Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" липня 2006 р. Справа № АС-13/67-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Санжаревська Т.А.
відповідача - Шишкін О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1974Х/3-7) на постанову господарського суду Харківської області від 25.04.06 р. по справі № АС-13/67-06
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському районі м. Харкова
до ЗАТ "Інститут Укроргверстатінпром", м. Харків
про стягнення 6822,31 грн.
встановила:
В лютому 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначених та виплачених громадянам на підставі Закону України „Про наукову та науково-технічну діяльність” в розмірі 6822,31 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 25.04.2006 р. (суддя Водолажська Н.С.) по справі № АС-13/67-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням що сума відшкодування Управлінням Пенсійного фонду в Червонозаводському районі м. Харкова документально не підтверджена; що надані відповідачем докази 100% бюджетного фінансування підприємства відповідача ПФУ не оскаржені та не спростовані; що позивач, просячи стягнути з відповідача суму заборгованості в зв’язку з працею працівників до набрання чинності Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” порушує вимоги ст. 58 Конституції України та ін.
Позивач з постановою господарського суду не погоджується, вважає її необґрунтованою, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вищевказану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно з ст. 24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність” та п. 3 постанови КМУ № 1826 від 13.12.2000 р. „Про порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних установ підприємств і організацій згідно із Законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи” фінансування витрат на виплату різниці в розмірі пенсії працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці; що підприємство відповідача видало ряду своїх колишніх співробітників довідки для призначення наукових пенсій, з яких вбачається що фінансування з бюджету за період, який громадяни працювали на вищевказаному підприємстві та займалися науково-технічною діяльністю здійснювалося не 100% з бюджету, і в ній чітко вказувалися і розподілялися відсотки фінансування за рахунок бюджету та за рахунок господарських договорів; що на підставі вищезазначених довідок та даних про відсотки фінансування громадян колишнім співробітникам було призначено наукові пенсії, при цьому кожному пенсіонеру була визначена частка сплати даного підприємства; що на момент подачі позовної заяви сума сплати підприємства відповідача склала 6822,31 грн. та ін.
Відповідач з висновками, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає постанову господарського суду законною та обґрунтованою, та просить суд вищевказану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані доводи та докази, вислухавши представників сторін, судова встановила наступне:
Гріцун М.Г. працював в установі відповідача з 16.07.1969 р. по 01.07.1982 р., Орленко В.О. працював в установі відповідача з 08.04.74 р. по 16.03.92 р., Сумцов Ю.М. працював в установі відповідача з 01.12.65 р. по 15.12.92 р., Курищенко А.М. працював в установі відповідача з 01.07.64 р. по 15.12.92 р., Суярко С.В. працював в установі відповідача з 15.03.86 р. по 30.11.92 р., Тищенко О.А. працював в установі відповідача з 11.05.86 р. по 06.04.89 р., Єгоров В.М. працював в установі відповідача з 01.07.70 р. по 04.07.72 р. на посадах, що дає право на призначення пенсії згідно ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".
Відповідно до ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, управлінням Пенсійного фонду України були призначені пенсії колишнім науковим працівникам установи відповідача: Гріцуну М.Г., Орденко В.О., Сумцову Ю.М., Курищенко А.М., Суярко С.В., Тищенко О.А., Єгорову В.М.
Згідно зі ст. 24 Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність” (в редакції, що діяла в період виплати пенсії Бикову М.П.), різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як свідчать матеріали справи, при розрахунку сум, які повинен відшкодовувати відповідач як різницю між розміром пенсії призначеним по Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та розміром пенсії призначеної за іншим законодавством, Пенсійним Фондом за основу бралися довідки видані відповідачем.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що Пенсійним Фондом направлялись до відповідача повідомлення про необхідність сплати різниці між розміром наукової пенсії та розміром пенсії згідно інших законодавчих актів, про що свідчать зворотні поштові повідомлення та повідомлення ПФУ.
Повідомлення направлялися безпосередньо відповідачу згідно вимог Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1826 2000р.. Згідно п. 10 наведеного Порядку у разі призначення пенсій пенсіонерам, які мають стаж роботи не за місцем призначення пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення підприємствам і організаціям, зазначеним у пункті 8 цього Порядку, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цих підприємств, організацій.
З врахуванням цього та відповідно до п. 5 Порядку, частка плати різниці в розмірі пенсії, виплачених Гріцуну М.Г. за період з 01.12.02р. по 31.01.03р., Орленко В.О. за період з 01.07.03р. по 30.04.04р., Сумцову Ю.М, за період з 16.05.02р. по 30.04.04р., Курищенко А.М. з моменту призначення по 30.04.04р., Суярко С.В. з моменту призначення по 30.04.04р., Тищенко О.А. з моменту призначення по 31.03.03р., Єгорову В.М. з 01.12.03р. по 30.04.04р., що підлягає відшкодуванню повинна складати в загальній сумі 6822,31 грн.
Відповідно до ст.. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, але, як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, дані наведеної довідки позивачем не підтверджені, відповідач проти них заперечує, надає докази, що до їх спростування.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що згідно листа № 02-09-141 від 11.06.03 р. та додатку до нього фінансування робот Українського державного проектно-технологічного та експериментального інституту "Укроргверстатінпром" в період знаходження його в статусі державного підприємства з 1965 р. по 1991 р. здійснювалось Міністерством верстатобудівельної і інструментальної промисловості СРСР повністю з Державного бюджету, при цьому частина бюджетних коштів направлялася безпосередньо інституту, а частина бюджетних коштів направлялася підприємствам, які фінансували інститут на договірній основі.
Згідно додатку до листа від 11.06.03 р. № 02-09-141 фінансування робіт з держбюджету по інституту за період з 1965 по 1991 р. становить 100 %.
Господарський суд обґрунтовано встановив, що первинно відповідачем позивачу були направлені належним чином не встановлені дані відносно об'єму фінансування підприємства за рахунок держбюджету, що спричинило необґрунтоване нарахування суми, яка складає частку обов'язкового відрахування підприємством Пенсійному фонду різниці суми пенсії для призначення її науковому працівнику. Факт бюджетного (не бюджетного) фінансування не залежить від довідок виданих тим, чи іншим органом, він є об’єктивним. Видача неправильної довідки стосовно розміру бюджетного відшкодування не впливає на розмір пенсії працівника та на об’єктивно існуючий обов’язок відповідного органу (підприємства, установи, організації в разі не бюджетного фінансування) відшкодовувати різницю між розміром пенсії призначеною по Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність” та розміром пенсії призначеної згідно іншим законодавством .
Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначених та виплачених громадянам в розмірі 6822,31 грн., оскільки сума відшкодування Управлінням Пенсійного фонду в Червонозаводському районі м. Харкова документально не підтверджена, надані відповідачем докази 100% бюджетного фінансування підприємства відповідача ПФУ не оскаржені та не спростовані.
Господарський суд правомірно зазначив, що Гріцун М.Г., Орленко В.О., Сумцов Ю.М., Курищенко А.М., Суярко С.В., Тищенко О.А., Єгоров В.М. звільнилися до набрання чинності положень Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Обов’язок відшкодовувати ПФУ різницю між пенсією призначеною за наведеним законом та іншими законами, випливає з трудових відносин роботодавця та працівника. В період її праці у відповідача , їх взаємовідносини не тягли за собою обов’язок сплачувати спірні суми. Згідно ст. 58 Конституції України , норми якої є нормами прямої дії , Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Позивач просить стягнути з відповідача суми, в зв’язку з працею працівника до набрання чинності відповідними нормами Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність”, тобто розповсюдити його дію і на правовідносини , які скінчилися до набрання ним чинності, що не відповідає ст. 58 Конституції України.
Крім того, відповідно до п. 3 «Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим /науково-педагогічним/ працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим /науково-педагогічним/ працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність»фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному Фонду кошти на виплату зазначеної різниці. Отже, зазначений Порядок розповсюджувався лише на державні бюджетні та державні не бюджетні підприємства та організації, порядок фінансування різниці пенсії недержавними підприємствами не встановлений. Відповідач є недержавним підприємством і відсутні правові підстави для відшкодування різниці пенсій та задоволення позову.
Таким чином, посилання позивача на безпідставність прийнятої постанови та на порушення вимог закону необґрунтовано та спростовується матеріалами справи, доказів, підтверджуючих наявність порушень, позивач не надав.
З огляду на вказане, висновки, викладені в постанові господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для її скасування, керуючись ст.ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України
ухвалила:
Постанову господарського суду Харківської області від 25.04.2006 р. по справі № АС-13/67-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді