Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" серпня 2006 р. Справа № 54/119-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Валенціонок О.О.
1-го відповідача - не з*явився
2-го відповідача - не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2277Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.06 р. по справі № 54/119-06
за позовом Підприємства об'єднання громадян "Українська юридична компанія" "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз организацій інвалідів України", м. Харків
до 1) ТОВ "Автотехпром", м. Харків
2) Приватної компанії "Діамант", м. Каховка
про стягнення 8316,48 грн.
встановила:
В квітні 2006 р. позивач –Підприємство об’єднання громадян „Українська юридична компанія” ВОІ СОІУ звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з ТОВ „Автотехпром” (1-го відповідача) та Приватної компанії „Діамант” (2-го відповідача) 8326,48 грн. заборгованості.
В процесі розгляду справи в порядку ст. 22 ГПК України позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення суми боргу з 1-го відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Хачатрян В.С.) від 09.06.2006 р. по справі № 54/119-06 в позові відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що зобов”язання 2-го відповідача щодо сплати „СБС –Фармація” грошових коштів за отриманий товар припинено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, який проведено на підставі заяви 2-го відповідача від 06.05.2004 р. відповідно до ст. 601 ЦК України та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обгрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.06 р. по справі № Б-24/59-04 ТОВ фірму „СБС-Фармація” 11.10.04 р. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, в зв”язку з чим, з вимогами про проведення взаємозаліку однорідних вимог відповідач мав звертатися з заявою по справі № Б-24/59-04, чого останнім зроблено не було, тобто, на думку позивача, борг відповідача перед ТОВ фірмою „СБС-Фармація” не може вважатися непогашеним; що контрактом передбачалася оплата товару за цінами і в строк, зазначеними в контракті, і не передбачалося такого способу розрахунків як взаємозалік зустрічних однорідних вимог; що поштовий чек не є належним доказом відправлення позивачем на адресу ТОВ фірми „СБС-Фармація” заяви про взаємозалік зустрічних однорідних вимог; що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не містить правових норм щодо припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог кредиторів, а він є спеціальним нормативно правовим актом який домінує над позовним провадженням, а також має більшу юридичну силу відносно загальних нормативно правових актів (Цивільного кодексу, Господарського кодексу) в частині заявлених вимог, у зв'язку з чим, на думку позивача в позовному провадженні вирішення питання щодо проведення взаємозаліку неможливе та ін.
Представники 1-го та 2-го відповідачів в судове засідання не з”явилися, відзивів чи пояснень по скарзі не надавали.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 13.02.2003р. між ТОВ фірма "СБС-Фармація" та 2-м відповідачем укладено контракт від 13.02.2003р., відповідно до умов якого на протязі строку його дії в період з 13.02.2003р. по 13.02.2004р. ТОВ фірма „СБС-Фармація” передала по накладних у власність 2-го відповідача медичні препарати на загальну суму 4813,34 грн. Також, в період з 11.01.2002р. по 12.12.2002р. ТОВ фірма „СБС-Фармація” за усною домовленістю поставила у власність 2-го відповідача по певних накладних медичні препарати на загальну суму 3503,14 грн.. 2-й відповідач товар прийняв товар, проте, відповідних розрахунків за поставлений товар відповідно до контракту та накладних відповідачами проведено не було, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну сумму 8316,48грн.
Відповідно до договору поруки № 02 від 03.01.2004 р., укладеного між ТОВ "СБС-Фармація" та 1-м відповідачем, 1-й відповідач виступив поручителем 2-го відповідача.
В зв”язку з тим, що постановою господарського суду Харківської області від 11.10.2004 р. по справі Б-24/59-04 ТОВ фірма "СБС-Фармація" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, станом на 03.04.2006 р. між ТОВ фірма "СБС-Фармація" та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги № 03.
Статтею 514 Цивільного кодексу України пердбачено те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, з тексту договору № 03 від 03.04.2006 р. та його додатку не вбачається, що сторонами замінено особу кредитора у зобов’язаннях, що виникли саме на підставі конклюдентних дій сторін, які стосуються поставок (купівлі-продажу) здійснених по певних накладних або відповідно до умов контракту від 13.02.2003 р.
Таким чином, за договором № 03 від 03.04.2006 р. відступлення права вимоги заміна особи кредитора та передача новому кредитору права в рамках певних цивільно-правових угод (договорів, правочинів) не відбулася, оскільки вказівка на них в цьому договорі відсутня, ознаки угод не визначені, в зв’язку з чим спірна майнова вимога не може вважатися належним чином індивідуалізованою і за відсутності такої індивідуалізації відступлення (уступка) права не може вважатися такою, що відбулася, оскільки не містить умов про свій предмет.
Обов’язковість належної індивідуалізації права вимоги, що відступається вимагає від сторін вказувати зобов’язання, з якого випливає це право, чи виникло воно у первісного кредитора на час відступлення права вимоги та його обсяг. Наявність цих положень у договорі спрямована на відображення зв’язку вимоги, що передається. Тобто із змісту правочину про відступлення права вимоги повинні визначатись обсяг прав і умов, які існували, належать кредиторові та передаються третій особі а також підстави їх виникнення. Відсутність цього зв’язку не дає підстав поширювати на відносини, що склалися, законодавчі норми про заміну осіб у зобов’язанні і не може підтверджувати факт здійснення зміни особи кредитора у певному зобов”язанні.
Отже, за відсутності в договорі № 03 від 03.04.2006 р. ознак, щодо індивідуалізації відступлення права вимоги, що стосуються істотних (об’єкта, предмета, прав і умов) основного зобоав’язання він не може мати відповідних наслідків для останнього, оскільки відносно них сторони за договором № 03 не досягли згоди. В зв’язку з чим, такий акт у вигляді договору про відступлення права вимоги, який має бути невід’ємною частиною певного зобов’язання (зокрема, що виникло з контракту від 13.02.2003 р., та інших точно визначених підстав), права вимоги з якого передаються іншій особі є нікчемним. Тобто таким, що відображає тільки наміри сторін, виражені в об’ємі (сумі боргу) без визначення похідного (індивідуалізації) зобов’язання (в якому замінено особу кредитора), тощо.
Таким чином договір № 03 від 03.04.2006 р. не набуває чинності стосовно тих правочинів, які хоча і малися сторонами на увазі але не знайшли закріплення в цьому договорі і заміна особи кредитора в них не може вважатися такою, що відбулася.
З огляду на вказане вбачається, що первісний кредитор не вибув із зобов’язань по контракту від 13.02.2003 р. та угодах, що виникли з конклюдентних дій сторін на підставі доданих накладних, та інших документів, в зв"язку з чим певне право залишилось за первісним кредитором.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов”язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги. Зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав те, що його заборгованість перед ТОВ фірмою "СБС-Фармація" існувала, однак зобов*язання щодо сплати ТОВ фірма „СБС - Фармації” грошових коштів 2-м відповідачем припинено 06.05.04 р. шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги відповідно до ст. 601 ЦК України. Даний залік проведено на підставі заяви 2-го відповідача від 06.05.2004р. яка була надіслана на адресу ТОВ „СБС-Фармації»рекомендованим листом про що свідчить відповідна поштова квитанція № 67/1432 від 06.05.2004р. та реєстр рекомендованих листів до цієї квитанції. В заяві зазначено, що відповідно до ст.. 203 ГК України та на підставі Договору купівлі-продажу № 125 від 26.09.01р. і договору купівлі-продажу № 70 від 01.03.03р., 2-й відповідач здійснив протягом 2002-2004 р.р. поставку на адресу ТОВ фірми „СБС-Фармації” морську сіль в асортименті на загальну суму 13292,3 грн., що підтверджується накладними та довіреностями. Отже, ТОВ «СБС-Фармація»зазначила про відступлення позивачу права вимоги боргу, який був погашений 2-м відповідачем до моменту укладення договору про відступлення права вимоги № 03 від 03.04.2006 р., тобто вже після припинення вищевказаного зобов”язання.
З урахуванням наведеного позов не підлягає задоволенню.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і воно підлягає скасуванню з інших обставин та підстав, ніж вказано заявником апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2, 4 ст. 104 ГПК України, судова колегія –
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2006 р. по справі № 54/119-06 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді