Справа №:123/933/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.

№ провадження:22-ц/190/5054/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В.

суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Крименерго», третя особа - ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2013 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Крименерго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнено з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_6 665,45 грн. страхового відшкодування та 10,70 грн. судового збору, а всього 676,15 грн.

Стягнено з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_7 250 грн. страхового відшкодування та 1,27 грн. судового збору, а всього 251,27 грн.

Стягнено з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Крименерго» на користь ОСОБА_6 4.750 грн. у відшкодування моральної шкоди та 23,10 судового збору, а всього 4.773,10 грн.

Стягнено з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Крименерго» на користь ОСОБА_7 4.750 грн. у відшкодування моральної шкоди та 10,16 судового збору, а всього 4.760,16 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови йому у позові про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням його автомобілю у дорожньо-транспортній пригоді, і просить ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те,

що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що ним не надано доказів, що матеріальну шкоду пошкодженням автомобілю було завдано саме йому, необґрунтований, оскільки спростовується поясненнями позивачки, копіями квитанцій, звіту і витягу. Також, вказує, що судом не були з'ясовані обставини щодо правомірності володіння і користування ним автомобілем, а саме, наявність в нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 з відміткою про безстрокове право керування автомобілем з 2001 року та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2018962, оформленого на його ім'я як страхувальника, строком дії з 13 липня 2012 року по 12 липня 2013 року. Крім того, посилається на те, що судом не були застосовані норми законів, які підлягали застосуванню, а саме: статті 396, 397 Цивільного кодексу України, стаття 37 Закону України «Про дорожній рух» та норми Закону України № 3565-VІ від 05 липня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» та неправильно застосовані норми частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України, яка не поширюється на ці правовідносини.

Враховуючи, що рішення суду оскаржується позивачем лише у частині відмови йому у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобілю у ДТП, колегія суддів виходить з того, що за вимог частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду переглядається апеляційним судом у зазначеній частині, в решті законність та обґрунтованість рішення суду не є предметом апеляційного перегляду, тому висновки відносно не оскаржуваної частини не викладаються апеляційним судом.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачів, представника позивача, представника відповідача, третю особу, показання свідка, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником транспортного засобу, пошкодженого у ДТП, і не має доказів, що він поніс витрати на ремонт автомобілю.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що суд у цій частині дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, помилився із застосуванням норм матеріального і процесуального права, що тягне за собою скасування рішення суду в оскаржуваній частині за вимог пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17 жовтня 2012 року о 12 годині 15 хвилин біля будинку № 187 по вул. Ялтинській у м. Сімферополі водій ОСОБА_8 - 3-я особа у справі, керуючи транспортним засобом КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок порушення вимог пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України щодо дотримання безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем Audi 80, реєстраційний номер НОМЕР_3, під управлінням позивача ОСОБА_6 Наслідком події стало пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року водія ПАТ «ДТЕК «Крименерго» визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, і притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідальність ПАТ «ДТЕК «Крименерго», як володільця джерела підвищеної небезпеки, була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на підставі та умовах договору АВ/6377275 від 17 березня 2012 року.

Власником автомобілю Audi 80, реєстраційний номер НОМЕР_3, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є ОСОБА_10, право управління транспортним засобом також має ОСОБА_9 - батьки позивача.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 13 постанови № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз'яснив, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 Цивільного кодексу України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що автомобіль Audi 80 переданий його власником ОСОБА_10 позивачу у справі - ОСОБА_6, знаходиться у його володінні і користуванні, зазначені обставини підтверджуються записом у свідоцтві про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.12), полісом № АВ/2018962 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності строком дії з 13 липня 2012 року до 12 липня 2013 року на ім'я позивача ОСОБА_6, де вказаний у якості забезпеченого транспортного засобу зазначений автомобіль (а.с.13), а також показаннями ОСОБА_10 - власника автомобілю, який не залучався до участі у справі у суді першої інстанції, а допитаний апеляційним судом у якості свідка. Він вказав, що після придбання автомобілю передав його синові, бо має ще машину, якою користується сам, пошкоджений автомобіль не відремонтований, ремонтувати його буде позивач, власник витрат не несе.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобілю, що перебуває у його законному володінні.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування та об'єм відповідальності страхової компанії та власника транспортного засобу, який відповідає за шкоду, завдану своїм працівником під час виконання трудових обов'язків, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пленум ВССУ у пунктах 15, 16 вищезазначеної постанови № 4 від 01 березня 2013 року роз'яснив, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону N 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При розгляді справи позивач ОСОБА_6 заявив, що не вважає пошкоджений автомобіль фізично знищеним, бажає його залишити у себе для відновлення, про це заявив і власник автомобілю ОСОБА_10 у заяві до страхової компанії (а.с.83).

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що вартість відновлюваного ремонту перевищує його вартість до пошкодження, на користь позивача з ПАТ «СК «Універсальна» підлягає стягненню різниця між вартістю автомобілю до і після ДТП, за мінусом франшизи, розмір якої відповідно до Договору страхування становить 1000 грн. (а.с.15), і підлягає стягненню з іншого відповідача ПАТ «ДТЕК «Крименерго».

Колегія суддів бере до уваги ринкову вартість автомобіля до ДТП і вартість залишків, встановлених ПАТ «СК «Універсальна» за результатами огляду пошкодженого транспортного засобу за участю позивача і представника страхової компанії, а саме 29.687,60 грн. і 13.687,60 грн. відповідно (а.с.87-97).

Тому сума матеріальної шкоди, що стягується з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», становить 29.687,60 грн. - 13.687,60 грн. - 1.000 = 15.000 грн.

Апеляційний суд не приймає до уваги іншу вартість цього автомобілю і суму відновлюваного ремонту у 32.937,55 грн. і 50.536,66 грн. відповідно, які встановлені за звітом № 31-0665 від 15 листопада 2012 року ТОВ «Укравтотехекспертиза» за заявою позивача, тому що огляд проводився без представника страхової компанії, до суми ремонту включені пошкодження, отримані ні у ДТП, а страховиком виконані вимоги статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Що стосується решти позовних вимог до ПАТ «ДТЕК «Крименерго» про відшкодування матеріальної шкоди, то колегія суддів вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Стягнення суми відновлюваного ремонту за мінусом суми матеріальної шкоди не передбачено законом, тому що потерпілому відшкодовується шкода у розмірі, визначеному статтею 30 Закону.

Інші витрати позивача на відправлення поштової кореспонденції, проведення оцінки, оплату витягів з реєстру відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають, тому що не є його збитками у розумінні статті 1192 Цивільного кодексу України, а також судовими витратами, передбаченими статтею 79 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що апеляційна скарга позивача задовольняється частково і після скасування у частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом ухвалюється нове рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, слід розподілити судові витрати відповідно до вимог частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На користь позивача з відповідачів підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 344,10 грн. (229,40 грн. + 114,70 грн.) пропорційно стягнутому і з урахуванням мінімуму, встановленого Законом України «Про судовий збір», 322,60 грн. з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» і 21,50 грн. з ПАТ «ДТЕК «Крименерго».

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2013 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 15000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Крименерго» на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_6 у відшкодування судового збору 322,60 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Крименерго на користь ОСОБА_6 у відшкодування судового збору 21,50 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.