ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/14501/13 07.10.13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Чернігів"
доДержавної іпотечної установи
провідшкодування шкоди,
Суддя Ониськів О.М.
Представники сторін:
від позивача: Вольфовський О.О. - директор, Вольфовський С.О. - заступник директора,
від відповідача: Кривошей Є.В., за довіреністю.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК Чернігів" до Державної іпотечної установи про відшкодування шкоди в розмірі 143.051,11 грн.
Обґрунтовуючи позов, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Чернігів" вказало, що з 01.02.2011 є балансоутримувачем житлового будинку № 9 по вулиці Челюскінців в місті Чернігові та забезпечує надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій цього житлового будинку. Позивач також вказав, що між сторонами договір про надання послуг з утримання будинків і споруд не укладався, водночас за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року позивач надавав відповідачу комунальні послуги, за які останній оплати не здійснив, чим заподіяв позивачу збитки в заявленому розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 порушено провадження у справі № 910/14501/13 та призначено до розгляду на 19.08.2013.
Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався у зв»язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази.
Представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Через канцелярію суду 19.08.2013 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову з таких підстав: відповідач зазначив, що вимога про відшкодування вищезазначених збитків вже була предметом судового розгляду та рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 у справі № 30/396-18/297-2012 в задоволенні позову було відмовлено; недоведеність належними та допустимими доказами наявності всіх елементів цивільного правопорушення як обов»язкової підстави для відшкодування шкоди; відповідач вказав, що в період з 27.01.2010 по 29.01.2010 були підписані акти приймання-передачі квартир з головними розпорядниками бюджетних коштів, згідно з якими відповідач передав останнім 23 квартири для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; до вартості фактично наданих послуг з обслуговування спірного житлового будинку позивачем включено, в тому числі нарахована заробітна плата працівникам позивача, нарахований та сплачений Єдиний соціальний внесок та надані позивачу послуги оренди, сплата яких підтверджується платіжними дорученнями не засвідченими банківською установою.
В доповненнях до відзиву від 27.09.2013 вих. № 4159/151 відповідач також зазначив про обов»язковість укладення договору про надання житлово-комунальних послуг між споживачем та виконавцем, підготовленого останнім на основі типового договору, в той час як між позивачем та відповідачем такого договору укладено не було. При цьому посилання позивача на заяву про відступлення права вимоги, сплату заборгованості та укладення договору на утримання квартир № 22/09 від 22.09.2011 відповідач вважає необґрунтованим, у зв»язку з тим, що опис вкладення у цінний лист № 16305911 від 22.09.2011 є ідентичними з описом вкладення, що знаходиться в іншій справі з ідентичним вхідним номером та датою, але з іншим змістом відправлення.
В судовому засіданні 07.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 у справі № 30/396-18/297-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК Чернігів» до Державної іпотечної установи про стягнення коштів, яке набрало законної сили, в задоволенні позову було відмовлено. Вказаним рішенням було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд"(первинний власник) та Державною іпотечною установою (новий власник) 14.09.2009 було укладено договір відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, відповідно до умов якого первинний власник зобов'язується передати у власність нового власника, а новий власник зобов'язується прийняти майнові права, що належать первинному власнику, на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, вимоги щодо якісних та кількісних характеристик якого визначаються у додатку №1 до цього договору, та сплатити грошову суму, визначену в п. 5 цього договору. Відповідно до додатку №1 до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд" передало майнові права відповідачеві на 59 квартир, які знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. Челюскінців, 9.
Також судовим рішенням встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс", як обслуговуюча організація, прийняло на баланс від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд" житловий будинок по вул. Челюскінців, 9, в м. Чернігові, що підтверджується актом приймання - передачі від 23.12.2009. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК Чернігів" прийняло на баланс від Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс" житловий будинок по вул. Челюскінців, 9 в м. Чернігові, що посвідчується актом приймання - передачі від 31.01.2011. Також згідно з актом приймання-передачі квартир від 19.01.2010, відповідач прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд" 59 квартир по вул. Челюскінців, 9, в м. Чернігові, загальною площею 5 589,68 кв. м.
Судом було встановлено, що відповідно до копій свідоцтв на нерухоме майно від 21.01.2010 та копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.01.2010 власником 36 квартир за адресою: м. Чернігів, вул. Челюскінців, 9, є Державна іпотечна установа; форма власності -державна. Відповідно до Додатку № 1 від 25.01.2010 до акту прийому-передачі квартир від 19.01.2010, в зв'язку зі зміною будівельної нумерації квартир, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтершляхбуд" передало Державній іпотечній установі 59 квартир за адресою: м. Чернігів, вул. Челюскінців, 9, загальною площею 5 579,60 кв. м.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Ухвалою суду від 19.08.2013 у даній справі судом було витребувано у Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - квартири в житловому будинку № 9 по вулиці Челюскінців в м. Чернігові. У відповідь на такий запит від Реєстраційної служби надійшла довідка від 18.09.2013, якою підтверджено право власності Державної іпотечної установи на 36 квартир в житловому будинку № 9 по вулиці Челюскінців в м. Чернігові.
Позивач листом від 28.05.2013 за вих. № 57 скерував відповідачу претензію, в якій вимагав перерахувати на його рахунок 158.043, 27 грн. У відповідь на таку претензію відповідач листом від 14.06.2013 за вих. № 2552/1514 відповів відмовою.
Отже, як слідує з матеріалів справи, предметом позову в даній справі є відшкодування понесених позивачем витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по вул. Челюскінців, 9 в місті Чернігові за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року в розмірі 143.051, 11 грн.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2-5 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;
Згідно з ч.ч.1,2 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до п.п.1,5 ч.3 ст.20 та п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року N 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова N 529).
Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Простроченням кредитора є не вчинення дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, що передбачено частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України.
Отже, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі й між виконавцем та споживачем, а обов'язок підготування відповідного договору покладений на виконавця таких послуг, тобто саме на позивача.
Згідно пояснень позивача, останнім на адресу відповідача було скеровано заяву про відступлення права вимоги, сплату заборгованості та укладення договору на утримання квартир за вих. №22/09 від 22.09.2011, в якій позивач просив відповідача укласти доданий до заяви в якості додатку примірник договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. В підтвердження скерування такого листа позивачем було додано опис вкладення у цінний лист 16305911 та фіскальний чек про відправку. Водночас суд оцінивши надані докази вважає їх неналежними з огляду на наступне.
Як уже було зазначено, разом з заявою за вих. № 22/09 від 22.09.2011, що згідно пояснень позивача була адресована відповідачу було додано в якості додатку примірник договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. При цьому сам примірник такого договору в матеріалах суду відсутній. Відповідач в своїх поясненнях заперечив факт отримання від позивача як заяви з пропозицією укласти договір, так і сам примірник договору. В судових засіданнях суд неодноразово витребовував у позивача примірник договору, що відображено в протоколах судових засіданнях від 03.09.2013 та 03.10.2013, однак позивач вимогу суду не виконав та примірник договору не надав. Крім того вищезазначена заява № 22/09 була підписана заступником директора з зазначенням прізвища Вольфовський О.О., який є директором товариства. Згідно пояснень представника позивача Вольфовського С.О. наданих в судовому засіданні 07.10.2013, заява № 22/09 була підписана не Вольфовським О.О., а Вольфовським С.О. Згідно наявного в матеріалах справи наказу № 01-к від 27.02.2012 Вольфовського С.О. було переведено з посади менеджера на посаду заступника директора ТОВ «МЖК Чернігів» з 01.03.2012. Отже, станом на день підписання заяви 22.09.2011 Вольфовський С.О. займав посаду менеджера товариства. Довіреність, якою було уповноважено Вольфовського С.О. на підписання такої заяви до суду не надано. Відтак, заява № 22/09 від 22.09.2011 не є належним доказом, який підтверджує факт відправки позивачем на адресу відповідача примірник договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, як цього вимагають приписи п.п.1,5 ч.3 ст.20 та п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Інших заяв, що були адресовані відповідачу разом з примірником договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до суду також не надано.
Отже, належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договору щодо надання в період з лютого 2011 року по грудень 2012 року комунальних послуг суду не надано.
Наведеним спростовується передчасний висновок позивача про обов'язок відповідача оплачувати фактично надані послуги на позадоговірних засадах.
У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди та її розміру;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як зазначалось раніше, з системного аналізу змісту ст.ст.11,509 ЦК України та ч.1 ст.19, п.п.1,5 ч.3 ст.20, п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.
Судом встановлено, а позивачем не заперечується, що договір на постачання комунальних послуг відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, з якого б вбачався обов'язок відповідача сплачувати позивачу кошти за надані комунальні послуги, між сторонами не укладався.
Адже, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено вчинення ним дій щодо підготовки проекту договору на постачання комунальних послуг та направлення його на підписання споживачу, як і не доведено ухилення останнього від укладення такого договору в спірний період.
Отже, позивачем не було вчинено жодних активних дій на протязі принаймні трьох років щодо врегулювання правовідносин сторін з приводу споживання комунальних послуг та укладання відповідного договору.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача, та наявності вини позивача, яка полягає у бездіяльності щодо укладення договору, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що фактичне позадоговірне споживання комунальних послуг сталося з вини відповідача.
Поряд з цим, враховуючи те, що договір про надання комунальних послуг з відповідачем не укладався, обсяги споживання, розмір плати за спожиті послуги тощо сторонами не були узгоджені.
При цьому позивачем не було доведено належними засобами доказування обсягів та вартості фактично спожитих відповідачем комунальних послуг.
З огляду на вказані обставини, позовні вимоги про відшкодування збитків за спожиті в період з лютого 2011 року по грудень 2012 року комунальні послуги в сумі 143.051, 11 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Клопотання відповідача від 27.09.2013 вих. № 4154/15 про надіслання повідомлення органу досудового розслідування про вчинення заступником директора ТОВ «МЖК Чернігів» Вольфовським С.О. дії, якою посягнув на встановлений порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення та яка підпадає під ознаки сукупності злочинів, передбачених ч. 1, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України судом залишено без задоволення з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, документально та нормативно не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів судом не приймається як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 11.10.2013.
Суддя Ониськів О.М.