"21" жовтня 2013 р. Справа № 2/642/1415/13 – 642/6988/13-ц
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Бегунц А.О.,
за участю секретаря – Оріховській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Харківської міської ради про встановлення юридичних фактів належності правовстановлюючих документів та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину квартири,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить встановити юридичні факти належності її матері, ОСОБА_2, яка померла 01.04.2012 року, правовстановлюючих документів: свідоцтва про право власності на житло та заповіту, в яких при написанні українською мовою допущені виправлення та помилка в написанні першої літери по-батькові. Водночас просить визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті матері.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 21.01.2013 року вона зареєстрована та постійно мешкає в РФ за адресою Тульська область, Єфремівський район, д. Пушкарі, будинок 147. Ізольована двокімнатна квартира АДРЕСА_2, житловою площею 30,42 кв. м., загальною - 49,62 кв. м., 19.01.1995 року зареєстрована в КП «ХМБТІ» за правом спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 17.01.1995 року Другою Харківською дистанцією цивільних споруд ПЗ, реєстровий № 731 на ім’я позивача та її матері, ОСОБА_2, яка померла 01.04.2012 року. Зі смертю матері відкрилася спадщина - 1/2 частина вищезазначеної квартири. Спадкодавець 17.07.1996 року залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом ХДНК № 2 ОСОБА_3 за реєстровим № 3-3706, відповідно до якого усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, у тому числі частину квартири АДРЕСА_2, заповідала своїй дочці. Інших спадкоємців у померлої не залишилося, осіб, які б мали право на обов’язкову частку в спадщині, немає. Позивач спадщину прийняла, протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, звернулася до ХДНК № 2 із заявою про її прийняття. При оформленні у ХДНК № 2 своїх спадкових прав на майно спадкодавця ОСОБА_2 було встановлено, що у свідоцтві про право власності на житло від 17.01.1995 року при написанні українською мовою, перша літера по-батькові співвласника ОСОБА_2 виправлена з «Е» на «Є», а у заповіті від 17.07.1996 року - перша літера по-батькові заповідача помилково зазначена як «Е» замість правильного «Є». З причин невідповідності по-батькові ОСОБА_2 у свідоцтві про її смерть та у зазначених правовстановлюючих документах виникла необхідність звернутися до суду для встановлення юридичних фактів належності їй свідоцтва про право власності на квартиру та заповіту.
В судове засідання позивач та її представник ОСОБА_4 не з’явилися, від останніх до суду надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у разі неявки представника відповідача не заперечували.
Представник відповідача - Територіальної громади Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином, відомості про причини неявки представника відповідача до суду не надходили, тому з письмової згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 224 Цивільно-процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 02.07.1967 року в м. Харкові народилася ОСОБА_2 (після шлюбу «Хачатрян») ОСОБА_5, батьками якої у свідоцтві про народження, складеному російською мовою, зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 /а.с.6/.
14.11.1992 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила дошлюбне прізвище «Наумова» на прізвище чоловіка - «Швирьова», що підтверджується свідоцтвом про шлюб, отриманим у палаці «Жовтневий» м. Харкова на підставі актового запису № 990 від 14.11.1992 року /а.с.7/.
Шлюб зі ОСОБА_8 розірвано 20.02.1999 року, та позивачкою повернуто дошлюбне прізвище «Наумова» /а.с.8/
17.12.2010 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_9, змінивши прізвище «Наумова» на прізвище чоловіка - «Хачатрян», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, виданим відділом ЗАЦС адміністрації муніципальної освіти Єфремівського району Тульської області РФ /а.с.9/.
Двокімнатна ізольована квартира № 83, розташована по вул. Тінякова, 26 в м. Харкові, житловою площею 30,42 кв. м, загальною площею 49,62 кв. м., складається з двох житлових кімнат, відповідною площею 13,4 кв.м та 17,1 кв.м., є кухня, площею 5,9 кв.м, та коридор, площею 6,1 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на квартиру /а.с.11-12/.
Зазначена квартира, 19.01.1995 року за р. № В-15440 зареєстрована в КП «ХМБТІ» на ім’я позивача та ОСОБА_2 за правом спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.01.1995 року, виданого Другою Харківською дистанцією цивільних споруд ПЗ, реєстровий № 731 /а.с.10/.
01.04.2012 року ОСОБА_2 померла, згідно свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної РАЦС по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на підставі актового запису № 4484 від 01.04.2012 року /а.с.13/.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини являється останнє місце проживання спадкодавця.
Частиною 1 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна власність двох і більш осіб без визначення часток кожного з них в праві власності являється загальною сумісною власністю.
У ч. 2 ст. 370 ЦК України зазначено, що при виділі частки з майна, що знаходиться в загальній сумісній власності, вважається, що частка кожного зі співвласників в праві загальної сумісної власності являються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Таким чином, зі смертю ОСОБА_2 відкрилася спадщина - половина ізольованої двокімнатної квартири № 83, яка розташована в м. Харкові по вул. Тінякова, 26.
Відповідно до положень ст. 1226 ЦК України частка в праві загальної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Суб’єкт права загальної сумісної власності має право захищати свою частку в праві загальної сумісної власності до її визначення і виділу в натурі.
Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно заповіту ОСОБА_2 від 17.07.1996 року, посвідченому державним нотаріусом ХДНК № 2 ОСОБА_3, за реєстровим № 3-3706, вона, усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, у тому числі і квартиру АДРЕСА_2, заповідала своїй дочці./а.с.14/
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по-батькові, місце та час народження якої, зазначені в документі, не співпадають з прізвищем, ім’ям, по-батькові, місцем та часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або у паспорті.
Згідно п. 12 постанови № 5 від 31.03.1995 року ПВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами, внесеними ППВСУ № 15 від 25.05.1998 року, при розгляді справи про встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документу, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по-батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого ви користування, неналежного зберігання тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який ідеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
З паспорту громадянина України на ім’я ОСОБА_2 /а.с.18/, виданому 08.12.2000 року Ленінським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області, та зі свідоцтва про її смерть /а.с.13/, складеними українською мовою, вбачається, що її по-батькові зазначено як «Єфремівна», а не «Ефремівна», як вказано в заповіті від 17.07.1996 року, посвідченому державним нотаріусом ХДНК № 2 ОСОБА_3, реєстровий № 3-3706.
Крім того, у свідоцтві про право власності на житло від 17.01.1995 року, виданому Другою Харківською дистанцією цивільних споруд ПЗ за реєстровим № 731 і складеному українською мовою, перша літера по-батькові співвласника ОСОБА_2 виправлена с «Е» на «Є».
Факт належності ОСОБА_2 вищезазначених правовстановлюючих документів підтверджується технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2, Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 10.04.2012 року за № 30154890 /а.с.20/ та Постановою державного нотаріуса ХДНК № 2, в яких по-батькові зазначено «Єфремівна».
За таких обставин, приймаючи до уваги сукупність наданих доказів, суд приходить до висновку про доведеність доводів щодо факту належності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, померлій 01.04.2012 року, правовстановлюючих документів - свідоцтва про право власності на житло від 17.01.1995 року, виданого Другою Харківською дистанцією цивільних споруд ПЗ за реєстровим № 731, та заповіту від 17.07.1996 року, посвідченого державним нотаріусом ХДНК № 2 ОСОБА_3 за реєстровим № 3-3706, і вважає ці факти підтвердженими.
Згідно з п. 3.1 Роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, який підлягає розгляду у позовному провадженні.
Ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, однак на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини повинний звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що на день смерті спадкодавця, ОСОБА_1 була зареєстрована і постійно мешкала окремо від спадкодавця ОСОБА_2 Вищезазначене підтверджується даними паспорту на ім’я позивача та довідкою з місця проживання про склад сім’ї та паспортну реєстрацію КП «Жилокомсервіс, дільниця № 29» від 10.04.2012 року за № 574 /а.с./
До суду надійшла інформаційна з ХДНК № 2, з якої вбачається, що після смерті 01.04.2012 року ОСОБА_2 10.04.2012 року надійшла заява її дочки, ОСОБА_1 про прийняття спадщини, після чого була заведена спадкова справа № 161/2012 /а.с.41/ .
Відповідно до цього суд приходить до висновку, що позивач прийняла спадок після смерті матері, ОСОБА_2, згідно вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
Також до суду надійшла Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), якою підтверджено, що 17.07.1996 року державним нотаріусом ХДНК № 2 ОСОБА_3 за реєстровим № 3-3706 дійсно був посвідчений заповіт ОСОБА_2, який не скасовано і не змінено /а.с.43/.
Судом також встановлено, що у спадкодавця ОСОБА_2 не лишилося інших спадкоємців за законом, які б відповідно до ст. 1241 ЦК України мали право на обов’язкову частку у спадщині. Чоловік спадкодавця ОСОБА_2, ОСОБА_6, помер 15.12.1986 року, що підтверджується свідоцтвом про його смерть /а.с.19/.
Таким чином, аналізуючи усі докази в їх сукупності, суд приходе до висновку про законність та обґрунтованість позову у зв’язку з чим задовольняє його у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 60, 114, 209, 212-215, 224-226, 234, 256, 259 ЦПК України, ст. ст. 368, 370,1216-1218,1220-1223,1226,1233-1236,1268-1270 ЦК України, п. п. 1, 3, 12 ППВСУ № 5 від 31.03.1995 року зі змінами, внесеними згідно з ППВСУ № 15 від 25.05.1998 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», п. 1-3,16 ППВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити..
Встановити юридичний факт належності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, померлій 01.04.2012 року, правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на житло від 17.01.1995 року, виданого Другою Харківською дистанцією цивільних споруд ПЗ за реєстровим № 731, в якому при написанні українською мовою перша літера по-батькові співвласника ОСОБА_2 виправлена с «Е» на «Є».
Встановити юридичний факт належності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, померлій 01.04.2012 року, правовстановлюючого документу - її заповіту від 17.07.1996 року, посвідченого державним нотаріусом ХДНК № 2 ОСОБА_3 за реєстровим № 3-3706, в якому при написанні українською мовою перша літера по-батькові заповідача помилково зазначена як «Е» замість правильного «Є».
Визнати за ОСОБА_1 (уродженою «Наумовою») ОСОБА_5 право власності у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_2 від 17.07.1996 року, посвідченим державним нотаріусом ХДНК № 2 ОСОБА_3 за реєстровим № 3-3706, на 1/2 частину ізольованої двокімнатної квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 30,42 кв.м., загальною площею 49,62 кв.м., після смерті матері, ОСОБА_2, померлої 01.04.2012 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: А.О.Бегунц