АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/1070/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Губіш О.А.

Провадження № 11-кп/789/101/13 Доповідач - Римар Т.М.

Категорія - ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 р. м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

Головуючого - Римар Т.М.

Суддів - Демченко О. В.,

при секретарі - Нищому О.Т.;

з участю прокурора - Семенця О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від " 15 " серпня 2013 року, -

Встановила:

Цим вироком засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, -

за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України та призначено покарання:

- за ч.3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 304 КК України - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п.2-4 ч.1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 489,28 грн.;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, раніше не судимого, -

за ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.

Згідно вироку суду, 29 травня 2013 року близько 7 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в смт.Мельниця - Подільська Борщівського району Тернопільської області, достовірно знаючи, що його рідний брат ОСОБА_4 є неповнолітнім, переконавши його у легкості протиправних дій і доступності до майна, завіривши в безкарності цих дій в зв'язку з його неповнолітнім віком, запропонував останньому вчинити крадіжку чавунних плит з господарства ОСОБА_5, яке знаходиться в АДРЕСА_2 та отримав згоду останнього.

Після чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, переслідуючи корисливі мотиви, з метою вчинення крадіжки, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, маючи із собою поліетиленовий мішок білого кольору, підійшли до господарства ОСОБА_5, що по АДРЕСА_2, де ОСОБА_3 зайшов в господарство останньої з сторони городу та підійшов до літньої кухні, а ОСОБА_4 залишився стояти неподалік господарства та дивитись, щоб ніхто не надійшов та не побачив їх протиправних дій. Знаходячись біля вхідних дверей літньої кухні, ОСОБА_3, проник в середину цього приміщення, перелізши через отвір вікна, в якому була відсутня скляна шиба, зняв руками з печі дві чавунні 2-х комфорочні плити розміром 400x700 мм вартістю 490 грн. та одну чавунну колосникову решітку вартістю 52 грн. 50 коп., які помістив в мішок, що приніс із собою, після чого через вікно покинув літню кухню. Підійшовши до ОСОБА_4, передав йому викрадене та разом покинули місце вчинення злочину. Всього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викрали майна, належного потерпілій ОСОБА_5, на загальну суму 542 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи вирок стосовно ОСОБА_4 та висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України і призначене покарання за цими статтями, вказує на те, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України суд, фактично застосувавши принцип складання призначених покарань, помилково зазначив у вироку про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, тоді як одинакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають. В зв'язку з чим просить вирок суду змінити, замінити посилання суду при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим на застосування принципу часткового складення призначених покарань і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. В решті вирок суду щодо ОСОБА_3, в тому числі щодо застосування до нього ст.ст. 75, 76 КК України, залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 не оскаржується, як і висновок суду щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що досудове та судове слідство по справі проведено з дотриманням вимог КПК України.

Щодо покарання, то воно призначене ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та визначене у виді та в межах, які сприятимуть виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів, при цьому враховано спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначив в своїй апеляційній скарзі прокурор, суд при призначенні ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України помилково зазначив про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, тоді як фактично застосував принцип часткового складання призначених покарань.

Як вбачається з резолютивної частини вироку, суд першої інстанції призначив ОСОБА_3 покарання за ч.ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі та за ч.1 ст. 304 КК України - також 3 роки позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Таким чином, судом у резолютивній частині вироку вказано, що остаточне покарання ОСОБА_3 визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, тоді як фактично застосовано принцип часткового складання призначених покарань.

Згідно роз'яснень, викладених в п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановами № 18 від 10 грудня 2004 року, №8 від 12 червня 2009 року, №11 від 6 листопада 2009 року) "Про практику застосування судами кримінального покарання", при визначенні остаточного покарання за сукупністю вчинених злочинів одинакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають.

Судом, хоча у вироку і не вірно зазначено про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, однак фактично додержано вимог кримінального закону щодо призначення покарання ОСОБА_3за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, а саме шляхом часткового складання покарань, про що свідчить призначене йому судом покарання за сукупністю злочинів у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок змінити, а саме замінити посилання суду першої інстанції в резолютивній частині вироку при призначенні остаточного покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим на застосування принципу часткового складання призначених покарань.

Крім того, вирок підлягає зміні в порядку ч.2 ст. 404 КПК України в частині вирішення судом питання про стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Згідно ч.2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Таким чином, відповідно до ст. 124 КПК України судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 489,28 грн., які суд постановив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 помилково в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, слід перерахувати до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від " 15 " серпня 2013 року стосовно ОСОБА_3 змінити - шляхом часткового складання призначених покарань вважати ОСОБА_3 засудженим за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, у виді 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_3, в тому числі щодо застосування до нього ст.ст. 75, 76 КК України, залишити без зміни.

В порядку ч.2 ст.404 КПК України судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 489,28 грн., які суд стягнув з обвинуваченого ОСОБА_3, провести в дохід держави.

Судді:

Т.М. Римар О.В. Демченко О.А. Подковський

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.М. Римар