Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2006 р. Справа № 29/144-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився
відповідача - Єршов Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2168Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 04.05.06 р. по справі № 29/144-06
за позовом ТОВ "Еко-буд", с. Черкаська Лозова
до АТ "Харківстальконструкція", м.Харків
про стягнення 24402,59 грн.
встановила:
У березні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з АТ "Харківстальконструкція" боргу, з урахуванням інфляційних та 3% річних, в загальній сумі 24402,59 грн., та судових витрат, з посиланням на те, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов*язань на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1/03-2005 від 16 березня 2005 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.05.2006 р. (суддя –Тихий П.В.) по справі № 29/144-06 позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 24402,59 грн., 244,02 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обгрунтованість позовних вимог.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати частково, визнати розмір грошових коштів (основний борг та витрати по сплаті державного мита), що підлягають стягненню з відповідача, виходячи з фактичної суми його заборгованості перед позивачем з урахуванням внесених відповідачем на користь позивача платежів, відповідач вважає, що рішення необґрунтоване, незаконне, судом не в повному обсязі з*ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач вказує, що станом на день подання позову відповідач сплатив лише частину грошової суми належної позивачу та мав перед ним заборгованість, однак, між сторонами в процесі здійснення господарської діяльності ні рідко виникала взаємна заборгованість, що обумовлювала переодічне складання актів звірки взаємних розрахунків. Крім того, в період судового розгляду заборгованість була погашена відповідачем майже повністю, станом на 18.05.2006 р. борг відповідача перед позивачем складав 4908,10 грн. Але, позивач приховав ці факти від господарського суду, що стало наслідком прийняття неправомірного рішення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановила:
16 березня 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №1/03-2005. У відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання передати відповідачу у власність товар. Відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар згідно до умов вказаного договору. Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що відповідач повинен здійснити 100% передплату отриманого товару, який вказано в відповідному рахунку-фактурі.
Згідно зі ст.. 626 ЦК України угодами є домовленість двох або більш сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов*язання щодо виконання умов договору виконав належним чином, передав відповідачу у власність товар, що підтверджується видатковими накладними, відповідач товар отримав, що підтверджується довіреностями, але свій обов’язок щодо оплати отриманого товару не виконав.
Враховуючи вищевикладене та як правомірно встановлено судом першої інстанції, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 1/03-2005 від 16.03.2005 р. склала 22966,53 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який підписано сторонами, станом на 01.01.2006 року.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно вважав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 22966,53 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобо”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відповідач не виконав свої зобов*язання по оплаті заборгованості за договором, в зв*язку з чим нараховані позивачем у відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та індекс інфляції за прострочення грошового зобов”язання суд першої інстанції правомірно вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, які склали 24402,59 грн.
Посилання відповідача на безпідставність прийнятого рішення та на порушення вимог закону необгрунтоване та спростовується матеріалами справи, доказів, підтверджуючих наявність порушень, відповідач не надав, часткова оплата проведена після прийняття рішення судом першої інстанції.
В зв*язку з чим посилання відповідача, що в період судового розгляду заборгованість була погашена відповідачем майже повністю, але позивач приховав цей факт від суду першої інстанції, не відповідає дійсності.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на час розгляду справи були надані всі необхідні докази, які б підтверджували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, але відповідачем не були виконані вимоги ст..ст. 32, 33 ГПК України, погашення заборгованості не доведено. В зв*язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст..ст. 526, 625 ЦК України,ст..ст.101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 04.05.2006 р. по справі № 29/144-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді