23.10.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Провадження № 11кп/797/109/13 Головуючий у першій інстанції Шкімба О.А.
Категорія: ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Батрака В.В.,
суддів - Мудрової Є.Ю., Косенка А.М.,
за участю секретаря - Пасічник Г.В.,
прокурора - Панкратова А.П.,
обвинуваченого - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду міста Севастополя матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Нахімовського районного суду міста Севастополя від 24 липня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Севастополя, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 31 січня 2003 року Нахімовським районним судом міста Севастополя за ст. 186 ч. 3 КК України до 4-х років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік;
- 21 жовтня 2003 року Нахімовським районним судом міста Севастополя за ст. 185 ч. 3 КК України до 4-х років 1 місяця позбавлення волі;
- 07 грудня 2006 року Нахімовським районним судом міста Севастополя за ст. ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2, 263 ч. 1, 309 ч. 1, ст. ст. 70, 71 КК України до 4-х років 2-х місяців позбавлення волі, звільнений 18 червня 2010 року за відбуттям строку покарання,
засуджений: - за ст. 263 ч. 2 КК України до 1-го року позбавлення волі;
- за ст. 185 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі;
- за ст. 185 ч. 3 КК України до 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 в доход держави судові витрати на залучення експерта у сумі 392 гривні.
Вирішено питання про речові докази.
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Нахімовського районного суду міста Севастополя від 24 липня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
ОСОБА_4 повторно, в першу декаду січня 2013 року, у нічний період, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, зайшов до будинку АДРЕСА_2, де, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері, проник на другий поверх вказаного домоволодіння, звідки таємно викрав електроінструменти, які належать ОСОБА_5, а саме, відбивний молоток вартістю 7.500 гривень, шуруповерт вартістю 600 гривень, електролобзік вартістю 400 гривень, електродриль вартістю 400 гривень, перфоратор вартістю 825 гривень. Після чого ОСОБА_4 з місця події зник та розпорядився майном за власним розсудом, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 9.725 гривень.
Він же, повторно, на початку березня 2012 року, у період часу з 13 годин до 14 годин 07 хвилин, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконною збагачення, знаходячись на ділянці місцевості, розташованої в за адресою АДРЕСА_3, де переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з вказаної ділянки таємно викрав будівельну тачку, для перевезення металу вартістю 1.500 гривень та 10 листів металевої опалубки кожний за 100 гривень, які належать ОСОБА_6 Після чого ОСОБА_4 з місця події зник та розпорядився майном за власним розсудом, чим заподів матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 2.500 гривень.
Він же, повторно, 28 грудня 2012 року близько 03 годині, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, знаходячись на підйомі по вул. Леванеського в Нахімовському районі міста Севастополя, з куртки, надягнутої на ОСОБА_7, навмисно вкрав з карману куртки потерпілої ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Samsung С 3530» ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 817 гривень, в якому знаходилася картка мобільного оператору МТС з грошовими коштами на рахунку в розмірі 40 гривень та флеш-картою об'ємом 2 ГБ вартістю 60 гривень. Після чого ОСОБА_4 з місця події зник та розпорядився майном за власним розсудом, чим заподів матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 917 гривень.
Він же, повторно, у період часу з 23 годин 01 січня 2013 року до 07 годин 02 січня 2013 року, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, прослідував до домоволодіння АДРЕСА_4, де, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері, проник на територію вказаного домоволодіння, звідки таємно викрав велосипед марки «Аванті Пірат» чоргого кольору вартістю 1.400 гривень, який належить ОСОБА_9 Після чого ОСОБА_4 з місця події зник та розпорядився майном за власним розсудом, чим заподів матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму 1.400 гривень.
Він же, повторно, в період часу з 11 годин 55 хвилин 06 січня 2013 року по 13 годин 30 хвилин 07 січня 2013 року, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, шляхом вільного доступу, перебуваючи в під'їзді АДРЕСА_5, де, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з вказаного під'їзду таємно викрав велосипед марки «Prasde brave» червоного кольору вартістю 1.200 гривень, який належить ОСОБА_10 Після чого ОСОБА_4 з місця події зник та розпорядився майном за власним розсудом, чим заподів матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 1.200 гривень.
Він же, повторно, 06 січня 2013 року, у період часу з 13 годин до 13 годин 07 хвилин, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення, прослідував до квартири АДРЕСА_6, яка належить ОСОБА_11, та є її житлом, де, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері, проник в коридор вказаної квартири, звідки таємно викрав гаманець, який належить ОСОБА_11, в якому знаходилося майно останньої, а саме: сам гаманець вартістю 500 гривень з готівкою в сумі 700 гривень і зарплатною банківською карткою «Укрексімбанку», яка матеріальної цінності для потерпілої не має. Після чого, коли був помічений потерпілою ОСОБА_11, яка знаходилася у вказаній квартирі, вийшов з квартири. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив матеріальну шкоду потерпілої на загальну суму 1.200 гривень.
Він же, приблизно в кінці грудня 2012 року, у вечірній час, знаходячись в районі Братського кладовища в околицях міста Севастополя, маючи умисел, спрямований на незаконне поводження зі зброєю, а саме: носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, в порушення Положення «Про дозвільну систему України» від 12 жовтня 1992 року і Інструкції МВС України «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 року, без передбаченого законом дозволу, придбав, шляхом присвоєння найденого, предмет у вигляді двох палиць, сполучених між собою мотузкою, виготовлений саморобним способом за типом «нунчаку», відповідаючи історично сформованим типам зброї і призначений для ураження живої цілі, який помістив в кишеню своєї куртки і постійно носив при собі аж до його вилучення о 22 годин 13 лютого 2013 року.
Він же 13 лютого 2013 року у період часу з 22 годин до 22 годин 45 хвилин, діючи умисно, суспільно небезпечно, маючи умисел, спрямований на носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, переніс вказаний «нунчаку» до будинку, розташованому по вул. Громова, 52-б в Нахімовському районі міста Севастополя, де працівниками міліції у встановленому законом порядку, на підставі складеного протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 178 КУпАП, було проведено його особистий обшук, в ході якого з внутрішньої кишені одягненої на ОСОБА_4 куртки був виявлений предмет, який згідно висновку експерта № 165 від 15 лютого 2013 року, є холодною зброєю багатоцільового призначення (ударно-роздробляючої і задушливої дії) «нунчаку».
Не погодившись з постановленим вироком, обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію своїх дій, просить призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 185 ч. 3 КК України.
Доводи апеляційної скарги мотивує суворістю призначеного покарання.
Зокрема вказує, що у зв'язку з набранням законної сили новим Кримінальним процесуальним кодексом України, рецидив злочину, як обставина обтяжуюча його покарання, не може бути врахована.
В обґрунтування доводів вказує і на факт повернення потерпілим викраденого майна, що на думку апелянта, мало бути враховано як обставина, пом'якшуюча покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4, якій підтримав апеляційну скаргу та просив призначити йому мінімальне покарання за скоєні злочині, вислухавши думку прокурора про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та залишення його без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень при зазначених у вироку обставинах і кваліфікація його дій за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 263 ч. 2 КК України нікім не оскаржуються.
Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, а також роз'яснень, що містяться в Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, що відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжкого, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, наявність у минулому судимостей.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і був неодноразово судимий за скоєння, в тому числі, корисливих, навмисних злочинів проти власності, на шлях виправлення не встав, після засудження до позбавлення волі та відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив і через деякий проміжок часу після звільнення знову вчинив аналогічний умисний злочин, який представляє підвищену суспільну небезпеку, що свідчить про стійкість його злочинних намірів.
Крім того, обвинувачений за місцем проживання характеризується задовільно, як особа, схильна до скоєння злочинів і правопорушень.
Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога не перебуває, під наглядом у психіатра не знаходиться, однак постійного місця роботи та легального джерела доходів не має і якою-небудь суспільно-корисною працею не займається.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 судом віднесено щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочинів, а обставиною, що обтяжує покарання визнано рецидив злочинів.
Виходячи з зазначених обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 має відбуватися в місцях позбавлення волі та з урахуванням конкретних обставин справи і даних про особу, призначив покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією статті за вчинений більш тяжкий злочин, визнавши таке покарання необхідним і достатнім для попередження скоєння обвинуваченим нових злочинів.
У зв'язку з відсутністю необхідної сукупності пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, підстав для застосування положень ст. 69 КК України, суд першої інстанції не знайшов, не встановлені такі дані і при апеляційному розгляді.
Судова колегія визнає необґрунтованими і не бере до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Зокрема, доводи про те, що повернення потерпілим викраденого майна мало бути враховано як обставина, пом'якшуюча покарання, не можуть бути прийняті до уваги.
Так, згідно із зави ОСОБА_13 він просив слідчого долучити до матеріалів кримінального провадження велосипед марки «Аванті», якій він купив у ОСОБА_14, тобто викрадене у ОСОБА_9 майно було повернуто потерпілому не самим ОСОБА_14 З протоколів допиту свідка ОСОБА_15 вбачається, що він придбав у ОСОБА_4 електроінструмент і 10 листів металевої опалубки, про те, що майно було викрадене він не знав. Дане майно не було повернуто потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з різних підстав. Як вбачається з протоколу одночасного допиту осіб за участю потерпілої ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_4, останній продав на ринку викрадений у потерпілої мобільний телефон і зобов'язався повернути отримані за нього кошти. Із заяви потерпілої ОСОБА_11 встановлено, що вона просила слідчого долучити до матеріалів кримінального провадження викрадений у неї гаманець, якій вона знайшла. З протоколу проведення слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_4 викрадений у потерпілого ОСОБА_10 велосипед продав. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що викраденим у потерпілих майном він розпорядився на свій розсуд.
Вказане підтверджує факт розпорядження обвинуваченим викраденим ним майном на свій розсуд і спростовує його доводи щодо наявності такої обставини, пом'якшуючої покарання, як повернення потерпілим викраденого майна.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що у зв'язку з набранням законної сили новим Кримінальним процесуальним кодексом України, рецидив злочину, як обставина обтяжуюча покарання, не може бути врахована, не ґрунтуються на законі, оскільки обставини, які обтяжують покарання передбачені нормами Кримінального кодексу України, зокрема ст. 67 КК України, а не нормами кримінального процесуального законодавства.
Інші доводи не спростовують законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, доводи про призначення судом першої інстанції надмірно суворого покарання і необхідності його пом'якшення, є необґрунтованими.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни вироку та пом'якшення обвинуваченому покарання, призначеного вироком суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Нахімовського районного суду міста Севастополя від 24 липня 2013 року відносно нього - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий, судді - підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.В.Батрак