Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" серпня 2006 р. Справа № 9/250-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився
відповідача - Лущик О.В. - директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2523С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 22.06.06 р. по справі № 9/250-06
за позовом Державної Сумської білологічної фабрики, м. Суми
до Виробничо-комерційного приватного підприємства "Прибороремонт", м. Суми
про стягнення 12165,96 грн.
встановила:
У квітні 2006 року позивач –Державна Сумська біологічна фабрика звернулась до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –Виробничо-комерційного підприємства „Прибороремонт” грошових коштів, перерахованих відповідачу за ремонт та повірку контрольно-вимірювальних приладів.
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.06.2006 р. (суддя - Лущик М.С.) по справі № 9/250-06 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що акти виконаних робіт від 25.12.2003 р., від 30.04.2004 р., та від 19.08.2004 р. з боку відповідача підписано уповноваженою особою; що з урахуванням ст. 32-34 ГПК України позивачем не доведено того, що відповідач не виконав ремонт та повірку контрольно-вимірювальних приладів відповідно до попередньо сплачених позивачем коштів і т.ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що акти виконаних робіт від 25.12.2003 р., від 30.04.2004 р., та від 19.08.2004 р. на його думку судом прийнято в якості належного доказу безпідставно , оскільки вони з боку позивача підписані особою, яка не мала право їх підписувати; що згідно з статутом підприємства позивача представляти інтереси підприємства має право виключно директор; що довіреностей на представництво відповідно до ст. 244 ЦК України директором не видавалися; що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2004 р. по 21.09.2004 р. відповідач визнав існування боргу перед позивачем у сумі 12165,96 грн.; що відповідач не надав жодного документу, датованого після підписання вищевказаного акту звірки, який би свідчив про виконання робіт; що акти виконаних робіт від 25.12.2003 р., від 30.04.2004 р., та від 19.08.2004 р. на момент підписання акту звірки за період з 01.01.2004 р. по 21.09.2004 р. відсутні, оскільки вони не враховані при підписанні вищезазначеного акту і т.ін.
Позивач в судове засідання не з*явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідач - виробничо-комерційне приватне підприємство "Прибороремонт" з 2002 року та раніше здійснювало ремонт та повірку контрольно-вимірювальних приладів, що знаходяться в експлуатації позивача - Державної Сумської біологічної фабрики.
Відповідно до ст. 41 ЦК України угодами визнаються дії громадян та організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов*язків.
Згідно з ст..42 ЦК України угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України (ст. 161 в редакції 1963 р.). зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивач взяв на себе певні зобов*язання, з урахуванням попередніх домовленостей і свої зобов*язання виконав, перерахував попередню оплату за ремонт та повірку контрольно-вимірювальних приладів в сумі 12 444 грн. 96 коп., а саме: 06.01.2004 р. платіжним дорученням № 5 на суму 3649 грн. 20 коп., згідно рахунку № 145 від 01.12.2003 р.; 27.04.2004 р. платіжним дорученням № 561 на суму 3040 грн. 68 коп. згідно рахунку № 10 від 03.02.2004 р.; 09.08.2004 р. платіжним дорученням № 398 на суму 2714 грн. 40 коп., згідно рахунку № 31 від 02.08.2004 р.; 09.08.2004 р. платіжним дорученням № 399 на суму 3040 грн. 68 коп.
Тобто, з урахуванням конклюдентних дій сторін вбачається, що між ними склалися певні правовідносини. Більше того, вказані правовідносини відносяться до довгострокових договірних зв*язків, які існують між сторонами певний тривалий час, на протязі декількох років.
Отже, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач в свою чергу виконав свої зобов*язання в повному обсязі, а саме провів роботи по ремонту та повірки контрольно-вимірювальних приладів, що підтверджується актами виконаних робіт від 25.12.2003 р., 30.04.2004 р., 19.08.2004 р., які підписані представником позивача та представником відповідача, що робилося тими ж особами і раніше та визнавалося сторонами правомірним.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог та вважав, що заборгованість між сторонами відсутня, оскільки зобов*язання відповідно до ст. 526 ЦК України сторонами виконані в повному обсязі .
Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на те, що акти виконаних робіт за ремонт та повірку контрольно-вимірювальних приладів 25.12.03 р., 30.04.04 р, 19.08.04 р.. підписані між представником позивача та представником відповідача, зі сторони позивача підписані не уповноваженою на те особою, а саме головним енергетиком підприємства Обломей Володимиром Миколайовичем всупереч Статуту підприємства, оскільки ці доводи безпідставні, необґрунтовані, та спростовуються матеріалами справи.
Як свідчать матеріали справи, акти виконаних робіт підписані уповноваженим на те представником, оскільки відповідно до Посадової Інструкції старший енергетик Сумської біологічної фабрики має право підписувати вищезазначені акти.
Як вбачається з п. 6.3. Статуту Державної Сумської біологічної фабрики "Сумська біофабрика", затвердженого 13.01.2004 року керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції Органу управління майном та інших органів управління даного підприємства.
Згідно з наказом № 127-к від 09.04.1981 року біофабрики Обломей Володимир Миколайович прийнятий на роботу в дільницю енергозабезпечення парозабезпечення майстром з 14 квітня 1981 року.
Відповідно до наказу № 264-к від 31.07.2000 року, підписаного директором біофабрики Ничик С.А. головного енергетика Обломей Володимира Миколайовича з 1.08.2000 року переведено на посаду старшого енергетика підрозділу електропостачання служби № 5 ТЕР-МтаА, вмінивши йому в обов*язки керівництво підрозділом електропостачання.
Згідно з п. 2.11. посадової Інструкції старшого енергетика підрозділу № 2 електропаропостачання виробничої служби № 5 ПІ-38-2003, затвердженої директором Державної Сумської біологічної фабрики 30.12.2003 року старший енергетик веде контроль за якістю монтажних робіт підрядними організаціями та ремонтним персоналом підприємства, приймає участь у іспитах та прийомці енергетичного та технологічного обладнання.
Враховуючи вищевикладене та, як свідчать матеріали справи, старший енергетик Сумської біологічної фабрики Обломей Володимир Миколайович мав право підписувати акти виконаних робіт за ремонт та повірку контрольно-вимірювальних приладів 25.12.03 р., 30.04.04 р, 19.08.04 р., в зв*язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12165 грн. 96 коп. коштів, перерахованих відповідачу за ремонт та повірку контрольно-вимірювальних приладів та вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зобов*язання між сторонами виконані в повному обсязі.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду обґрунтованих доказів в підтвердження того, що відповідач не виконав ремонт та повірку контрольно-вимірювальних приладів відповідно до попередньо сплачених позивачем коштів.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 526 ЦК України, ст.ст.. 101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 22.06.2006 р. по справі № 9/250-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді