Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" липня 2006 року Справа № 47/136-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді Гагіна М.В.,
судді Бухана А.І.,
судді Шевель О.В.
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача –Гуслякової Н.О.- дов.
1-го відповідача –Степаненка І.В. –дов.
2-го відповідача –Бойчука Р.П. –дов., Старинки І.Є.- дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вхідний № 2263Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року по справі № 47/136-06
за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант»м. Харків
до 1) Закритого акціонерного товариства «Туристична компанія «Мега-тур»м. Харків
2) Відкритого акціонерного товариства «Пансіонат «Море»м. Алушта
про розірвання договору та стягнення 1003871,14 грн.
встановила:
Позивач, ЗАТ «Страхова компанія «Мега-гарант», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, після уточнення позовних вимог, просить прийняти рішення про розірвання договорів про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць № 49 від 07.04.2004 року та № 047/05/К від 04.04.2005 року, укладених між відповідачами по справі та стягнути з другого відповідача –ВАТ «Пансіонат «Море»на користь першого відповідача ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур»залишок суми попередньої оплати у розмірі 1003871,14 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року по справі № 47/136-06 (суддя Светлічний Ю.В.) відмовлено ВАТ «Пансіонат «Море»у клопотанні щодо виключення його зі складу відповідачів. Позовні вимоги позивача задоволені повністю, розірвані договори про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць № 49 від 07.04.2004 р. та № 047/05/К від 04.04.2005 р., укладених між ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур»та ВАТ «Пансіонат «Море», та з ВАТ «Пансіонат «Море»на користь ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур»стягнуто залишок суми попередньої оплати у розмірі 1003871,14 грн. З обох відповідачів на користь позивача стягнуто по 5019,5 грн. держмита та по 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Другий відповідач, ВАТ «Пансіонат «Море», з даним рішенням суду першої інстанції не погоджується, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року по справі № 47/136-06 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У апеляційній скарзі другий відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення та невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи. Як зазначає другий відповідач у апеляційній скарзі, застосовуючи до спірних правовідносин статтю 652 ЦК України, яка передбачає можливість розірвання договору у зв‘язку з істотною зміною обставин, місцевий господарський суд не врахував, що позивачем не надано доказів наявності умов для застосування саме цієї статті. На думку другого відповідача, попит на послуги пансіонату був, а необхідність і можливість передбачити його є обов‘язком підприємця, збитковість чи нерентабельність сторони по договору не тягне за собою неможливість виконання зобов‘язання. На час прийняття рішення місцевим господарським судом строк дії договорів скінчився та зобов‘язання сторін по ньому виконані.
Також, другий відповідач посилається на те, що позивач по справі не є стороною договору та не довів суду свого права на звернення до суду з відповідним позовом. На думку заявника апеляційної скарги, акціонер (ким є позивач по відношенню до першого відповідача) є лише власником акцій та не має права оспорювати укладені цим товариством договори.
Перший відповідач, ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур», відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні представник першого відповідача повідомив, що він проти апеляційної скарги заперечує та вважає рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року по даній справі законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Позивач, ЗАТ«Страхова компанія «Мега-гарант», проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року по даній справі вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що викладені у апеляційній скарзі доводи є безпідставними, оскільки, на думку позивача, подорожчення вартості послуг та відсутність попиту і є тією обставиною, яку неможливо було передбачити при укладанні договору. Виконання спірних договорів,як вказує позивач, призвело до банкрутства першого відповідача. Позивач вважає, що внаслідок банкрутства першого відповідача та відсутності у нього ліцензії на право здійснення туроператорської діяльності не надає об‘єктивної можливості реалізувати послуги, запропоновані ВАТ «Пансіонат «Море»згідно з оспорюваними договорами.
У судовому засіданні 12 липня 2006 року за клопотанням позивача та першого відповідача оголошена перерва до 17 липня 2006 року для виготовлення повного тексту постанови. У судовому засіданні 17.07.2006 року оголошену перерву до 24.07.2006 р. для розгляду клопотання щодо відводу судді.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила:
як позивач, так і відповідачі у справі є самостійними господарюючими суб‘єктами, що підтверджується їх установчими документами та свідоцтвами про державну реєстрацію як юридичних осіб (а.с. 9-26, 91, 112, 114-119).
А отже відповідачі у справі мають цивільну правоздатність, можуть від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов‘язки, бути позивачами та відповідачами у суді.
Відповідачі у справі, реалізуючи своє право бути учасниками цивільних правовідносин, відповідно до цілей і завдань, передбачених установчими документами уклали договори про надання туристичних послуг.
Так, 07 квітня 2004 р. між ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур»та ВАТ «Пансіонат «Море»укладений договір № 49 про надання «Пансіонатом»комплексу туристичних послуг по бронюванню, розміщенню, харчуванню і курортному обслуговуванню туристів першого відповідача на умовах придбання квоти місць в період з 20 травня (дати заїзду) по 21 вересня (дати виїзду) 2004 року.
Відповідно до п.3.1 договору та додатку № 1 до даного договору, загальна сума квоти складає 1576787,1 грн.
04 квітня 2005 року між відповідачами по справі укладений договір № 047/05/к про надання туристичних послуг на умовах надання квоти місць, відповідно до якого пансіонат надає а фірма здійснює придбання визначених додатком № 1 кількість номерів на період з 20 травня 2005 року по 15 вересня 2005 року. Загальна сума квоти згідно з додатком № 1 складає 1162764,72 грн. У подальшому сторонами вносилися зміни в загальну суму договору додатковими угодами № 2, № 3 та № 4 до договору № 047/05/К. Додатковою угодою № 4 загальна сума договору складає 1131595,92 грн.
Актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2005 року сторони по договору підтвердили наявність заборгованості станом на 31.12.2005 року на користь ЗАТ «ТК «Мегатур»у розмірі 1003871,14 грн., чого відповідачами не заперечувалося під час судового розгляду
Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у другого відповідача заборгованості перед першим відповідачем станом на 15 вересня 2005 року у розмірі 1003871,14 грн., факт перенесення можливості її реалізації на строк з 1 жовтня 2005 року по 20 травня 2006 року та факт нереалізації такої можливості.
Відповідно до статтей 1; 2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів чи їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Відповідно до ст. 159, 161 ЦК України, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, а виконавчим органом, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом (директор, генеральний директор). Виконавчий орган відповідно до ст. 161 ч. 2 ЦК України вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.
Статутом ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур»виконавчим органом товариства визначений директор та саме він у відповідності з умовами статуту та нормами чинного законодавства є належним представником товариства та наділений правом подавати позовні заяви до суду за захистом порушеного чи оспорюваного права товариства.
Нормами чинного цивільного законодавства та статуту першого відповідача позивачу, як акціонеру товариства, надано право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку. Разом з тим, відповідні повноваження він реалізує шляхом участі у загальних зборах акціонерів, оскільки згідно з ч.2 п.3) ст. 159 ЦК України розподіл прибутку і збитків товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що укладанням спірних договорів не було порушено право позивача, як акціонера ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур», та у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність між позивачем та першим відповідачем будь-яких угод чи рішень будь-якого органу першого відповідача, якими б останній уповноважував позивача представляти свої інтереси в суді. Наявність таких угод чи рішень перший відповідач заперечує.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено право особи звертатися до суду з позовами в інтересах третіх осіб без наявності на те відповідних повноважень чи прямої вказівки в законі.
Проте, позивач, звертаючись до суду з позовом щодо розірвання укладених відповідачами договорів про надання туристичних послуг та стягнення з ВАТ «Пансіонат «Море»на користь ЗАТ Туристична компанія «Мега-тур»залишку попередньої оплати у розмірі 1003871 грн. 14 коп., не довів своє право представляти інтереси першого відповідача перед третіми особами, відповідно до вимог установчих документів та частини 3 статті 92 ЦК України, а отже і на звернення до суду з позовом.
В матеріалах справи також відсутні будь-які докази того, що ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур», як самостійний суб‘єкт права, позбавлений здатності чи можливості через свої органи управління здійснювати юридичні дії.
Крім того, чинний господарський процесуальний кодекс України не надає юридичним особам права подавати до господарського суду позов в інтересах інших юридичних осіб.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 ЦК України підставою для розірвання договору є згода його сторін, оскільки саме для них (сторін договору) він є обов‘язковий до виконання.
Цивільний кодекс також безпосередньо передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду, (ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 652 ЦК України), але також на вимогу однієї із сторін за договором.
Враховуючи те, що ЗАТ «Страхова компанія «Мега-гарант»не мало правових та законних підстав для звернення до суду, фактично в інтересах ЗАТ «Туристична компанія «Мега-тур»з вимогою щодо розірвання договорів, стороною яких вона не являється, а відтак, заявлені позивачем вимоги не відповідають нормам статтей 15, 16 ЦК України та статті 1 ГПК України, то апеляційна скарга другого відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції скасуванню.
Окрім того, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (22 травня 2006 року) строк дії договорів скінчився та правовідносини по ним припинені.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п.1, 4 ч. 1 ст. 104, 105 ГПК України судова колегія,
постановила:
Апеляційну скаргу другого відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 22 травня 2006 року по справі № 47/136-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог повністю.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-гарант»(61002 м. Харків вул. Артема,46 код 30035289 п/рахунок 265004 в ВАТ «Мегабанк»м. Харків МФО 351629) на користь Відкритого акціонерного товариства «Пансіонат «Море»(98500 Україна, Автономна Республіка Крим, м. Алушта вул. Набережна,25 Код 19011733 п/рахунок 260010130037 в ЗАТ «Банк-НРБ-Україна»МФО 320627) 5019,5 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Гагін М.В.
Суддя Бухан А.І.
Суддя Шевель О.В.