КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа№ 01/10/5026/779/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

представники сторін:

ліквідатор відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" арбітражний керуючий Звєздічев Максим Олександрович (ухвала підготовчого засідання господарського суду Черкаської області від 14.11.2011 року);

від публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії":

не з'явились;

від приватного акціонерного товариства "Перевальський м'ясопереробний завод": Колеснікова Я.С. - представник за дорученням № 422 від 10.10.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства «Золотоношам'ясо» арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.09.2013 року у справі № 01/10/5026/779/2011 (суддя Чевгуз О.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства «Золотоношам'ясо», м. Золотоноша Черкаської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.04.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Золотоношам'ясо».

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.11.2011 року введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича, публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанку Росії» зобов'язано опублікувати оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника було опубліковане в газеті «Голос України» від 22.11.2011 року № 219 (5219).

Постановою господарського суду Черкаської області від 18.12.2012 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.09.2013 у справі № 01/10/5026/779/2011 (суддя Чевгуз О.В.) заяву ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» задоволено частково.

Зобов'язано ліквідатора ВАТ «Золотоношам'ясо» виключити з ліквідаційної маси помилково перераховані ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» 200000,00 грн, які підлягають до стягнення на користь ПАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» при виконанні рішення у справі № 09/5026/1935/2011.

Провадження у справі в частині вимог ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» про стягнення за ухвалою господарського суду Черкаської області коштів в розмірі 200 000,00 грн на користь ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» припинено.

Дана ухвала мотивована наявністю рішення та виконавчого провадження відповідно до яких спір між ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» та боржником у даній справі про стягнення 200 000,00 грн безпідставно перерахованих коштів вже вирішений господарським судом Черкаської області у справі № 09/5026/1935/2011, а зазначена сума вже стягнута з боржника на користь заявника, в наслідок чого підлягає виключенню з ліквідаційної маси.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст. ст. 1, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ліквідатор ВАТ «Золотоношам'ясо» арбітражний керуючий Звєздічев Максим Олександрович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.09.2013 року у справі № 01/10/5026/779/2011 та відмовити у задоволенні заяви ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод».

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим судом норм процесуального та матеріального права, а саме ст.ст. 35, 111-12 ГПК України та абз. 1 ч. 2 ст. 26, абз. 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 2 ст. 184, ст. 192 Цивільного кодексу України. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом неправомірно зроблено посилання на постанову касаційної інстанції у цивільній справі № 09/5026/1935/2011, оскільки при касаційному розгляді жодних обставин справи не встановлюється. Скаржник зазначає, що ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» є поточним кредитором, а його грошові вимоги, такі, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

14.10.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечує вимоги апеляційної скарги та просить суд залишити останню без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.10.2013 року ліквідатор банкрута надав усні пояснення, в яких підтримав вимоги апеляційної скраги та просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» в судовому засіданні заперечував вимоги апеляційної скарги, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися представники інших сторін та учасників провадження у справі, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників інших сторін та учасників провадження у справі, що не з'явилися.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи до господарського суду першої інстанції звернулося приватне акціонерне товариство «Перевальський м'ясопереробний завод» з заявою про повернення банкрутом безпідставно отриманих коштів в сумі 200000,00 грн.

Дана заява обґрунтована тим що рішенням господарського суду Черкаської області від 16.09.2011 року по справі № 09/5026/1935/2011, яке набрало законної сили, позов приватного акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод» задоволено повністю, стягнуто з ВАТ «Золотоношам'ясо» на користь позивача 200000,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.09.2011 року № 09/5026/1935/2011 встановлені наступні обставини.

Платіжним дорученням № 2697 від 29.08.2011 позивач перерахував на розрахунковий рахунок ВАТ «Золотоношам'ясо» (відповідач) 200000,00 грн. У призначенні платежу зазначено: «За придбану сировину згідно н.26081-4 від 26.08.2011 ПДВ 33333,33 грн.»

Накладна № 26081-4 від 26.08.2011 отримана позивачем від ТОВ «Золотоноша АГРО» на поставку 15000 кг яловичини 1 категорії на загальну суму 510000,00 грн. Також позивачем від ТОВ «Золотоноша АГРО» одержані податкові накладні від 22.08.2011 № 33/4 та від 26.08.2011 № 41/4.

30 серпня 2011 року головний бухгалтер позивача подав директору товариства службову записку, у якій вказав, що 29.08.2011 була проведена оплата в сумі 200000,00 грн ВАТ «Золотоношам'ясо» замість ТОВ «Золотоноша АГРО».

На підставі наказу № 1244 від 30.08.2011 було проведене службове розслідування і згідно з поясненнями працівників позивача сировина поступила 27.08.2011 від ТОВ «Золотоноша АГРО», та була помилково оприбуткована по колишньому контрагенту ВАТ «Золотоношам'ясо» і на підставі сальдової відомості кошти в сумі 200000,00 грн помилково перераховані на ВАТ «Золотоношам'ясо».

На примусове виконання рішення суду по справі № 09/5026/1935/2011 27.08.2011 було виданий наказ, який пред'явлений для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області.

Постановою від 28.10.2011 головним державним виконавцем Горбатюк В.П. прийнято до виконання виконавче провадження № 29315533 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 09/5026/1935/2011 від 27.08.2011.

03 січня 2012 року головний державний виконавець Горбатюк В.П. прийняла постанову про зупинення виконавчого провадження, у якій посилаючись на надходження ухвали господарського суду Черкаської області у справі № 01/10/5026/779/2011 від 14.11.2011 про порушення справи про банкрутство ВАТ «Золотоношам'ясо», та керуючись п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» зупинила виконавче провадження.

15 січня 2013 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з публікацією оголошення 18.12.2012 про визнання ВАТ «Золотоношам'ясо» банкрутом.

Відтак, враховуючи, що грошові кошти включені до складу ліквідаційної маси безпідставно та незаконно, посилаючись на ст. 42 Закону (в редакції від 19 січня 2013 року), ст. ст. 192, 387 Цивільного кодексу України, заявник просив місцевий господарський суд виключити грошові кошти в розмірі 200000 грн., що помилково перераховані боржнику, зі складу ліквідаційної маси та зобов'язати останнього повернути безпідставно отримані гроші.

09.09.2013 року від заявника надійшло письмове уточнення до заяви, відповідно до якого заявник просив суд першої інстанції виключити грошові кошти в розмірі 200000 грн, що помилково перераховані боржнику, зі складу ліквідаційної маси та стягнути їх, оскільки заявник не є кредитором боржника в розумінні Закону, включення грошових коштів до ліквідаційної маси є безпідставним, оскільки дане майно не відповідає ознакам, закріпленим ч. 1 ст. 42 Закону (в редакції від 19 січня 2013 року), та не належить боржникові на праві приватної власності і не знаходиться в його господарському віданні.

Відповідно до ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його іншим особам в установленому порядку.

Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Активи, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, не включаються до ліквідаційної маси емітента іпотечних облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотечні облігації».

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2012 по справі № 09/5026/1935/2011 зазначено, що місцевим господарським судом Черкаської області в рішенні від 16.09.2011 встановлено, що відповідач по справі № 09/5026/1935/2011 - ВАТ «Золотоношам'ясо» без достатніх правових підстав набув право розпоряджатися коштами позивача - ПАТ «Перевальській м'ясопереробний завод» у розмірі 200000,00 грн. При цьому, судом касаційної інстанції зроблено висновок, що оскільки сторони між собою не пов'язані договірними відносинами, та ПАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» не є кредитором ВАТ «Золотоношам'ясо», а є власником зазначених вище коштів, тому порушення справи про банкрутство відповідача не є підставою для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення від 16.09.2011 господарського суду Черкаської області у справі № 09/5026/1935/2011.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог приватного акціонерного товариства «Перевальський м'ясопереробний завод» про виключення з ліквідаційної маси грошових кошти в розмірі 200000,00 грн, помилково перераховані заявником боржнику, оскільки приватне акціонерне товариство «Перевальський м'ясопереробний завод» не є кредитором боржника у даній справі і помилково перераховані заявником боржникові у даній справі кошти не є частиною ліквідаційної маси.

У заяві про уточнення до заяви від 04.09.2013 заявник просив суд виключити грошові кошти в розмірі 200000,00 грн, помилково перераховані ПАТ «Перевальський МПЗ» боржнику; стягнути за ухвалою господарського суду Черкаської області кошти в розмірі 200000,00 грн на користь ПАТ «Перевальський МПЗ».

Як вбачається з копій матеріалів справи в судовому засіданні місцевого господарського суду представник заявника уточнив вимоги заяви та просив виключити з ліквідаційної маси боржника помилково перераховані кошти в сумі 200000,00 грн.

Отже, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо припинення на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України провадження за заявою в частині стягнення 200000,00 грн безпідставно перерахованих коштів, оскільки спір між ПрАТ «Перевальський м'ясопереробний завод» та боржником у даній справі про стягнення зазначених коштів вже вирішений господарським судом Черкаської області у справі № 09/5026/1935/2011 і рішенням суду від 16.09.2011, що виконується органом Державної виконавчої служби, зазначена сума вже стягнута з боржника на користь заявника.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі ліквідатора відкритого акціонерного товариства «Золотоношам'ясо» арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександрович стосовно порушення місцевим господарським судом, а саме ст.ст. 35, 111-12 ГПК України та абз. 1 ч. 2 ст. 26, абз. 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 2 ст. 184, 192 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, -++

80, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.09.2013 року у справі № 01/10/5026/779/2011 залишити без змінити, а апеляційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства «Золотоношам'ясо» арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Доманська М.Л.

Пантелієнко В.О.