ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

  "13" грудня 2006 р.                                                                      Справа № 3/235

 

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м.Сокиряни Чернівецької області

 

 

до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Сокиряни Чернівецької області

 

 

про визнання протиправним рішення про застосування податкових вимог НОМЕР_1 на суму 1800,76 грн., НОМЕР_2 на суму 1814,14 грн. та зобов'язання провести перерахунок сплати єдиного податку

 

 

Суддя        Дутка В.В. Секретар судового засідання Назарко М.В.

 

Представники:

 

від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, представники, довіреність від 05.12.2006р.

 

від відповідача -Швець О.І., довіреність від 01.12.2006р.

 

СУТЬ СПОРУ: приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним рішення про застосування податкових вимог НОМЕР_1 на суму 1800,76 грн., НОМЕР_2 на суму 1814,14 грн. та зобов'язання провести перерахунок нарахування єдиного податку на підприємницьку діяльність з 01.01.2006р. по 01.07.2006р. помісячно на 350 грн., згідно фактичної сплати єдиного податку.

Ухвалою господарського суду (суддя Бабак Л.М.) від 13.11.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 06.12.2006р., сторони належним чином повідомлені про час і місце слухання справи.

У зв'язку з перебуванням судді Бабак Л.М. на лікарняному, розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 24.11.2006р.  справу передано судді Дутка В.В.

У судових засіданнях 06.12.2006р. та 11.12.2006р. оголошувались перерви.

Відповідач у відзиві на позов вважає, що позовні вимоги можуть бути частково задоволені з таких підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон № 2181).

Статтею 4 вказаного Закону визначено порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Так, п.5.1. ст. 5 Закону визначає самостійно узгоджене податкове зобов'язання - зобов'язання визначене платником податків у податковій декларації.

Указом Президента України від 28.06.1999р. № 746/99 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” подання суб'єктами підприємницької діяльності особами - платниками єдиного податку декларацій, розрахунків тощо не передбачено.

Поряд з цим, відповідач вважає правомірним нарахування позивачу єдиного податку з 01.01.2006р. по 01.07.2006р. по 700 грн. на місяць.

Так 26.07.2005р. від позивача на адресу відповідача надійшла заява про взяття на податковий облік у зв'язку із зміною проживання за ф №5 -ОПП із доданими документами.

Відповідач направив до ДПІ в Солом'янському районі м.Києва Повідомлення про подання платником податків заяви про зняття з обліку у зв'язку із зміною місця проживання.

04.01.2006р. після надходження матеріалів про передачу справи з ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, сектором реєстрації та обліку платників податків позивачу було видано довідку ф №4-ОПП про взяття на податковий облік за місцем проживання.

Відповідач вважає, що оскільки свідоцтво про сплату єдиного податку було видано ДПІ у Солом'янському районі м.Києва на 2005р. із відповідною сплатою установленої там ставки, і дія його продовжена з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., то в особовому рахунку платника було проведене відповідне нарахування на послідуючі періоди (місяці) 2006р.

Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженим наказом ДПАУ від 29.10.1999р. № 599, перерахунок ставки єдиного податку у зв'язку із зміною місця проживання суб'єкта підприємницької діяльності не передбачений.

Представники позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд задовольняє позов, враховуючи таке. 

Відповідно до п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Так, позивач почав здійснювати підприємницьку діяльність в м.Києві, де 02.03.2005р. проведена державна реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця та видано свідоцтво за номером 057005 (а.с.16).

У зв'язку з зміною місця проживання та здійснення підприємницької діяльності бланк зазначеного свідоцтва замінено на свідоцтво від 02.03.2005р. за номером НОМЕР_3 та із зазначенням місця проживання підприємця -АДРЕСА_1 (а.с.15).

Державним реєстратором Сокирянської районної державної адміністрації 03.08.2005р. позивача взято на облік, що підтверджується копією інформаційного повідомлення від 12.08.2005р. (а.с.21).

Свідоцтво про сплату єдиного податку, видане позивачу 01.07.2005р. державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м.Києва і зазначенням виду діяльності -роздрібна торгівля, послуги ксерокопіювання, місце здійснення діяльності: м.Сокиряни.

Термін дії вказаного свідоцтва встановлено на 2005р. та продовжено його дію з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.  із зазначенням видів діяльності: готельні послуги, послуги лазні, фото послуги, місце здійснення діяльності: м.Сокрияни.

Згідно част. 5 ст. 43 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи -підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік.

 У грудні 2005р. позивач звернувся до відповідача з питання оформлення платником єдиного податку, але незважаючи на отримання повідомлення про перереєстрацію, на облік у відповідача не взяли і заяву про спрощену систему оподаткування на 2006р. не прийняли, що не заперечував і представник відповідача у судовому засіданні.

12.12.2005р. позивач змушений був подати заяву до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва про застосування спрощеної системи оподаткування на 2006р. та сплатив єдиний податок 700 грн. (а.с.23).

Законом України “Про Державний бюджет на 2005р.” передбачено, що при зміні місцезнаходження (місця проживання) сплата визначених законодавством України податків та платежів після перереєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року.

Отже, виходячи з наведеного, суб'єкт господарюван ня -фізична особа, яка протягом звітного року змінює місце проживання (здійснює його перереєстрацію), до закінчення поточного року повинна здійснювати сплату єдиного податку відповідно до ст. 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, тобто за став ками, встановленими місцевою радою за місцем попередньої реєстрації.

Таким чином, позивач протягом 2005р. сплачував єдиний податок за ставкою, встановленою для м.Києва, а саме в розмірі 700 грн.

Починаючи з січня 2006р. по березень 2006р. позивач сплачував єдиний податок до місцевого бюджету м.Сокиряни по ставках Сокирянської місцевої ради, згідно рішення від 30.12.2003р. № 201-12/03, а саме у розмірі 350 грн. щомісячно, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.24-26).

14.03.2006р. позивач подав відповідачу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2006р., додатково зазначивши крім видів діяльності: готельні послуги, послуги лазні, фотопослуги, ще й більярд. При цьому у трудових відносинах з позивачем перебувало 5 осіб і ставка єдиного податку складала 350 грн.

Згідно платіжних доручень та звіту позивача за другий квартал 2006р. останнім сплачено 1700 грн. (а.с.29-32).

 Позивач звернувся до відповідача 14.06.2006р. з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.07.2006р. за  видом діяльності -торгівельна і зазначив 7 осіб, які перебувають у трудових відносинах з ним (а.с.33).

Проте, 26.07.2006р. позивач отримав першу податкову вимогу НОМЕР_1, де вказано, що сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням станом на 24.07.2006р. становить 1800 грн. 76 коп., з них основний платіж 1773 грн. 40 коп., пеня 27 грн. 36 коп.

Пізніше, а саме 16.09.2006р. позивач отримав другу податкову вимогу про сплату податкового боргу в сумі 1814 грн. 14 коп.

Позивач звернувся до начальника ОДПІ у Солом'янському районі м.Києва з заявою про проведення нарахування єдиного податку з 01.01.2006р. по 01.07.2006р. помісячно з 700 грн. на 350 грн. на підставі зміни місце проживання і свідоцтва про державну реєстрацію.

З проханням провести перерахунок нарахування єдиного податку позивач звернувся і до відповідача 08.08.2006р.

ДПІ у Солом'янському районі м.Києва листом від 15.08.2006р. повідомила платника єдиного податку, що в зв'язку з міною місця знаходження та проведенням перереєстрації особову справу та облікову карту було передано до ОДПІ в Сокирянському районі 13.01.2006р.

Відповідач листом від 28.02.2006р. відмовив позивачу в проведенні перерахунку, оскільки це буде порушенням п.2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. № 599 (а.с.44).

Проте, таке посилання відповідача є безпідставним.

Пункт 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку передбачає, якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва відповідною місцевою радою змінюються (збільшуються чи зменшуються) ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведена оплата, не проводиться.

У спірному періоді не відбулося зміни ставок єдиного податку місцевою радою і таких доказів сторони не подали, відтак твердження відповідача про неможливість провести перерахунок єдиного податку, згідно вказаної норми є необґрунтованим.

Разом з тим, чинне законодавство передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності сплачують єдиний податок за ставкою встановленою місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності.

Таким чином позивач у зв'язку з перереєстрацію і зміною місця підприємницької діяльності та передачею ДПІ і Солом'янському районі м.Києва матеріалів справи до  Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції 04.01.2006р. та взяттям на податковий облік позивача за місцем проживання, останній повинен сплачувати єдиний податок з січня 2006р. по червень 2006р. за ставкою єдиного податку, встановленою Сокирянською міською радою, а саме в розмірі 350 грн.

Поряд з викладеним, господарський суд вважає необґрунтованими дії відповідача по надсиланню позивачу податкових вимог.

Відповідно до п.п.6.2.1. п.6.2 ст. 6 Закон № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (п.1.3 ст.1 Закон № 2181).

Пункт 1.3 вказаного Закону містить визначення податкового боргу (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. 

Згідно п.5.1  ст. 5 Закон № 2181, самостійно узгоджене податкове зобов'язання, зокрема, є податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації і вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Однак,  Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” не передбачає подання платниками єдиного податку декларацій, розрахунків тощо. Відтак, сума податкового зобов'язання, зазначена в першій податковій вимозі НОМЕР_1 та другій податкові вимозі НОМЕР_2, не є узгодженою, тому дії відповідача по направленню позивачу податкових вимог про сплату неузгодженого зобов'язання є протиправним і суперечать чинному законодавству.

Керуючись статтями 71, 160-163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Сокиряни Чернівецької області про застосування податкових вимог НОМЕР_1 на суму 1800,76 грн., НОМЕР_2 на суму 1814,14 грн.

3. Зобов'язати Сокирянську об'єднану державну податкову інспекцію, м.Сокиряни Чернівецької області провести перерахунок нарахування єдиного податку на підприємницьку діяльність приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) з 01.01.2006р. по 01.07.2006р. помісячно на 350 грн., згідно фактичної сплати єдиного податку.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

 

                    Суддя                                                                    В.В. Дутка