Справа № 161/7455/13-к Провадження №11-кп/773/147/13 Головуючий у 1 інстанції:Борнос А.В.
Категорія: ч.ч.2,3 ст.185 КК України Доповідач: Денісов В. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2013 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді - Денісова В.П.,
Суддів - Хлапук Л.І., Борсука П.П.,
з участю секретаря - Митюк О.В.,
прокурора - Леміщака О.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 05 липня 2013 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше судимий:
1) 09.03.2000 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.1 ст.142 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.14 КК України застосовано лікування від наркоманії, звільненого 11.12.2004 року по відбуттю покарання;
2) 26.01.2006 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк - 1 рік;
3) 07.08.2007 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
4) 18.04.2012 року Горохівським районним судом Волинської області за ч.2 ст.309 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк - 3 роки;
5) 10.04.2013 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ч.2, 3 ст.185, ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
засуджений:
за ч. 2 ст.185 КК України - до 3 років позбавлення волі;
за ч.3 ст. 185 КК України - до 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання покарання призначеного за даним вироком менш суворого покарання за вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.04.2013 року, визначено ОСОБА_1 до відбуття 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 18.04.2012 року - 6 місяців позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_1 до відбуття 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 22 квітня 2012 року, тобто з моменту затримання.
Вироком вирішено долю судових витрат, речових доказів та арештованого майна.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, повторно, в середині квітня 2012 року близько 21.30 год., перебуваючи неподалік будинку №2 по вул. Даньшина м. Луцька, через незамкнені двері проник у салон автомобіля марки «Ауді», звідки таємно викрав електрошуруповерт «Енергомаш ДШ3018К» серійний номер OR260-070815EN-E/1930, в комплекті з футляром та двома батареями живлення, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 200 грн..
Він же, повторно, 21 квітня 2012 року близько 02.00 год. через незамкнену хвіртку воріт проник на територію будинку АДРЕСА_2, де з гаража, двері якого були незамкнені на ключ, таємно викав бензопилу марки «STIHL MS 180», вартістю 1049,40 грн., з літньої кухні - продукти харчування на суму 196,20 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1245,60 грн..
Він же, повторно, 21 квітня 2012 року близько 02.30 год. через незамкнену хвіртку воріт проник на територію будинку АДРЕСА_3, де з гаража таємно викрав електричну циркулярну дискову пилку «CIRCULAR SAW 230V S/N/ MIY-GW-158/1400/0196», чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 292,50 грн..
В поданій апеляції обвинувачений ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком, посилається на те, що жодного з злочинів він не вчиняв, визнавальні показання давав під фізичним та психологічним тиском працівників міліції. Просить вирок суду скасувати та ухвалити виправдувальний вирок.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які подану обвинуваченим апеляцію підтримали і просили в судових дебатах, а засуджений і в останньому слові, вирок суду скасувати та ухвалити виправдувальний вирок щодо нього, прокурора, який заперечив проти апеляції і просив вирок суду залишити без змін, перевіривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Доводи, наведені у апеляційній скарзі, були предметом розгляду в суді першої інстанції. Їм дана правильна юридична оцінка та спростовані іншими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.8 Перехідних положень КПК України допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
Дотримуючись даних вимог законодавства, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано поклав в основу вироку докази, зібрані під час досудового слідства.
Твердження обвинуваченого про те, що під час дачі визнавальних показань обвинуваченим та проведення відтворення обстановки і обставин подій за його участі чинився фізичний та психологічний тиск з боку працівників міліції, не може братися до уваги. При перевірці таких доводів апелянта суд звертає увагу на послідовність показань, даних ним же неодноразово на досудовому слідстві, які не суперечать один одному та іншим доказам у кримінальному провадженні. Крім того, за участю ОСОБА_1 неодноразово проводилося відтворення обстановки і обставин подій в тому числі і за участю захисника із застосуванням відеозапису.
В ході проведення вказаних слідчих дій на протязі всього терміну досудового слідства заяв чи скарг обвинуваченого ОСОБА_1, або його захисника ОСОБА_2 на дії працівників міліції про застосування фізичного та психологічного тиску, не надходило.
Окрім цього по епізоду таємного викрадення шуруповерта суд звертає увагу на дані у судовому засіданні показання ОСОБА_6, який є родичем обвинуваченого і вказує, що неодноразово перебував у нього за місцем проживання, однак зазначених у вироку викрадених речей не бачив, в тому числі і шуруповерта, який зі слів обвинуваченого є власністю його вітчима. Факт передачі у користування шуруповерта вітчимом ОСОБА_1 заперечує так як вони перебували у край неприязних відносинах.
Неточності у показаннях потерпілого, який попереджався про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та завідомо неправдиве повідомлення про злочин, могли бути допущені через значний проміжок часу, який минув з моменту вчинення злочину до моменту повідомлення про нього, а в подальшому і до моменту самої дачі показань. Вони не суперечать іншим зібраним доказам у кримінальному провадженні. Підстав вважати їх неправдивими колегія не вбачає.
Крім того, як вбачається з дослідженого судом першої інстанції протоколу огляду місця події, за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено викрадене майно.
Потерпілі в судовому засіданні ствердили, що впізнали свої речі, які були в них викрадені.
Твердження апелянта про те, що під час відтворення обстановки та обставин події він показував та розказував про обставини вчинених крадіжок під тиском працівників міліції, також спростовуються показаннями понятих та потерпілих, які зазначили, що ОСОБА_1 добровільно все показував та розповідав. При цьому сам вказував на місцезнаходження викрадених речей.
Твердження, наведені у апеляційній скарзі, з урахуванням інших обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає такими, які дані з метою ухилення від відповідальності.
Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом було дотримано даних вимог закону, враховано особу засудженого та обставини вчинених злочинів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на певний строк є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів в майбутньому.
Законних підстав для скасування або зміни вироку щодо ОСОБА_1 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 05 липня 2013 року щодо нього - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: