ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/14978/13 07.10.13
За позовомФізичної особи-підприємця Хасіна Ігоря Борисовича
до 1. Ружинської селищної ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2»
пророзірвання додаткової угоди до договору,
Суддя Ониськів О.М.
Представники сторін:
від позивача:Хасін І.Б.,
від відповідача-1:Жарський В.І., за довіреністю,
від відповідача-2:не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Хасіна Ігоря Борисовича до Ружинської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2» про розірвання додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору про відступлення права вимоги від 07.09.2012 позивач набув право вимоги виконання зобов'язань за договором № 65-П-2008 від 22.10.2008 на виконання дослідно-конструкторських робіт зі створення станції знезалізнення питної води продуктивністю 200 куб. м. на добу по вул. Депутатській в смт. Заріччя Ружинського району Житомирської області, зокрема, й додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 до зазначеного договору. враховуючи те, що відповідач-1 ухиляється від виконання умов додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008, позивач, посилаючись, зокрема на ст. 651 Цивільного кодексу України, просить розірвати додаткову угоду № 1 від 11.06.2009 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 порушено провадження у справі № 910/14978/13 та призначено до розгляду на 20.08.2013.
Ухвалою суду від 02.09.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням позивача.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому 29.08.2013 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд розглядати справу без участі представника відповідача-2.
У судовому засіданні 07.10.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, 22.10.2008 між Закритим акціонерним товариством «Концерн «Природа», правонаступником якого є відповідач-2 та Ружинською селищною радою (далі - відповідач-1) було укладено договір № 65-П-2008, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язався за завданням відповідача-1 виконати комплекс робіт по будівництву станції знезалізнення питної води продуктивністю 200 м.куб./добу на об'єкті.
Також, 11.06.2009 між відповідачами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008 (далі - Додаткова угода), умовами якої сторони погодили, що відповідач-1 оплачує половину вартості комплексу робіт по будівництву станції знезалізнення питної води в сумі 86.500,20 грн. протягом 30 календарних днів з дня підписання цієї Угоди (п. 1 Додаткової угоди), а другу частину вартості комплексу робіт в розмірі 86.500,20 грн. відповідач-1 сплачує після того, як температура повітря досягне -5 градусів за Цельсієм і це не призведе до збою в роботі станції знезалізнення, про що сторонами буде складено та підписано відповідний акт. Крім того, умовами Додаткової угоди передбачено, що в разі незабезпечення відповідачем-2 роботи станції, останній повертає одержані від відповідача-1 кошти, отримані згідно з п.1 Додаткової угоди.
Як зазначає позивач, в подальшому 07.09.2012 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги виконання зобов'язань за договором від 22.10.2008 № 65-П-2008 на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт зі створення станції знезалізнення питної води продуктивністю 200 куб. м на добу по вул. Депутатській в смт. Заріччя Ружинського району Житомирської області (далі - станція) , зокрема, й за Додатковою угодою № 1 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008, про що було повідомлено відповідача-1. Однак, відповідач-2 ухиляється від виконання умов Додаткової угоди № 1 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008, перешкоджає позивачу здійснити перевірку роботи станції в умовах низьких температур та підписати відповідний акт.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд розірвати Додаткову угоду № 1 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008 у судовому порядку.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог та зазначив, що Додаткова угода № 1 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008 не підлягає розірванню окремо від договору № 65-П-2008 від 22.10.2008, також позивачем не наведено в чому саме полягає порушення відповідачем-1 умов Додаткової угоди № 1, а посилання позивача на ухилення відповідача-1 від перевірки роботи станції є необґрунтованими та безпідставними.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Після укладення договору і, зокрема, під час його виконання, може виникнути потреба у його зміні чи розірванні. Право на зміну чи розірвання договору є логічним продовженням свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розірвання або зміна договору за рішенням суду може відбутися лише на вимогу виключно однієї з його сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ФОП Хасін І.Б. отримав право вимоги та став кредитором у зобов'язанні, проте, у своїх поясненнях від 09.09.2013 сам ФОП Хасін І.Б. зазначив, що він не став автоматично стороною договору № 65-П-2008 від 22.10.2008. Зобов'язання щодо виконання робіт, усунення недоліків виконаних робіт, гарантійного обслуговування тощо, залишились за відповідачем-2, та не перейшли до позивача.
Судом установлено, що при розгляді спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2» до Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області про стягнення 107.085,47 грн. та за зустрічним позовом Ружинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2» про розірвання договору № 65-П-2008 від 22.10.2008 та додаткової угоди № 1 від 11.06.2009, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2011 у справі № 11/5007/65/11, яке набрало законної сили, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Природа-2» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Концерн «Природа». Крім того установлено, що основний договір № 65-П-2008 від 22.10.2008 за своєю цивільно-правовою природою є договором підряду. Також, судом установлено, що умовами укладеної між сторонами додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008 сторонами змінено строк та порядок оплати робіт за договором № 65-П-2008 від 22.10.2008, відтак після укладення додаткової угоди договірні відносини між сторонами продовжилися. Отже, додаткова угода № 1 від 11.06.2009 є невід'ємною частиною договору № 65-П-2008 від 22.10.2008.
Також враховуючи те, що предметом розгляду в межах справи Господарського суду Житомирської області № 11/5007/65/11 було також розірвання договору № 65-П-2008 від 22.10.2008 та додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 суд встановив відсутність порушення умов договору № 65-П-2008 від 22.10.2008 зі сторони Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області, у зв'язку з чим відмовив в задоволенні такої вимоги.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, додаткова угода № 1 від 11.06.2009 є невід'ємною частиною договору № 65-П-2008 від 22.10.2008, відтак не може бути предметом оскарження в судовому порядку окремо від самого договору № 65-П-2008 від 22.10.2008. Зазначене спростовує доводи позивача, що додаткова угода № 1 від 11.06.2009 є самостійним правочином.
Твердження позивача щодо того, що він, як новий кредитор Ружинської селищної ради Ружинського району за Договором № 65-П-2008 від 22.10.2008, набув право вимоги на розірвання додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 до договору № 65-П-2008 від 22.10.2008, спростовуються з наступних підстав.
Відступлення права вимоги за своєю правовою природою є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Тобто, відступлення права вимоги не здійснює одночасну заміну сторони у договорі, за яким відбувається таке відступлення.
Натомість, норми чинного законодавства наділяють правом розірвання договору виключно сторону такого договору.
Як установлено судом, умовами п.10.2 Договору № 65-П-2008 від 22.10.2008 визначено право відповідачів вносити до нього зміни та доповнення, які будуть складовими і невід'ємними частинами вказаного договору лише при оформленні у письмовому вигляді та підписанні уповноваженими на те особами відповідачів. Проте, матеріали справи не містять доказів укладення додаткової угоди про заміну сторони договору № 65-П-2008 від 22.10.2008, зокрема, заміни відповідача-2 на позивача.
Відтак, позивач не є стороною договору № 65-П-2008 від 22.10.2008, у зв'язку з чим позбавлений права звертатися до суду з позовом про розірвання вищевказаного договору та додаткових угод до нього.
За таких обставин та враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок позивача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.10.2013.
Суддя Ониськів О.М.