ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
|
|
справа № 20-3/323 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"13" грудня 2006 р. 15:00 м. Севастополь
За адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя
(вул. Кулакова, буд. 37, м. Севастополь, 99011)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1
Суддя: Ю.М.Гоголь
Представники сторін:
Позивач: ОСОБА_1., паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1;
Відповідач: Мацігайло О.В., довіреність № 10-004/223 від 21.08.06;
Відповідач: Подольський М.В., довіреність № 10-004/248 від 13.12.06.
Суть спору: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем відсутністю з його боку порушень п.п. 7.3.1, п.п. 7.4.1, п.п.7.7.1, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки позивачем правомірно включалися до складу податкового кредиту суми ПДВ у відповідних періодах, оскільки контрагент СПД ОСОБА_1.- ТОВ „Торгцентр-БГТ” на момент проведения торгових операцій і складання податкових накладних, знаходився на податковому обліку як платник податку на додану вартість і, відповідно, мав свідоцтво платника ПДВ встановленого зразка. При цьому позивач вказує, що вказане повідомлення-рішення було складено відповідачем з порушеннями Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків і рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Відповідач в наданому відзиві на позов позовні вимоги не визнав, просить відмовити в їх задоволенні, вказує на те, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI та по клопотанню сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
В судовому засідання оголошувалася перерва з 12.12.06 по 13.12.06..
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд,
В с т а н о в и в :
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя з 06.06.2006 р. по 20.06.2006 р. була проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя був складений Акт перевірки від 23.06.06 р. НОМЕР_2 і прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання у сумі 14893,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 7446 ,50 грн..
В ході перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя було встановлено порушення Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 п.п. 7.3.1, п.7.3, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1, п. 7.7, ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 (далі - Закон). Так, згідно з Актом перевірки від 23.06.06 р. НОМЕР_2, СПД ОСОБА_1. був заниженій податок на додану вартість на загальну суму 14893,00 грн: у 2 кварталі 2003 г. -на суму 601,00 грн., в червні 2005 р. -на суму 1440,00 грн., в липні 2005 р. -на суму 7512,00 грн., в серпні 2005 р. -на суму 5340, 00 грн..
Як свідчать матеріали справи, СПД ОСОБА_1. и ТОВ „Торгцентр-БГТ” уклали договір НОМЕР_3., згідно з умовами якого ТОВ „Торгцентр-БГТ” зобов'язалося поставити СПД ОСОБА_1. товар, а СПД ОСОБА_1. -прийняти цей товар і здійснити його оплату. Фактичне виконання договору підтверджується прибутковими накладними і квитанціями прибуткових касових ордерів з оплатою даного товару.
Як свідчать матеріалі перевірки, СПД ОСОБА_1. були здійснені операції по закупівлі у ТОВ „Торгцентр-БГТ” товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 85752,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 14292, 00 грн., на що від імені ТОВ „Торгцентр-БГТ” були оформлені і видані позивачу податкові накладні.
Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних були включені СПД ОСОБА_1. до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображені в книзі обліку придбання товарів і відповідають даним податкових декларацій по ПДВ за червень, липень, серпень 2005 р., представлених ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя у встановлені терміні.
Відповідно до п.1.7, ст. Закону «Про податок на додану вартість»податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкові зобов'язання звітного періоду, визначена згідно даному Закону.
Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку по ставці, встановленій п.6.1, ст. 6 і ст. 8 Закону, протягом такого звітного періоду в зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів в цілях їх подальшого використовування в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудою) основних фондів, в цілях подальшого використовування у виробництві або поставці товарів для оподатковуваних операцій в рамках господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари і основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого податкового періоду.
Згідно п.п. 7.4.5, ст. 7 Закону, не дозволяється включення в податковий кредит яких-небудь витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними. Таким чином, Закон «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті ДВП в податковий кредит звітного періоду:
- у випадку, якщо вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва;
- у разі непідтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними.
Як убачається з матеріалів справи, податкові накладні, підтверджуючі виконання договору НОМЕР_3, укладеного між СПД ОСОБА_1. і ТОВ «Торгцентр-БГТ», складені відповідно до вимог п.п. 7.2.1, ст. 7 Закону і наказу ДПА України від 30.05.97 р. № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання і книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».
Відповідно до п.п. 7.2.3, п.7.2, ст.. 7 Закону „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця в дох екземплярах. Податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно п.п. 7.2.4, п. 7.2, ст. 7 Закону, право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно п. 9.2, ст.. 9 Закону, особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, привласнюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати цього податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. під № 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 р. під № 233/2037, податкова накладна складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій привласнений індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 5 цього Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість.
Рішенням Святошиньського районного суду м. Києва від 18.04.2005 р. установчі документи ТОВ „Торгцентр-БГТ” визнані недійсними з моменту реєстрації -16.02.2004 р..
Свідоцтво платника ПДВ під НОМЕР_4. визнано недійсним з моменту внесення підприємства в реєстр платників податків на додану вартість, тобто з 10.06.2002 р..
Однак, відповідно до постанови Верховного суду України від 26.09.2006 р., помилковим є висновок судів про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів двох контрагентів позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача.
Так, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Відповідачем не були спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
За таких обставин, на думку суду, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно до ч.1, ч.2, ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідно до п.1.3, ст.. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у п.п. „а”, „в”, „г”, „д”, п. 10.1, ст.. 10 Закону, відповідають за дотриманім достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.1, ст.. 10 Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем ( у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Згідно ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише не підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Так, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.
При таких обставинах, суд вважає за необхідне позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд,-
постановив:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання у сумі 14893,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 7446, 50 грн. відносно Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 недійсним.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис Ю.М. Гоголь
Копія вірна:
Помічник судді Ю.А. Радвановська
15.12.06
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України 15.12.06
Розсилка:
1. СПД ОСОБА_1.: (АДРЕСА_1)
2. ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул.. Кулакова, буд. 37).
3. Справа.
4. Наряд.