Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" серпня 2006 р. Справа № 35/81-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Нестерцова І.М.
відповідача - не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2354Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.06 р. по справі № 35/81-06
за позовом Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв
до ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс", с. П"ятигірське
про стягнення 32690,53 грн.
встановила:
У березні 2006 р. позивач –ФГ “Альянс” звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - ДП “Племінний завод Курганський” АТ “Харімпекс” на користь позивача - ФГ “Альянс” суми у розмірі 30115,68 грн. –основного боргу, інфляційних витрат у розмірі 1897,25 грн., 3 % річних у розмірі 677,60 грн., всього 32690,53 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2006 р. (суддя - Швед Е.Ю.) № 35/81-06 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 30115,68 грн. боргу, 301,16 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки відповідач не відвантажив позивачу 155,79 т переробленого зерна, в наслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 30115,68 грн. В іншій частині позову відмовлено, з посиланням на те, що позивач безпідставно нарахував відповідачу за порушення зобов*язання 3 % річних у розмірі 677,60 грн. та інфляційні витрати в розмірі 11897,25 грн. В задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки –відмовлено. Накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог у розмірі 30115,68 грн. і т.ін.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в обсязі основного боргу, а саме: 15000 грн., а також покласти на відповідача витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушені вимоги ст. 43 ГПК України, не прийнято до уваги акт звірки взаєморозрахунків між сторонами по справі та пояснення до нього представника відповідача, що в даному акті вказано заборгованість відповідача перед позивачем, яка складає 15000 грн., що представник відповідача неодноразово вказував на розбіжність даних у ДП “Племінний завод Курганський” АТ “Харімпекс” та у ФГ “Альянс”, стосовно заборгованості за договором № 15 від 04.01.2005 р., а також, що розбіжності даних, наданих сторонами, не підтверджуються товаротранспортними накладними, тобто докази відвантаження зерна саме у кількості 381,81 т. є недостатніми. Крім того, відповідач вказує, що надані позивачем у якості доказів заборгованості у сумі 30115,68 грн., акт звіряння розрахунків від 27.12.2005 р., акт виконаних робіт, акт звірки наданих послуг, калькуляція наданих послуг не були узгоджені бухгалтерією підприємства відповідача і т.ін.
Відповідач в судове засідання не з*явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, нез*явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
04.01.05 р. між сторонами укладено договір № 15, відповідно до умов якого відповідач зобов*язався виконати послуги по переробці 381,81 т. зерна кукурудзи, а позивач –сплатити надані послуги.
Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов*язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, а саме як вбачається з акту виконаних робіт та акту звірки наданих послуг позивачем здано на переробку 381,81 т. сільськогосподарської продукції, та після переробки кількість зерна склала: мертві зерновідходи –50,47 т., усушка –106,19 т., зерновідходи – 50,470 т., зерно кукурудзи перероблене –217,93 т.. Відповідно до довіреності серії ЯИП № 202289 від 04.05.05 р. за надані послуги відповідачем від позивача в рахунок оплати послуг по переробці зерна кукурудзи отримано зерновідходи кукурудзи в кількості 50470 кг за ціною 0,208 грн. за кг. на загальну суму 10514,58 грн., зерно кукурудзи в кількості 62140 кг. за ціною 0,35 грн. за кг на загальну суму 21749,00 грн., а всього на загальну суму 24990,00 грн..
Тобто, враховуючи вищевикладене, позивач свої зобов*язання виконав в повному обсязі, відповідач в свою чергу повинен був відвантажити позивачеві 155,79 т. переробленого зерна, однак свої зобов*язання за договором не виконав, перероблене зерно не відвантажив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість на суму 30115,68 грн. його вартості.
Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 30115,68 грн. боргу, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки згідно з ст.526 ЦК України зобов*язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.
В зв*язку з чим, посилання відповідача на те, що заборгованість перед позивачем складає 15000 грн., безпідставне, необґрунтоване та недоведене, що підтверджується вищевикладеним та матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем не виконано.
Щодо позовних вимог в частині стягнення нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 677,60 грн. та інфляційні витрати в розмірі 11897,25 грн., суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, з посиланням на їх необґрунтованість та недоведеність наявності у відповідача грошових зобов*язань.
Оскільки, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, для застосування відповідальності за порушення грошового зобов*язання необхідні наявність грошового зобов*язання та прострочення його виконання.
Відповідно до договору № 15 від 04.01.2005 р. відповідач зобов*язався виконати послуги по переробці зерна кукурудзи, а позивач оплатити надані послуги. В зв*язку з відсутністю грошового зобов*язання суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 677,60 грн. та інфляційних витрат в розмірі 11897,25 грн.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, а мотиви відповідача, з яких вони оспорюють ся, не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст..ст. 101-105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2006 р. по справі № 35/81-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді