ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"12" грудня 2006 р. | Справа № 29-1/14-06-177 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Друзенко К.В.
за участю представників сторін:
Від позивача: Буданцев Р.О., по дов.
Від відповідача: Анохіна С.В., по дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”, м. Ізмаїл
на рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року
по справі № 29-1/14-06-177
за позовом Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт”
до Заявника апеляційної скарги
про стягнення 128 481,36 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року Державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт” (далі - Порт) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” (далі - Пароплавство) про стягнення 128481,36 грн. боргу, який виник у зв’язку з несплатою портового збору з урахуванням ПДВ за надані в період з червня по вересень 2005 року послуги з обробки морського, контейнерного і річкового флоту відповідача, в тому числі зафрахтованих ним суден під перевезення експортних, імпортних і транзитних вантажів, згідно з договором № 183/098 КО від 01.02.2005 року.
Пароплавство проти позову заперечує з підстав того, що свої зобов’язання з оплати виставлених Портом рахунків за надані послуги згідно з договором № 183/098 КО виконало повністю, а заборгованість, на стягненні якої наполягає позивач, утворилась внаслідок помилкового нарахування Портом 20% ПДВ на ставки портового збору, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000 року „Про портові збори”.
У процесі розгляду справи Порт в зв’язку з допущеною арифметичною помилкою зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з Пароплавства заборгованість у сумі 117 656,88 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2006 р. рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2006 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. скасовані з вказанням, що місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджено питання, чи є надані позивачем послуги за договором № 183/098 КО від 01.02.2005 р. такими, що були безпосередньо в повному об’ємі чи частково пов’язані з транзитним вантажем, а також на відсутність у справі податкових накладних, які підтверджують на виникнення у позивача податкових зобов’язань.
Останнім рішенням місцевого господарського суду від 16.10.2006 р. (суддя Аленін О.Ю.) позов задоволено: з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на користь ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” стягнуто 117 656,88 грн. боргу, 1 176,56 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, з огляду на обґрунтованість позовних вимог, враховуючи вказівки у постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2006 р. по цій справі.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Пароплавство подало апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на перерахування стягуваної суми 128 481,36 грн. позивачу за раніше прийнятими судовими рішеннями на підставі постанови виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2006 р.
У запереченнях на апеляційну скаргу Пароплавства Порт вважає її такою, що не відповідає чинному законодавству, яке регулює податкові відносини.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, проаналізувавши юридичну оцінку судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Пароплавства, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, між ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” та ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” було укладено договір № 183/098 КО від 01.02.2005 р., згідно умов якого Порт зобов’язався здійснювати обробку морського, контейнерного флоту відповідача або зафрахтованих ним суден під перевезення експортних, імпортних та транзитних вантажів в порту, а Пароплавство в свою чергу зобов’язалось своєчасно оплачувати надані Портом послуги протягом 10 банківських днів з дати виставлення відповідних рахунків.
На виконання своїх зобов’язань за зазначеним договором Порт в період з червня по вересень 2005 року надав Пароплавству послуги по обробці суден та виставив відповідні рахунки (наявні у справі) на оплату портових зборів загальною сумою 146 426,73 грн., які останній оплатив частково, і в нього утворилася прострочена заборгованість на суму 117 656,88 грн. у зв’язку з несплатою портового збору з урахуванням податку на додану вартість у відповідності з Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 р.” та деяких інших Законів України” від 07.07.2005 р., яким внесено зміни до Закону України „Про податок на додану вартість”, і, зокрема, пункт 4.1 статті 4 якого щодо бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) викладений у новій редакції, про що зазначено нижче. Це підтверджується відповідними обґрунтованими розрахунками та податковими накладними, наданими Портом на виконання постанови Вищого господарського суду від 15.08.2006р., із яких вбачається, що надані Портом послуги по договору № 183/098 КО від 01.02.2005 р. не пов’язані з транзитними вантажами, проти чого сторони (Позивач і Відповідач) не заперечують.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначаються Законом України „Про систему оподаткування”, яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законом про оподаткування (ч. 3 ст. 1).
Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України „Про податок на додану вартість”. Згідно зі ст. 3 цього Закону до об’єкту оподаткування відносяться, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Відповідно до п. п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 названого Закону податок становить 20% бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Положення про те, що продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, міститься також в п. 7.1 ст. 7 названого Закону.
Твердження Пароплавства, що Закон „Про податок на додану вартість” не застосовується до регульованих цін (тарифів), а лише до вільних, є помилковим. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 названого Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не менше за звичайні ціни. При цьому згідно з п. 1.18 ст. 1 даного Закону термін „звичайні ціни” застосовується за правилами встановленими п.1.20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого регульовані ціни є звичайними.
Заперечення Пароплавства проти позову з посиланням на п. 11 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544, не приймається судом до уваги, оскільки предметом спору є не розмір ставок портових зборів та законність їх встановлення, а порядок нарахування податку на додану вартість, який з урахуванням наведеного не може встановлюватися Кабінетом Міністрів України, а тільки відповідним Законом згідно постанови Верховного Суду України від 30.03.2004р., яка є у цій справі (а.с. 115-119).
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Також судом першої інстанції правомірно відхилені посилання Пароплавства щодо сплати ним суми заборгованості на виконання судових рішень як на підставу для відмови в позові, з огляду на те, що судові рішення на виконання яких Пароплавство здійснило оплату боргу скасовані, а отже підстави для набуття цих грошових коштів у Порта відсутні. Такі доводи Пароплавства суперечать іншим запереченням, відповідно до яких Пароплавство взагалі не визнає своїх зобов’язань за договором по сплаті заборгованості.
Відповідно до статті 122 ГПК України боржникові (в даному випадку Пароплавству) повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача (в даному випадку Порта), якщо виконані судові рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову у позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду.
Цією статтею також передбачено порядок повернення такого стягнення. Натомість, оскаржене рішення суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення суми боргу залишено без зміни, а тому відсутні підстави для повернення стягнутої суми 117 656,88 грн. і судові витрати з цієї суми.
Слід зазначити, що по аналогічному спору є постанова Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. по справі № 12/369-06-9060, яка залишена без зміни постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2006 р., які додаються до матеріалів справи.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженого судового рішення і відмови у позові в частині уточнених позовних вимог.
Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2006р. по справі № 29-1/14-06-177 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: В.М. Тофан
Судді: О.О.Журавльов
М.В. Михайлов