Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" серпня 2006 р. Справа № 21/173-05
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Шаперенков К.В.
відповідача - Ткаченко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2660Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.06.06 р. по справі № 21/173-05
за позовом ТОВ "Джей Еф Кей Юкрейн" м. Київ
до ТОВ "Млєко" м. Харків
про стягнення 81994,45 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2005 р. по справі №21/173-05 задоволено позовні вимоги позивач та стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу 30817,88 грн., пеню 1276,61 грн., витрати по сплаті держмита 819,94 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн. На виконання рішення видано наказ від 17.10.05р.
25.04.2006 р. боржник звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання рішення господарсьокго суду від 03.10.05р по даній справі.
08.06.2006 р. стягувач також звернувся до господарського суду з заявою про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2006 р. (суддя Швед Е.Ю.) заяву боржника задоволено. Відстрочено виконання рішення господарського суду від 03.10.2005 р. по справі № 21/173-05 строком до 01.04.2007 р. Відмовлено в задоволенні заяви стягувача.
Ухвалу мотивовано з тих підстав, що боржник на даний момент має тяжке фінансове становище, що є підставою, з урахуванням ст. 121 ГПК України, для надання відстрочки виконання рішення та ін.
Стягувач з ухвалою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необгрунтованою подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати та відмовити боржнику в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення. В обгрунтування своїх вимог стягувач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу, неправильно трактував норми ст. 121 ГПК України, оскільки, на думку стягувача, суд повинен також враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші суттєві обставини справи, а не тільки тяжке матеріальне становище боржника. Крім того, стягувач вважає, що тяжке матеріальне становище боржника не є тією обставиною, на підставі якої суд може відстрочити виконання рішення; що кредитні договори, що укладалися боржником з АКБ СР „Укрсоцбанк” та ХГРУ КБ „ПриватБанк” свідчать не про тяжке фінансове становище боржника, а про ведення останнім активної господарської діяльності; що факт укладання кредитних договорів не свідчить про отримання грошових коштів боржником за цими договорами; що відповідач не надав доказів існування боргу за рішенням про застосування по відношенню до нього штрафних санкцій внаслідок недотримання вимог валютного законодавства; необгрунтовано відмовив стягувачу в задоволенні заяви про забезпечення позову та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу боржник просить ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення господарського суду від 03.10.2005 р. по справі №21/173-05 боржником виконується, що підтверджується частковим погашенням заборгованості в сумі 4500,00 грн.; що арешт розрахункових рахунків боржника негативно вплине на його господарську діяльність внаслідок чого він не зможе в подальшому розрахуватися зі своїми кредиторами; що боржник має заборгованість перед ДПІ м. Харкова за порушення норм податкового законодавства України, внаслідок чого на його активи накладено податковий арешт, що є також перешкодою для своєчасного виконання рішення господарського суду по даній справі та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду від 03.10.05 р. по справі № 21/173-05 позовні вимоги позивача задоволено частково, та стягнуто з боржника на користь стягувача основного боргу 30817,88 грн., пені 1276,61 грн., витрат по сплаті держмита 819,94 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.. Як вбачається з матеріалів заяви, станом на 25.04.06 р. заборгованість ТОВ „Млєко” перед ТОВ “Джей Еф Кей Юкрейн”складає 30817,88 грн., яку боржник визнає у повному обсязі, та зобов’язується сплатити.
25.04.2006 р. боржник звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання рішення господарсьокго суду від 03.10.05р по даній справі, посилаючись на існування на даний час у боржника заборгованості за договором кредиту за овердрафтом № 805/6/18/6-041 від 13.04.2006р. укладеним з АКБ СР “Укрсоцбанк” на суму 150 000,00 грн., за яким сплачуються 20% річних відповідно до п. 2.4.2. статті 2 даного договору, строк дії якого закінчується 12.04.2007р.; договором про надання відновленої кредитної лінії № 805/6/18/6-023 від 02.03.2006р. укладеним з АКБ СР “Укрсоцбанк”на суму 1 000 000,00 грн., за яким сплачуються 18% річних відповідно до п. 1.1.1. статті 1 даного договору, строк дії якого закінчується 01.03.2007р.; договором № 65/2005 про надання овердрафтового кредиту від 31.10.2005р. укладеним з ХГРУ КБ „ПриватБанк” на суму 250 000,00 грн., за яким сплачуються 21% річних відповідно до Доданку № 1 до даного договору, строк дії якого закінчується 30.10.06р.
Крім того боржник обгрунтовує неможливість своєчасного виконання рішення суду існуванням заборгованості перед Державною податковою інспекцією, відповідно до Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000632200/0 від 11.01.2006 року та № 0000402200/0 від 20.07.2004 року; заборгованості за рішенням керівника органу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 11.01.2006 року про застосування штрафних санкцій до боржника у розмірі 18 187,00 грн. у вигляді стягнення пені у розмірі 0,3% від прострочення надходження валютної виручки; заборгованості за рішенням керівника органу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 20.07.2004 р. про застосування та стягнення пені у розмірі 0,3% від прострочення надходження валютної виручки, а саме за порушення податкового законодавства відповідно до ст. 1, 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у сумі 41890,35 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПУ України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Отже, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення повинні бути конкретні, виключні випадки обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. До того ж законодавець вказує, що надання розстрочки та відстрочки виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, виходячи з особливого характеру обставин справи.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, боржником з урахуванням ст. 33 ГПК України не надано доказів виключності випадку, оскільки все викладене ним в заяві та поясненнях відноситься до звичайної господарської діяльності. Крім того, боржником не надано доказів отримання від банків кредитних коштів за договором № 805/6/18/6-041 від 13.04.2006р. та договором № 805/6/18/6-023 від 02.03.2006р., доказів проведення розрахунків з банками по вищевказаних договорах, та виконання рішення суду по цій справі. Тобто фактично не підтверджено існування грошових зобов”язань боржника перед кредитними установами, та направлення коштів на погашення заборгованості перед стягувачем по цій справі.
До того ж, надані боржником платіжні документи свідчать про платежі по інших договорах ніж тих, що мають відношення до предмету спору. Тобто позовні вимоги грунтуються на договорі № 3112\1 від 31.12.2004 р., а оплата за доданими боржником платіжними дорученнями № 156 від 08.11.2005 р., № 332 від 12.12.2005 р., № 198 від 05.05.2006 р., № та № 1455 від 18.10.2005 р. (а.с. 139-142 т. 2) проведена за отриману продукцію згідно договорами № 7/04 від 57/04П та 57/04П від 02.08.04 р.
Таким чином, боржником не доведено факту виключності випадку невиконанння ним рішення господарського суду по даній справі, а викладені боржником в заяві про відстрочку виконання рішення факти не є належними доказами в обгрунтування його заяви в зв”язку з чим колегія суддів прийшла висновку щодо неможливості її задоволення.
Разом з тим, не можуть бути змінені і висновки суду щодо відмови в задоволенні заяви стягувача про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, висновки, викладені в ухвалі господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви апелянта, з яких він оспорює дану ухвалу, можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2 ст. 104, ст. 106 ГПК України, судова колегія –
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити
Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.06.2006 р. по справі № 21/173-05 в частині задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішенння скасувати.
Заяву боржника від 25.04. 2006 р. про відстрочення виконання рішення по цій справі залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді