ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Прогрес”, смт.Кострижівка Заставнівського району Чернівецької області

до селянського фермерського господарства “імені Б.Хмельницького”, с.Кулівці Заставнівського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 21020 грн.

Суддя   Дутка В.В.

Представники:

від  позивача –Решетник В.Ф., представник

від відповідача –Онуфрійчук Г.І., представник, Макух В.І., голова господарства

Заслухавши представників сторін, оцінивши подані документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд відмовляє в задоволені позовних вимог, враховуючи наступне.

ВАТ “Цукровий завод ”Хрещатик” (первісний кредитор) та приватне сільськогосподарське підприємство “Агрофірма Прогрес” (новий кредитор) уклали договір від 22.06.2005р. № 36, з яким первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги першого і став кредитором селянського фермерського господарства “імені Б.Хмельницького”, с.Кулівці Заставнівського району Чернівецької області по договорах № 198 від 26.09.2001р., 26.03.2002р. без номера, та № 12 від 12.06.2004р. між ВАТ “Цукровий завод ”Хрещатик” та бурякосіючим господарством СФГ ім.Б.Хмельницького.

За цим договором новий кредитор набув право вимоги та стягнення з відповідача, згідно вказаних вище договорів, 21020 грн. заборгованості. Вказана сума боргу підтверджена первинними документами та актом звірки взаємних розрахунків.

Згідно акту прийому –передачі бухгалтерських документів по договору № 36 про відступлення права вимоги, первісний кредитор передав новому кредитору, зокрема, товарно-транспортні накладні від 26.03.2002р. № 23, від 20.09.2002р. № 549, від 24.09.2002р. № 568, від 17.04.2003р. № 14, від 11.09.2003р. № 375 та рахунок від 25.10.2002р. № 16. Всього загальний борг по вказаних документах складає 31152 грн. 37 коп.  (а.с.8).

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Так, первісний кредитор повідомив боржника (відповідач у справі) про відступлення права вимоги новому кредитору (позивач у справі), про що свідчить квитанція про надіслання повідомлення від 01.07.2005р. (а.с.25-26).

За договором від 26.03.2002р., що переданий позивачу, сторони встановили зобов’язання щодо виробництва, поставки та переробки сировини для виробництва цукру. Метою договору було забезпечення стабільного, високопродуктивного та високоприбуткового бурякового виробництва. Сторони зобов’язалися всебічно сприяти її досягненню.

Зокрема, в п.3.9. зазначеного договору відповідач зобов’язувався оплатити вартість отриманого насіння та інших матеріалів грошима, векселем або цукросировиною в термін до 01.11.2002р.

По товарно-транспортним накладним від 26.03.2002р. № 23, від 20.09.2002р. № 549, від 24.09.2002р. № 568, рахунку від 25.10.2002р. № 16 відповідачу надані матеріали на загальну суму 17590 грн. 56 коп., які він зобов’язувався за договором від 26.03.2002р. оплатити до 01.11.2002р. (а.с.12,17, 18,20).

Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного Кодексу України визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позовна давність не сплинула на день набрання Цивільним кодексом України чинності (01.01.2004р.), то на вимоги кредитора щодо заборгованості боржника в сумі 17590 грн. 56 коп. поширюються правила розділу V Цивільного кодексу України щодо загального трирічного строку позовної давності.

Отже, враховуючи клопотання відповідача про застосування позовної давності, трирічний строк закінчився по згаданих вище накладних 02.11.2005р., а позивач звернувся з позовом до господарського суду 16.02.2006р.

Доказів переривання строку позовної давності позивач також не надав.

Згідно ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Щодо товарно-транспортних накладних від 17.04.2003р. № 14, від 11.09.2003р. № 375 про надання відповідачу матеріалів на суму 13561 грн. 84 коп., то за договором про відступлення права вимоги від 22.06.2006р. № 36 позивачу не передавався договір який би регулював правовідносини між сторонами по таких поставках та у вказаному періоді  (а.с.13-15).

Разом з тим, відповідач подав суду оригінал договору від 17.04.2003р., укладений між  ВАТ “Цукровий завод ”Хрещатик” та відповідачем, який є майже ідентичним за змістом у порівняні з попередніми вище згаданим.

Отже, оскільки первісний кредитор і не передав новому кредитору договір від 17.04.2003р. за договором  про відступлення права вимоги, проте оригінал договору існує та матеріалами справи підтверджується про укладення первісним кредитором та відповідачем щорічних договорів протягом 2001-2004р.р.

У клопотанні позивача від 07.06.2006р. зазначено, що за актом від 15.11.2001р. № 298 відповідачем поставлено ВАТ “Цукровий завод ”Хрещатик” цукрового буряка на суму 17335 грн. 55 коп., а за актом від 15.10.2003р. № 94  поставлено на суму 21181 грн. 23 коп. (а.с. 69, 77, 78).

Поставка цукрового буряка у вказаних сумах підтверджується первинним документами, які надані представником відповідача (а.с.79-160).

Отже, відповідач вартість отриманих матеріалів за накладними від 17.04.2003р. № 14, від 11.09.2003р. № 375 в сумі 13561 грн. 84 коп. погасив поставкою цукрового буряка у 2003р. на загальну суму 21 181 грн. 23 коп. в зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 13561 грн. 84 коп. також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кодна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного  та керуючись статтями  49, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.