Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/158/13-к/1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді Петейчука Б.М.

при секретарі Гнатюк О.І.

з участю:

підсудного ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Броди кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не одруженого, раніше не судимий,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

06.09.2012р. о 19 годині в с. Чепелі, Бродівського району, Львівської області, ОСОБА_1, перебуваючи у власному автомобілі марки ВАЗ-2108 д.н.НОМЕР_1 на водійському сидінні, разом із своєю дружиною ОСОБА_4, двома малолітніми дітьми та матір?ю дружини ОСОБА_2, під час сварки із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 умисно, через неприязні відносини, наніс декілька ударів по обличчю ОСОБА_2, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній повіці правого ока і в правій виличній ділянці, садно на тлі синця в правій виличній ділянці, садно на слизовій оболонці верхньої губи справа, які відносяться до тілесного ушкодження легкого ступеня тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, що полягали у нанесенні умисного удару, спричинив ОСОБА_2 легке тілесне ушкодження.

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому злочинному діянні не визнав та пояснив, що 06.09.2012р. близько 19 год. він із дружиною та двома малолітніми дітьми поверталися з лікарні м. Львова до с. Чепелі Бродівського району, Львівської області, до будинку матері його дружини. Вже в цей час він із дружиною в с. Чепелі не проживав через складні стосунки із її матір?ю ОСОБА_2 Під?їхавши до будинку ОСОБА_2 в с. Чепелі, він попросив щоб його дружина ОСОБА_4 разом із дітьми виходила та йшла до будинку, а він поїде до батьків у с. Піщане, Зборівського району, Тернопільської області. Однак, його дружина з цього приводу вчинила сварку та відмовилась виходити із автомобіля. В цей час підійшла ОСОБА_2 та самовільно сіла на переднє пасажирське сидіння автомобіля та вчинила з ним сварку. З автомобіля ніхто не хотів виходити. Він намагався вмовити ОСОБА_2 вийти з автомобіля, однак вона категорично від цього відмовилася. Тоді він, будучи обуреним такою поведінкою ОСОБА_2 рушив автомобілем через село до будинку своєї бабці, яка проживає у цьому ж селі. Зупинившись біля будинку, він вийшов із автомобіля та пішов у будинок баби, сподіваючись, що коли він повернеться, його дружина із дітьми та ОСОБА_2 підуть до дому. Однак, коли він через деякий час вийшов із будинку, то побачив, що вони далі сидять у його автомобілі. Тоді вийшла на вулицю його баба ОСОБА_6 та почала виганяти його дружину та ОСОБА_2 з автомобіля. Підсудний зазначив, що тоді він сів у автомобіль та розвернувшись поїхав у зворотньому напрямку до будинку ОСОБА_2 Під час руху автомобіля ОСОБА_2 почала його дряпати по обличчю, а він її відштовхував. Біля вулиці, де проживає ОСОБА_2, він зупинився та просив її вийти з автомобіля, однак на це вона не погодилась. Підсудний будучи обуреним та схвильованим такою поведінкою ОСОБА_2 рушив автомобілем за межі села, і за селом зупинившись на узбіччі ще раз наказав ОСОБА_2 вийти з автомобіля, на що вона погодилась та вийшла, а він поїхав. Заїхав автомобілем у вулицю до будинку ОСОБА_2 та попросив дружину вийти, на що вона відмовилася, однак через деякий час вийшла.

Підсудний суду пояснив, що дружину він просив вийти, бо не міг більше терпіти конфлікт. Дружину він не бив, а між ним та ОСОБА_2 виникла шарпанина. Конфлікт виник через те, що ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 хотіли, щоб він з ним проживав, а він від цього відмовлявся.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, вина ОСОБА_1 повністю доведена зібраними у справі доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні суду пояснила, що 06.09.2012р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом із дітьми поїхали до м. Львова у лікарню. Повернулися увечері. Однак, під?їхавши до будинку автомобілем із нього не виходили. Намагаючись з?ясувати, що сталося, вона вийшла з будинку та підійшовши до автомобіля сіла у нього на переднє пасажирське сидіння. У автомобілі їй стало відомо, що чоловік її дочки ОСОБА_1 хоче їхати до своїх батьків, а з її дочкою та дітьми проживати не бажає. У відповідь на це її дочка ОСОБА_4 сказала, що не бажає виходити із автомобіля та поїде із своїм чоловіком до його батьків. Потерпіла ОСОБА_2 також сказала ОСОБА_1, що їде із ними до його матері, хоча ОСОБА_1 заперечував проти цього та просив її вийти, однак вона категорично від цього відмовилася. Між ними виникла сварка. ОСОБА_1 рушив автомобілем та поїхав через село та зупинився поблизу будинку його баби, вийшов із автомобіля та пішов у будинок. Згодом вийшла його баба ОСОБА_6 та почала бити палицею по автомобілю, перелякавши тим самим дітей, що були у автомобілі. Відразу вийшов ОСОБА_1, сів у автомобіль, розвернув його та поїхав у зворотному напрямку та відразу почав наносити удари своїй дружині ОСОБА_4, яка сиділа на задньому пасажирському сидінні. Потерпіла втрутилась та почала робити зауваження йому, на що він почав наносити удари кулаком їй по обличчю. Оскільки вона сиділа в півоберта до водійського крісла то удари їй було спричинено у праву частину обличчя. ОСОБА_1, проїхавши автомобілем через усе село та виїхавши за його межі, зупинився. Потерпіла одразу вийшла із автомобіля та зупинила автомобіль - мікроавтобус, яким керував ОСОБА_7 та попросила його підвезти до села, на що він погодився. Потерпіла зазначає, що їй було нанесено тілесні ушкодження, обличчя було у крові та на обличчі були синці.

- показаннями свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що 06.09.2012р. вона із ОСОБА_1, з яким вона в той час перебувала у зареєстрованому шлюбі, та двома дітьми були у м. Львові у лікарні. Повернувшись увечері автомобілем у с. Чепелі Бродівського району, між нею та ОСОБА_1 виникла сварка. До них підійшла її мати ОСОБА_2, яка сіла у автомобіль на переднє пасажирське сидіння. ОСОБА_1 почав проти цього заперечувати, однак вона з автомобіля не виходила. Між ними виникла сварка. ОСОБА_1 виганяв і ОСОБА_2, і її з автомобіля, однак вони не виходили. Тоді ОСОБА_1 рушив автомобілем та поїхав через село до будинку своєї баби ОСОБА_6 Вийшов із автомобіля та пішов у будинок. Вона із дітьми та матір?ю залишились сидіти у автомобілі. Через деякий час він вийшов від баби, сів у автомобіль, рушив ним у зворотному напрямку та почав наносити їй удари рукою по голові. В цей час вона сиділа на задньому пасажирському дивані посередині, а діти обабіч неї. На такі дій ОСОБА_1 відреагувала її мати ОСОБА_2 та почала його заспокоювати, у відповідь на це він наніс їй кілька ударів правою рукою по обличчю. Після цього він ще деякий час рухався автомобілем та згодом, за селом зупинив автомобіль та ОСОБА_2 вийшла з нього. А ОСОБА_1 проїхавши ще кілька сотень метрів зупинився і вона з дітьми вийшли з автомобіля.

- показаннями свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що 06.09.2012р. увечері, точної години не пам?ятає, оскільки минув значний проміжок часу, він їхав своїм автомобілем - мікроавтобусом, з с. Чепелі до с. Пеняки Бродівського району Львівської області. Побачив як на узбіччі з автомобіля, марку якого не пам?ятає, вийшла візуально знайома йому ОСОБА_2 та почала махати йому руками. Він зупинив автомобіль та підвіз її до села Чепелі. Під час поїздки ОСОБА_2 плакала та казала, що її побив зять. Крові та синців на обличчі ОСОБА_2 він не бачив, оскільки не звертав тоді на це увагу. Більше нічого вона йому не розповідала.

- висновком експерта №28/2013 від 29.01.2013р., згідно висновків якого у гр. ОСОБА_2 під час судово-медичного огляду, проведеного 07 вересня 2012 року в Золочівському відділенні бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА було виявлено синець на нижній повіці правого ока і в правій виличній ділянці, садно на тлі синця в правій виличній ділянці, садно на слизовій оболонці верхньої губи справа, які утворилися від дії тупих предметів, могли бути спричинені 06 вересня 2012 і в результаті нанесення ударів кулаком в лице та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином, суд вважає доведеним факт спричинення ОСОБА_1 умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_2

Показання підсудного ОСОБА_1, у яких він свою вину не визнавав та вказав, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не наносив, об?єктивно спростовані дослідженими у справі доказами. Суд не надає віри таким показам, оскільки такі дані ним з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він умисно, своїми діями заподіяв потерпілій ОСОБА_2 легке тілесне ушкодження.

За вчинений злочин підсудній підлягає покаранню.

При визначенні виду і розміру покарання, суд виходить із суспільної небезпеки вчиненого злочину та особи підсудного.

ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Наведена обставина визнається судом як така, що пом'якшує покарання підсудного.

Обмірковуючи міру покарання, враховуючи особу підсудного, обставини, що пом'якшують покарання підсудного, тяжкість вчиненого, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

У кримінальній справі потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов, у якому вона просить суд стягнути з ОСОБА_1 відшкодування за заподіяну їй його неправомірними діями моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Позовні вимоги потерпіла мотивує тим, що неправомірними діями ОСОБА_1 їй заподіяно моральну шкоду, яка полягала у моральних стражданнях, фізичному болі, порушенні нормальних життєвих зв?язків через неможливість проведення активного громадського життя.

ОСОБА_1 заявлений цивільний позов не визнав.

Суд, дослідивши докази у їх сукупності, приходить до переконання, що потерпілій ОСОБА_2 протиправними діями ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у фізичному болю, якого вона зазнала внаслідок неправомірних дій останнього. Однак, ОСОБА_2 не довела перед судом, що їй було спричинено будь-яких душевних страждань чи порушено нормальні життєві зв?язки через неможливість проведення активного громадського життя.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_2, враховуючи можливість ОСОБА_1 відшкодувати таку шкоду беручи до уваги вимоги розумності та справедливості, суд приходить до переконання, що розмір відшкодування за спричинення моральної шкоди слід визначити у розмірі 300 гривень. Саме таку суму необхідно стягнути із ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд, -

засудив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 510 (п?ятсот десять) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 300 (триста) гривень на відшкодування моральної шкоди.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області на протязі 15 днів з часу його оголошення.

Суддя Б. М. Петейчук