Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" серпня 2006 р. Справа № 40/143-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Анищенко А.О.
відповідача - Кадєєв К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2663Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.06.06 р. по справі № 40/143-06
за позовом ТОВ "Чистий дім" м. Харків
до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", м. Харків
про стягнення 110456,66 грн
встановила:
В квітні 2006 р. позивач –ТОВ „Чистий дім”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ВАТ „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” заборгованості в сумі 110456,66 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2006 р. (суддя Хотинець П.В.) по справі № 40/143-06 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 96420,20 грн. основного боргу, 6326,31 грн. інфляційних витрат, 2232,33 грн. 3% річних, 1104,57 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов”язання в зв”язку з чим, у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 96420,20 грн.; що відповідач, через прострочення виконання грошового зобов”язання, з урахуванням ст. 625 ЦК України, повинен сплатити позивачеві також інфляційні збитки та 3% річних; що в зв”язку з порушенням провадження у справі про банкрутство не можуть застосовуватися інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов”язання, в зв”язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не визнані підлягаючими задоволенню та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що договір № 01-08 від 01.08.2001 р. на момент розгляду справи господарським судом діяв; що вищевказаним договором не встановлено строку оплати виконаних робіт, в зв”язку з чим, з урахуванням ст. 530 ЦК України, позивач повинен був надіслати на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, чого останнім зроблено не було; що надані позивачем акти від 17.06.2005 р. на суму 8605,20 грн., від 19.07.2005 р. на суму 8605,20 грн., від 15.09.2005 р. на суму 8605,20 грн. у розділі „Роботу прийняв” з боку відповідача підписані особою, ім”я та посада якої не зазначені; що акти від 17.06.2005 р., від 19.07.2005 р., від 15.09.2005 р., підписані не Доброміровим П.М., як зазначено в актах, а невідомою особою; що наряди, які надав позивач, не є належним доказом виконання робіт в січні-лютому 2006 р., оскільки тільки підписаний обома сторонами акт виконаних робіт є підставою для оплати та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що укладання протоколу від 04.01.2005 р. за своєю юридичною природою є новацією, в зв”язку з чим договір № 01/08 від 01.08.2001 р. припинив свою дію; що строк виконання обов”язку відповідача по оплаті за виконані роботи регулюється договором № 1/05 від 15.12.2004 р. в зв”язку з чим, вважається таким, що настав; що твердження відповідача про те, що акти від 17.06.2005 р., від 19.07.2005 р., та від 15.09.2005 р. підписані не Доброміровим П.М. не можуть підтверджувати доводи відповідача і є хибними; що наряди на виконання робіт є належним доказом їх виконання, оскільки акти виконаних робіт, які позивач надав відповідачеві до теперішнього часу ваідповідачем не повернуті; що строк оплати за виконанні роботи в січні-лютому 2006 р. також регулюється договором від 15.12.2004 р.; що існування боргу відповідача перед позивачем підтверджується актами виконаних робіт та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази та доводи судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи 15.01.2004 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на проведення дезінфекційних робіт № 1/05.
Згідно з п. 4.2 вищевказаного договору відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість щомісячних профілактичних робіт та оглядів у сумі 8605,20 грн., а також відповідно до Протоколу від 04.01.2005 року сплатити заборгованість у розмірі 59290,20 грн. протягом шести місяців з моменту його підписання, тобто до 04.07.2005 р.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконував свої зобов*язання за договором, що підтверджується актами про виконання договору підписаними сторонами від 04.07.2005 р., 26.04.2005 р., 20.05.2005 р., 17.06.2005 р., 19.07.2005 р., 19.08.2005 р., 15.09.2005 р., 17.10.2005 р., 18.11.2005 р., 16.12.2005 р., однак відповідач не виконував свого обов’язку за договором, вартість щомісячних профілактичних робіт не оплачував заборгованість по протоколу від 04.01.2005 року не погасив.
До того ж, існування заборгованості відповідачем не заперечується.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
З урахуванням вищевикладеного, заборгованість відповідача перед позивачем на день винесення рішення господарським судом по даній справі склала 96420,20 грн.
Разом з тим, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи про недійсність договору № 1/05 від 15.12.2004 р. по мотивам того, що договір № 01-08 від 01.08.2001 р. не припинив свою дію, оскільки позивачем, з урахуванням ст. 33 ГПК України не надано доказів причетності договіру № 01-08 від 01.08.2001 р. до спірних правовідносин, а протокол, на який посилається відповідач, і який ніби то укладався позивачем та відповідачем, і засвідчив домовленість сторін про те, що договір № 01-08 від 01.08.2001 р. та додаткові угоди № 1, № 2 від 23.04.2004 р.припиняють свою дію в разі погашення відповідачем до 04.07.2005 р. заборгованості перед позивачем за виконані роботи на підставі акта виконаних робіт від 04.01.2005 р., а також у разі укладання договора № 1/05 від 15.12.2004 р., в матеріалах справи відсутній.
Крім того, не можуть прийматися судом до уваги доводи відповідача про те, що акти від 17.06.05 р., від 19.07.05 р., та від 15.09.2005 р. підписані не заступником директора Добрімовим П.М. а іншою особою, оскільки (як сфальсифіковані) вищевказані акти відповідачем в установленому законм порядку не оспорені, факти виконання робіт не заперечуються, акти скріплено печатками відповідача.
Відповідно до п. 7.5 договору № 05/1 від 15.01.2004 р. річний договір вважається продовженим ще на рік або більше, якщо жодна з сторін не заявить про зміну його умов або його припинення за один місяць до закінчення строку його дії.
До того ж конклюдентних дій сторін вбачається встановлення ними тотожнього правочину або підтвердження таких самих правовідносин за довгостроковими зв”язками.
З огляду на вказане також не можуть прийматися судом до уваги доводи позивача на невстановленість строків оплати за виконані позивачем роботи в січні-лютому 2006 р.. Оскільки жодна з сторін у встановлений договором строк не заявила про розірвання або зміну умов договору, договір № 05/1 від 15.01.2004 р. встановив та підтвердив відповідні договірні стосунки на час виконання позивачем робіт в 2006 р.
Факти виконання позивачем певних робіт підтверджуються відповідними нарядами (а.с. 80-92), що підписані уповноваженими особами підрозділів позивача та відповідача та скріплені відповідними штампами, в т.ч. відділу контролю якості підприємства відповідача та інших.
Пунктом 5.1 договору № 1/05 та актом узгодження № 1 від 04 січня 2005 року до договору від 15 грудня 2004 року передбачено нарахування пені, у зв’язку з несвоєчасною оплатою послуг виконавця, розмір якої складає 5477,82 грн.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення боржником виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми. По договору № 1/05 сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складає 6326,31 грн., три відсотка річних за підтвердженням розрахунку складає 2232,33 грн.
З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви апелянта, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія –
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 27.06.06 р. по справі № 40/143-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді