Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" липня 2006 р. Справа № 38/77-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2076Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.05.06 р. по справі № 38/77-06
за позовом Підприємство об'єднання громадян "Українська юридична компанія" "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз организацій інвалідів України", м. Харків
до 1) ТОВ "Автотехпром", м. Харків
2) ТОВ фірма "Сальвіа", м. Дніпропетровськ
про стягнення 1381,44 грн.
встановила:
В квітні 2006 р. позивач –Підприємство об’єднання громадян „Українська юридична компанія” ВОІ СОІУ звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з ТОВ „Автотехпром” (1-го відповідача) та ТОВ фірми „Сальва” (2-го відповідача) 1381,44 грн. заборгованості.
В процесі розгляду справи в порядку ст. 22 ГПК України позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення суми боргу з 1-го відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) від 15.05.2006 р. по справі № 38/77-06 в позові до другого відповідача відмовлено, припинено провадження по справі відносно першого відповідача.
Рішення мотивоване з тих підстав, що на підставі ст. 256, ст.. 257 ЦК України сплинув строк, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовними вимогами до 1-го відповідача про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить вищевказане рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 2-й відповідач не сплатив суму боргу за поставлений товар; що строк позовної давності при подачі позовної заяви не сплинув, оскільки позивачем 19.08.2004 р. на адресу відповідача направлявся лист з вимогою про погашення заборгованості, однак з боку відповідача ніяких дій направлених на її погашення не проводилося, в зв’язку з чим, строк позовної давності на думку позивача починається саме з моменту надсилання вищевказаної вимоги, тобто з 19.08.2004 р. ; що контракт на поставку товару № 2233 від 20.09.2001 р. не містить будь-якої інформації щодо строку та порядку сплати за поставлений товар та ін..
У відзиві на апеляційну скаргу 2-й відповідач не погоджується з висновками, викладеними в апеляційній скарзі, та просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що минув строк виконання відповідачем зобов’язань по оплаті товару, оскільки п 3.1 контракту передбачено 30 денний термін сплату за отриманий товар. Крім того, 2-й відповідач вважає помилковим посилання позивача щодо дати початку перебігу строку позовної давності з моменту надсилання 2-му відповідачу вимоги про сплату боргу, а саме з 19.08.2001 р., оскільки на його думку право вимагати оплату за отриману продукцію на думку 2-го відповідача у позивача виникло з 13.12.2002 р., тобто з моменту закінчення 30 денного терміну сплати за отриманий товар та ін.
Позивач та відповідач в судове засідання не з”явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов укладеного між ТОВ фірмою "СБС-Фармація", правонаступником якого в частині вимог про стягнення стрної заборгованості є позивач, та другим відповідачем укладено контракт від 20.09.2001 року №2233 (надалі - контракт), згідно якого правопопередник позивача зобов'язався на протязі строку дії цього контракту поставити другому відповідачу медикаменти, товари медичного призначення та медичну техніку в асортиметі та відповідній кількості в строки, визначеі у відповідних специфікаціях. 3i свого боку, 2-й відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти товар та провести його оплату за цінами, вказаними в специфікаціях або накладних в строки визначеі в даному контракті.
Пунктом 3.1 контракту передбачено, що оплата проводиться в строк, не пізніше 30 днів з дня прийняття товару.
Виконуючи умови контракту ТОВ фірма "СБС-Фармація" поставила 2-му відповідачу медичні препарати на загальну суму 1381,44 грн., що підтверджується накладною № 26629/2002 від 13.11.2002 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей cepiї НАИ №235189 від 12.11.2002 року на суму 1381, 44 грн.
Постановою господарського суду Харювської області від 11.10.2004 року по справі №5-24/59-04 ТОВ фірма "Фармація" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Станом на 03.04.2006 року між фірмою "СБС-Фармація" та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги №03 за яким до позивача перейшло право вимоги оплати спірної заборгованості..
Статтею 514 Цивільного кодексу України пердбачено те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також між ТОВ фірма "СБС-Фармація" та 1-м відповідачем 03.01.2004 р. укладено договір поруки №02.
Суд першої інстанції правомірно встановив факт наявності в накладній № 26629/2002 від 13.11.2002 р. посилання на контракт, в п. 3.1 якого є вказівка на те, що оплата кожної поставки має бути здійснена покупцем (2-м відповідачем) в строк не більше 30 банківських днів, починаючи з наступного дня після прийняття товару на складі покупця; цей строк може бути продовжений додатковою угодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів наявності додаткової угоди до контракту, яка б змінювала строки оплати позивачем не надано.
Враховуючи те, що згідно контракту, кінцевим терміном по сплаті товару є 14.12.2002 р., саме з цього моменту у позивача виникло право вимагати оплату за поставлений товар.
З огляду на вказане, є неправомірними посилання позивача на те, що право вимагати у нього виникло з моменту надсилання 2-му відповідачу вимоги про сплату заборгованості, тобто з 19.08.2004 р.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність, встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 262 ЦК України, заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та nepeбігу позовної давності.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як свідчать матеріали справи, 2-й відповідач надав до господарського суду заяву про застосування позовної давності, яка господарським судом була прийнята.
Враховуючи вищевикладене, позивачем при подачі позовної заяви був пропущений строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, оскільки право вимагати у останнього виникло 14.12.2002 р. право вимагати від 2-го відповідача оплати за поставлений товар у нього припинилося 14.12.2005 р., в зв”язку з чим, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви апелянта, з яких він оспорює рішення не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 256, 257, 262, 267 ЦК України, ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України судова колегія –
постановила:
Рішення господарського суду від15.05.2006 р. по справі № 38/77-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді