст. 42, ч. 2 ст. 83, ч.1 ст. 193, ч. 1 ст. 194 КК України на строк 3 роки в силу ст. 25 КК України засуджено умовно з обов'язковим залученням до праці; 2) 15.11.1993 р. Євпаторійським міським судом за ч. 3 ст. 140 КК України на строк 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 3) 15.09.1997 Залізничним районним судом м. Сімферополя за ст. 17, ч. 2 ст. 140 КК України на строк на 4 року позбавлення волі, звільнений 16.05.2001 за відбуттям строку покарання; 4) 22.02.2002 р. Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 309 КК України на строк 1 рік позбавлення волі; 5) 24.07.2002 Білогірським районним судом м. Сімферополя за ч. 4 ст. 70, ст. 395 КК України на строк 1 рік 3 місяця позбавлення волі; 6) 13.08.2003 Керченським районним судом м. Сімферополя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на строк 1 рік 1 місяці 17 днів позбавлення волі; 7) 07.02.2004 Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309 КК України на строк 4 роки позбавлення волі; 8) 24.02.2005 р. Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 185 КК України на строк 4 роки 1 місяць позбавлення волі; 9) 13.07.2005 Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 4 ст.70, ч. 2 ст. 185 КК України на строк 4 роки 3 місяця позбавлення волі; 10) 22.04.2008 р. Центральним районним судом м. Сімферополя за ст. 71, ч. 2 ст. 185 КК України на строк 2 роки позбавленню волі; 11) 20.01.2010 р. Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на строк 3 роки 2 місяця позбавлення волі, звільнений 11.01. 2013 р. за відбуттям строку покарання; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання з випробувальним строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України, покладено на засудженого ОСОБА_7 обов'язок періодично з'являтися до реєстрації до органів кримінально-виконавчої системи за місцем його проживання та повідомляти їх про зміну місця проживання.

Вирішено питання щодо речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_7 засуджений за те, що він 03.03.2013 р. о 15.50 годин, знаходячись на вул. Севастопольській, біля будинку № 32 в м. Сімферополі, де в нього виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, проник до автомобіля марки ВАЗ 2106, з державним номером НОМЕР_1 належний ОСОБА_10, звідки викрав відео регістратор марки «GAZER» вартістю 1500 гривень та автомобільний телевізор марки «LUX» вартістю 700 гривен. Після чого, взяв перераховане майно, та продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, з викраденим майном, намагався залишити салон вище вказаного автомобіля, розташованого за вище вказаною адресою, тим самим виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 був зупинений власником віще вказаного автомобіля.

ОСОБА_7 06.03.2013 р., о 17.00 годин, знаходячись на вул. Жуковського біля будинку № 5 в м. Сімферополі, біля кафе «Аміго», де в нього виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, проник до автомобіля марки ВАЗ 2101, з державним номером НОМЕР_3 належний ОСОБА_11, звідки викрав відео регістратор чорного кольору вартістю 300 гривень. Після чого, взяв перераховане майно, та продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, з викраденим майном, намагався залишити салон вище вказаного автомобіля, розташованого за вище вказаною адресою, тим самим виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 був зупинений власником віще вказаного автомобіля.

ОСОБА_7 13.03.2013 р. о 20-20 годин, знаходячись на вул. Севастопольській, біля будинку № 6 в м. Сімферополі, де в нього виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, проник до автомобіля марки ГАЗ 3110, з державним номером НОМЕР_2 належний ОСОБА_12, звідки викрав сумку чорного кольору в якій знаходилися: куртка дитяча зеленого кольору вартістю 150 гривень, куртка дитяча голубого кольору вартістю 120 гривень, пайта дитяча вартістю 50 гривень, светр дитячий сірого кольору вартістю 100, пляшка шампанського «Радянське» вартістю 30 гривень, коробка цукерок марки «Вечірній Київ» вартістю 40 гривень. Після чого, взяв перераховане майно, та продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, з викраденим майном, намагався залишити салон вище вказаного автомобіля, розташованого за вище вказаною адресою, тим самим виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 був зупинений власником віще вказаного автомобіля та працівниками БПС.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор прокуратури Центрального району м. Сімферополя Шевцова Г.В. не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій, просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим, що суд при призначенні покарання не врахував, що злочин, вчинений ОСОБА_7 відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку в КРУ «Наркодиспансері» - ці факти у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_7 не бажає стати на шлях виправлення, тому безумовно є підставою для призначеного йому покарання за цей злочин покарання у вигляді суворого строку покарання ніж призначеного судом першої інстанції.

Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, прокурора, який підтримав свої апеляційні вимоги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора прокуратури Центрального району м. Сімферополя Шевцової Г.В. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджена доказами, зібраними і ретельно перевіреними в судовому засіданні, що апелянтом не оспорюється і в апеляційній скарзі.

Аналіз перевірених доказів у сукупності дав підставу суду зробити правильний висновок про винність ОСОБА_7 і вірно кваліфікувати його дії за . 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що також апелянтом не оспорюється в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 65 КК України і роз'яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання обставини. Особі, що скоїла злочин, повинне бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд першої інстанції послався на врахування ним ступеню тяжкості вчиненого злочину, який є середньої тяжкості, особи обвинуваченого, який характеризується посередньо (а.с. 90 кримінального провадження), перебуває на обліку в КРУ «Наркодиспансері» (а.с.89 кримінального провадження), з урахуванням обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, обставин, які обтяжують покарання - судом не встановлено.

Суд вказавши про це у вироку фактично не врахував тяжкість та кількість вчинених ОСОБА_7 злочинів - скоїв три злочини середньої тяжкості за короткий проміжок часу. Як видно з даних про особу обвинуваченого він посередньо характеризується за місцем проживання ( а.с. 90), раніше неодноразово судимий ,скоїв злочин через два місяці після звільнення та останнього засудження ,що свідчить про стійку направленість ОСОБА_7 на скоєння злочинів .

Зважаючи на викладені обставини, колегія судів приходить до висновку про те, що звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, як обґрунтовано вказано в апеляційній скарзі прокурора, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого внаслідок м'якості і несправедливості, тому вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням нового вироку відповідно до ст. 407 КПК України.

З урахуванням всіх перерахованих обставин, а також обставин які пом'якшують покарання - щире каяття, факт відсутності обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, але з реальним його відбуттям, а саме - 2 роки позбавлення волі, з урахуванням щирого каяття. Саме таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У порядку ст. 404 КПК України колегія суддів вважає за необхідне у об'єктивній стороні, скоєних ОСОБА_7 злочинів, вказати потерпілих, а саме: ОСОБА_10- 03.03.2013 року, ОСОБА_11- 06.03.2013 року, ОСОБА_12-12.03.2013 року, так як суд у порушення вимог ст. 374 КПК України цих даних не вказав.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Центрального району м. Сімферополя АР Крим - задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

У порядку виконання вироку взяти ОСОБА_7 під варту в залі суду.

Строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту взяття під варту, тобто з 08.10.2013 року.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому і прокурору та не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.

Роз'яснити учасникам судового провадження про їх право отримати в суді копію вироку.

СУДДІ:

Язєв С.О. Опанасюк О.Д. Дорошенко Т.І.