Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2006 р. Справа № 53/86-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Могилєвкін Ю.О., судді -Пушай В.І., Такмаков Ю.В.
при секретарі -Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача -не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2151Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2006 р. по справі № 53/86-06
за позовом -СПД-ФО ОСОБА_2, м.Харків
до СТОВ «Протопопівське», с.Протопопівка
про стягнення 3680,16 грн., -
встановила:
Позивач СПД ФО ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача СТОВ „Протопівське” заборгованості за поставлений товар за договором від 19.07.2004 р., укладеним між ТОВ „Україна-1” та відповідачем. Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2005 р. по справі № Б-39/112-04 відносно ТОВ „Україна-1” порушено провадження у справі про банкрутство; що відповідно до договору купівлі-продажу НОМЕР_1 та акту прийому-передачі від 01.08.2005 р., позивач прийняв вимоги підприємства-банкрута ТОВ „Україна-1” (дебіторську заборгованість) до відповідача і т. ін.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2006 р. (суддя Прохоров С.А.) по справі № 53/86-06 позов задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто 3680,16 грн. дебіторської заборгованості за договором купівлі-продажу б/н від 19.07.2004 р., 102 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що договір купівлі-продажу НОМЕР_1 не розторгненутий сторонами та не визнаний судом недійсним; що сума боргу відповідачем не оспорена; що відповідач не надав суду доказів погашення суми заборгованості і т. ін.
Відповідач з рішенням господарського суд не погоджується, вважає його необгрунтованим та незаконним, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вищевказане рішення, та винести нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ч.6 ст.30 Закону україни „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.051992 р., № 2343-ХІІ уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів, що позивачемнедоведені обставини, які мають значення для справи стосовно існування прав та обов*язків у відповідача перед позивачем, оскільки відповідно до первісного договору від 19.07.2004 р. у нового кредитора могли виникнути права за наявності згоди боржника, що така згода відповідачем не надавалася, таким чином, відсутні правові підстави виникнення прав та обов*язків у боржника щодо нового кредитора; що первісним договором від 19.07.2004 р. сторони встановили порядок переходу прав та обов*язків за договором третім особам, який передбачає наявність письмової згоди іншої сторони та ін.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, просить суд апеляційної інстанції рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Позивач посилається на те, що дебіторська заборгованість відповідача перед ТОВ „Україна-1” придбана позивачем згідно з договором купівлі-продажу НОМЕР_1 та акту прийому-передачі від 15.08.2005 р. на підставі постанови господарського суду Харківської області від 10.02.2005 р. по справі № Б-39/112-04 та відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; тобто в результаті укладання вищевказаного договору відбулася заміна кредитора у зобов”язанні шляхом уступки права вимоги дебіторської заборгованості відповідно до п. 1 ст. 512 ЦК України; що відповідач залишивши без задоволення лист-вимогу позивача від 05.12.05 р., тим самим надав останньому право вимагати виконання зобов”язання в судовому порядку та ін.
Крім того, позивач зазначає, що дебіторська заборгованість відповідача у сумі 3680,16 грн. придбана позивачем на платній умові на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_1 та акту прийому-передачі від 15.08.2005 р., згідно з протоколом НОМЕР_1 біржових торгів з реалізації майна підприємства-банкрута ТОВ „Україна-2”, у зв*язку з порушенням провадження у справі про банкрутство останнього, на підставі постанови господарського суду Харківької област івід. 10.02.2005 р. по справі № Б-39/112-04 та відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Договір купівлі-продажу НОМЕР_1 по якому до позивача, на його думку перейшло право вимоги дебіторської заборгованості у сумі 3680,16 грн. з СТОВ «Протопопівське»набув юридичної сили, він укладений у письмовій формі та зареєстрований на біржі, по ньому відбулося повне виконання та він не визнаний недійсним у встановленому порядку, а тому є правомірним згідно з ст. 204 ЦК України. Позивач вважає, що суд дійшов цілком обгрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог. ТОВ «Україна-1»передало СПД-ФО ОСОБА_2 усі необхідні документи, що підтверджують право вимоги, зокрема: договір купівлі-продажу від 19.07.2004р., накладну НОМЕР_2, товарно-транспортну накладну НОМЕР_3, рахунок НОМЕР_4, вимогу ліквідатора ОСОБА_3 до СТОВ «Протопопівське»на суму 3680,16 грн. з повідомленням про її отрмання від 29.04.2005 р. договору купівлі-продажу НОМЕР_1 між ТОВ «Україна-1»та СПД-ФО ОСОБА_2
Позивач вказує, що направив 05 грудня 2005 року відповідачу претензію про сплату придбаного боргу та повідомив відповідача про придбання права вимоги до нього. Однак, відповідач не надав позивачу заперечень, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, не сплатив позивачу суму боргу, після чого позивач звернувся до суду з відповідним позовом і т. ін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та сакасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.
Згідно з договором б/н від 19.07.2004 р., укладеним між відповідачем та ТОВ „Україна-1” жодна із сторін не мала права передавати свої права та обов”язки за договором третім особам без письмової згоди на це іншої сторони, що не протирічить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України. При цьому, доказів наявності письмової згоди на заміну кредитора у зобов”язанні за вищевказаним договором сторони не давали. Крім того, відсутні докази надавання згоди комітетом кредиторів ТОВ „Україна-1” на уступку права вимоги підприємства банкрута по відношенню до його боржника у зобов”язаннях за договором б/н від 19.07.2004 р., що протирічить ч. 6 ст. 30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та вимогам цивільного законодавства України.
Отже, місцевий господарський суд при винесенні рішення не повністю з*ясував обставини, що мають значення для справи. Відповідно до ч.6 ст.30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р., № 2343-ХІІ уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів. Ліквідатор має право виставити на відкриті торги банкрута, якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів.
Більше того, на підставі п.3 ст.512 кредитор у зобов*язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом, а відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов*язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, за наявності відповідного обмеження, що міститься в зобов*язанні, за певних умов заміна в ньому особи кредитора неприпустима.
До того ж, як вбачається з договору купівлі-продажу НОМЕР_1 в ньому йдеться про продаж-купівлю вимоги (дебіторської заборгованості) певних організацій (осіб) на певні суми, але відсутні вказівки на купівлю-продаж саме права вимоги за певним зобов*язанням та на заміну кредитора у відповідному зобов*язанні, що зокрема виникло з договору кувлі-продажу від 19.07.2004 р.
Тобто, ЦК України передбачено застосування до вказаних відносин положень про відступлення права вимоги, які можуть відбуватися за умов виконання вимог, вказаних положень.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Проте, позивач не надав відповідних доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки, як свідчать матеріали справи, в договорі НОМЕР_1 не зазначено в яких саме зобов'язаннях та з яких договорів (угод) відбувається заміна особи (сторони) кредитора.
З означеного договору не вбачається, що сторонами замінено особу кредитора у зобов'язаннях, що виникли саме на підставі конклюдентних дій сторін, які стосуються поставок (купівлі-продажу) здійснених по накладних, доданих до матеріалів справи по вказаному договору від 19.07.2004р.
Таким чином, за договором купівлі-продажу НОМЕР_1 відступлення права вимоги та передача права в рамках певних цивільно-правових угод не відбулася, оскільки вказівка на них відсутня, ознаки угод в тому числі договору від 19.07.2004р. не визначені. В зв'язку з чим спірна майнова вимога не може вважатися належним чином індивідуалізованою, що відноситься з до ознак предмету цесії. За відсутності такої індивідуалізації уступка права не може вважатися такою, що відбулася, оскільки не містить умов про свій предмет.
Обов'язковість належної індивідуалізації права вимоги, що відступається вимагає від сторін вказувати зобов'язання, з якого випливає це право, чи виникло воно у первісного кредитора на час відступлення права вимоги та його обсяг. Наявність цих положень у договорі спрямована на відображення зв'язку вимоги, що передається з самою цесією. Тобто із змісту правочину відступлення права вимоги повинні визначатись обсяг прав і умов, які існували, належать кредиторові та передаються третій особі (цейсіонарієві). Відсутність цього зв'язку не дає підстав поширювати на відносини, що склалися, зако нодавчі норми про заміну осіб у зобов'язанні.
Отже, за відсутності в договорі НОМЕР_1 ознак, щодо індивідуалізації відступлення права вимоги, що стосуються істотних (об'єкта, предмета, прав і умов) основного зобов'язання він не може мати відповідних наслідків для останнього, оскільки відносно них сторони цесії не досягли згоди і такої згоди також не надав боржник та комітет кредиторів. В зв'язку з чим, такий акт у вигляді договору купівлі-продажу вимоги, який має бути невід'ємною частиною певного зобов'язання, права вимоги з якого передаються іншій особі є нікчемним, тобто таким, що відображає тільки наміри сторін, виражені в об'ємі (сумі боргу) без визначення похідного (індивідуалізації) зобов'язання, тощо.
Тобто, він не набуває чинності стосовно тих угод, (договорів), які, може і малися сторонами на увазі але не знайшли закріплення в цьому договорі і заміна особи кредитора в них не може вважатися такою, що відбулася.
З огляду на вказане вбачається, що первісний кредитор не вибув із зобов'язань по угодах, що виникли з конклюдентних дій сторін на підставі доданих накладних, договорів, тощо.
Оскільки, позивачем не надано вказаних доказів певне право залишилось за первісним кредитором. Таким чином, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов.
У зв*язку з чим, позов не підлягає задоволенню.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 101, 105 ГПК України, судова колегія,-
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2006 р. по справі № 53/86-06 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, свідоцтво про державну реєстрацію ІНФОРМАЦІЯ_1)на користь СТОВ «Протопопівське»(Харківська область, Балаклійський район, с.Протопопівка, код 00708822, п/р 26001301750303 в ФАКБ „Національний кредит” м.Балаклея, МФО 350705 свідоцтво № 27647714) - 51 грн. державного мита за подання скарги.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Такмаков Ю.В.