Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" липня 2006 р. Справа № 29/223-05
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Гринько І.С.
відповідача - Дроніна І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4262Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.05 р. по справі № 29/223-05
за позовом ЗАТ "Насолода", м. Слов"янськ
до Фермерського господарства "Кегичівське", смт. Кулиничі
про стягнення 93922,81 грн.
встановила:
У травні 2005 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 64221,63 грн. основного боргу по накладних до договору купівлі-продажу № 94/3 від 21.05.2002 р., пені в розмірі 10718,85 грн., 3% річних у розмірі 4275,58 грн., інфляційні в розмірі 14706,75 грн. та судові витрати.
Позивач також надав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 64146,63 грн. боргу, 10706,34 грн. пені, 4270,58 грн. річних та 17689,58 грн. інфляційних, з посиланням на те, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 94/3 від 21.05.2002 р., відповідно до умов якого, позивач передав відповідачеві товар на суму 98721,63 грн., а відповідач продукцію прийняв, однак оплату її вартості здійснив лише частково, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 64146,63 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р. (суддя - Тихий П.В.) по справі № 29/223-05 в позові відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач не надав суду належних доказів одержання відповідачем товару, а саме довіреностей, виданих відповідачем на одержання від позивача ТМЦ та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким стягнути з відповідача суму основного боргу за накладними по договору № 94/3 від 21.05.2002 р. в розмірі 64146,63 грн., пеню в розмірі 10706,34 грн., 3% річних в розмірі 4270,58 грн., інфляційні у розмірі 14689,58 грн., держмито в розмірі 939,23 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом не повністю з’ясовані обставини справи та порушені норми процесуального права. Позивач наполягає на тому, що відповідач у відзиві на позов не заперечував проти факту укладання угоди купівлі-продажу № 94/3 від 21.05.2005 р. та отримання продукції за видатковими накладними, починаючи з накладної № РН-0622 від 23.05.2002 р. та закінчуючи накладною № 0000001957 від 10.12.2002 р. на загальну суму 34500 грн., яку він оплатив, але заперечував проти отримання продукції за накладними від 11.12.2002 р. та 22.02.2003 р. В свою чергу, позивач у поясненні № 21/10 від 21.10.2005 р. до позову зазначив, що видаткові накладні, отримання продукції, за якими заперечується відповідачем мають підписи осіб з розшифровкою прізвища у графі "получила" ідентичні тим, які є в оплачених накладних, що на думку позивача, доказує факт отримання продукції відповідачем. Однак, позивач вважає, що суд не прийняв до уваги дані пояснення, не викликав до судового засідання зазначених у поясненні осіб, що вказує на порушення господарським судом ст. 42 ГПК України.
Крім того, позивач вважає, що господарським судом прийнято до уваги лише заперечення відповідача, яке ґрунтується тільки на тому, що продукція останнім не отримана і витребувані судом документи відповідач не надав в судове засідання, в зв’язку з їх втратою та ін.
Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Судова колегія ,перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановила :
Між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 94/3 від 21.05.2002 р., відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується передати покупцю у власність продукцію, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти її та оплатити. Договором передбачено, що асортимент переданої продукції та її кількість визначається згідно накладних на фактичний відпуск продукції на протязі строку дії договору. Відповідно до п. 9.1 договору договір дійсний з моменту підписання його сторонами до 31.12.2002 р., договір у встановленому законом порядку на 2003р. не укладався. В зв’язку з чим, надані позивачем накладні на одержання товарів у 2003р. не можуть прийматися до уваги в якості належних доказів виконання договору, оскільки у 2003 р. договірних зобов’язань між сторонами не існувало.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка здійснюється автотранспортом продавця партіями, розмір яких визначається заявками покупця, позивач не надав доказів одержання заявок покупця на продукцію по спірним накладним, а також підстави постачання продукції без договору у 2003р.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Позивач не довів наявність зобов’язання по оплаті продукції по спірним накладним, а також не надав доказів постачання продукції по спірним накладним відповідачу.
Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 64146,63 грн., оскільки позивачем не надано суду належних доказів одержання відповідачем товару, а саме довіреностей виданих відповідачем на одержання від позивача товарно-матеріальних цінностей, а надані позивачем накладні господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки з них не вбачається, що саме робітники відповідача отримували товар від позивача по спірних накладних. Посилання позивача на Книгу обліку продажу товарів, в якій зазначені видаткові накладні, по яких здійснювалась поставка продукції відповідачу необґрунтовано, так як відсутні первинні документі підтверджуючи постачання та одержання продукції працівниками відповідача, а у спірних накладних є підписи фізичних осіб, які не є працівниками відповідача та не уповноважувалися на прийомку продукції.
Ліпецьким відділом УМВС України у Харківській області була проведена додаткова перевірка, якою встановлено, що особи, які нібито отримували напої «Ділайт»ЗАТ «Насолода»у 2002 р. - 2003 р. по спірним накладним ніколи не працювали у ф/г «Кегечівське», що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.05.2006р.
Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному разі це стосується позивача, що мав довести постачання продукції відповідачу та наявність заборгованості у розмірі 64146,63 грн., що позивачем не виконано.
З огляду на вказане, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог та не прийняв до уваги надані позивачем докази.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.526 ЦК України, ст.. 101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р. по справі № 29/223-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді