ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

ПОСТАНОВА

 "11" липня 2006 р.                                                  Справа № 7/77

„11 ” год. „57” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

                    головуючого -  судді Скорик Н.О.

                    при секретарі  - Зінченко ЛА.

за участю представників сторін:

                    від позивача     – Зайковська М.В.

                    від відповідача   –Малишева Л.І.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому                  засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській                                                             області

                                                14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА:           Державного підприємства ?Корюківський лісгосп?

                                        15300, м. Корюківка, вул.. Індустріальна,24

Про стягнення 31071,32  грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 31071,32 грн. штрафних санкцій за невиконання  нормативу  по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач відзивом на позов та представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись  вжиття всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів, а саме:  внесено зміни в колективний договір, проведена атестація робочих місць для інвалідів, розроблені карти умов праці інвалідів,  отримано заключення Корюківської СЕС, постійно  розміщуються в місцевій газеті оголошення про запрошення інвалідів на роботу, визначені види робочих місць, на яких  можливо  працевлаштування інвалідів в газетах розміщені оголошення про запрошення на роботу  в лісгосп інвалідів ІІІ групи. В районний центр зайнятості  на протязі 2005 р. щомісячно  подавався звіт по формі № 3 ПН про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках -  інвалідах.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази: копія звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік,  копія довідки ЄДРПОУ,  копію листа № 03-47/248 від 09.02.2006 р.перелік філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, що входять до складу підприємства, відзив на позов з додатками: накази № 8 від 15.01.2001 р., № 2 від 15.01.2001 р., № 116 від 23.07.2001 р., лист від 17.01.2001 р.,  лист –відповідь № 653 від 15.02.2001 р., протокол № 1 від 17.07.2001 р.,  карти умов праці № 48- 55, витяг з газети ?Маяк? ,  копії звітів форми № 3 ПН, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне   управління   в  галузі  забезпечення соціальної  захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої   влади   з   питань   праці  та  соціальної  політики, Міністерством  охорони  здоров'я  України  та  органами  місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори  за  зверненням  суб'єкта  владних   повноважень   у випадках, встановлених законом.

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа,  інший суб'єкт при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих повноважень.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-П І, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників у 2005 р. складала 771 чоловік.

Отже,  норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 31 робоче місце. Згідно звіту на підприємстві відповідача в 2005 р. створено 27 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Позивачем нараховано  та пред?явлено  позовні вимоги  про стягнення 31071,32 грн. штрафних санкцій, в розрахунку  середньої річної заробітної плати одного працюючого..

Позовні вимоги задоволенню  не підлягають  на підставі слідуючого:

    Відповідно до ст.. 18 Закону України ?Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні? працевлаштування    інвалідів   здійснюється центральним  органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,    органами   місцевого   самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.      Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда,  наявних у  нього  професійних  навичок  і  знань,  а  також   рекомендацій медико-соціальної експертизи.    Підприємства (об'єднання), установи і організації  (незалежно від форм власності і  господарювання),  які  використовують  працю інвалідів,  зобов'язані  створювати  для  них  умови    праці    з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші    соціально-економічні    гарантії,    передбачені    чинним законодавством.

    Відповідачем, в свою чергу, вжито всіх заходів для працевлаштування інвалідів, а саме: створено, атестовано  робочі місця для  інвалідів в районний центр зайнятості  на протязі 2005 р. щомісячно подавався  звіт по формі 3ПН про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках –інвалідах.  В лютому 2005 р. районний центр зайнятості  оголошував  інформацію про прийом на роботу  в лісгосп інвалідів в районній газеті ?Маяк?. В 2005 р.  в ДП ?Корюківський лісгосп? було працевлаштовано 8 інвалідів. Але в результаті погіршення стану здоров’я в 2005 р.  звільнилось з роботи 3 інваліди.

Оскільки, відповідачем  вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена  відповідальність  за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості  інвалідів  для працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Таким чином, матеріалами справи  підтверджується відсутність вини відповідача  в непрацевлаштуванні  інвалідів в 2005 році.

          Керуючись  ст..ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:          

1.     В позові відмовити.

             2.    Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

          

                    Суддя                                                                          Н.О.Скорик