Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" вересня 2006 р. Справа № 37/106-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2510Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.06.06 р. по справі № 37/106-06
за позовом СПД-ФО ОСОБА_3 м. Харків
до СПД-ФО ОСОБА_4 АДРЕСА_1
про стягнення 42911,37 грн.
встановила:
В травні 2005 р. позивач - СПД ФО ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про спонукання відповідача - СПД ФО ОСОБА_4 до виконання забов”язання в натурі шляхом передачі на користь позивача пряжі -акрил 100 %, загальною вагою 16 000 кг. на суму 88 320,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що згідно з товарно -транспортною накладною суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 (перевізник) повинен був доставити вантаж позивачу (вонтажоотримувачу), але до моменту подачі позову до суду вантаж в пункт розвантаження не доставив.
Рішенням господарського суду Харківської області рішенням від 22.07.2005 року (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що у перевізника відсутня вина, щодо втрати вантажу (пряжі акрил 100 %) вагою 7 773,8 кг та ін.
За апеляційною скаргою позивача Харківський апеляційний господарський суд постановою від 22.09.2005 року (судді: Демченко В.О., Такмаков Ю.В., Шепітько І.І.) рішення у справі скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, забов”язавши Відповідача передати в натурі пряжу акрил 100 % загальною вагою 7 773,8 кг. на суму 42 911,37 грн. Постанову мотивовано з тих підстав, що відповідачем не надано жодного доказу відносно належного технічного стану транспортного засобу, що перевозив товар; що довідка МНС України НОМЕР_1 не є безспірним та єдиним доказом стосовно причин та обставин пожежі.
За касаційною скаргою відповідача Вищий Господарський суд України постановою від 16 лютого 2006 року (судді: Добролюбова Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.) скасував рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2005 року і постанову Харківського апеляційного Господарського суду від 22.07.2005 року у справі № 18/89-05 та скерував справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Постанова мотивована з тих підстав що попередні судові інстанції при розгляді справи не дали належної правової оцінки обраному позивачем способу захисту (стягненню пряжі акрилової в натурі); що не дослідили та не встановили наявність (чи відсутність) оплати покупцем продавцю вартості відвантаженої пряжі, тобто дійсний розмір збитків; що Харківський апеляційний Господарський суд, виносячи постанову не дослідив у повному обсязі доводи перевізника щодо відсутності його вини та не надав належної правової оцінки доводам Відповідача, наведеним в відзиві на позов щодо того, що пожежа виникла з незалежних від нього причин.
10.05.2006 року позивач вдруге звернувся до господарського суду Харківської області з уточненням до позовної заяви про спонукання до виконання забов”язання в натурі, в якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь 42 911, 37 грн. основного боргу, що складає вартість пошкодженого майна, яке згоріло під час перевезення.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.06.2006 р. по справі № 37/106-06 в позові відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що в діях відповідача не вбачається вини в знищенні частини товару; що позивачем пропущено строк для пред”явлення претензії, який пердбачено ч. 1, 2 ст. 315 ЦК України та п. 6.2 договору НОМЕР_2, а займання вантажу могло статися від безвісного недопалка без вини відповідача та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необгрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що довідка МНС України НОМЕР_1 не є документом, який може свідчити про причини та підстави виникнення пожежі; що пожежа, внаслідок якої знищено частину товару не є форс-мажорною обставиною, тобто обставиною непереборної сили; що відповідачем не надано доказів про належність технічного стану, яким перевозився товар та ін.
Відповідач в судовому засіданні просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 14.07.2004 року між позивачем та ТОВ "Ріфіл-Україна" укладено договір НОМЕР_3 купівлі-продажу, згідно з п.1.1 якого продавець передає, а покупець (позивач) приймає на реалізацію товари відповідно до накладних, що додаються до договору. Відповідно до п. 3.1 договору НОМЕР_3 продавець надає товар покупцю (позивачу) на протязі 3-х днів з моменту узгодження. Строк дії договору встановлено по 14.06.2005 року.
На виконання вказаного договору 23.09.2004 р. позивачем придбано у ТОВ "Ріфіл-Україна" пряжу Акріл 100% вагою 16000 кг на загальну суму 88320 грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи прибутково-видаткова накладна НОМЕР_4. З метою належного виконання договірних зобов"язань за договором НОМЕР_3 від 14.07.2004 року в частині своєчасної доставки пряжі Акріл 100% позивачу продавець ТОВ "Ріфіл-Україна" уклав з відповідачем договір НОМЕР_2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з положеннями ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов"язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).
23.09.2004 року вантажовідправником (ТОВ "Ріфіл-Україна) на адресу Вантажоодержувача (позивача) відвантажено перевізнику (відповідачу) пряжу Акріл 100% вагою 16000 кг на загальну суму 88320,00 грн., про що свідчить оформлена належним чином товарно-транспортна накладна НОМЕР_5.
Однак в зв”язку з тим, що 24.09.2004 р. в дорозі, при перевезенні вантажу, виникло займання вантажу, який знаходився в кузові автомобіля. Водію автомобіля вдалося врятувати лише його частину. Інша частина згоріла.
Як свідчать матеріали справи, врятовану частину товару в кількості 8226,2 кг. Відповідач передав позивачеві, про що свідчить напис в товарно-транспортній накладній НОМЕР_5 "отримано нетто 8226,2 кг" підпис та печатка позивача в графі "Отримав". Копія нотаріально посвідченої товарно-транспортної накладної НОМЕР_5 долучено до матеріалів справи.
25.04.2005 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою про повернення неодержаного товару, яка вподальшому відповідачем залишена без задоволення.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язання має виконауватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до п.1 ст. 924 ЦК України первізник відповідає за збереження вантажу з моментку прийняття його до перевезення та до моменту його видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Враховуючи положення вищевказаних статей, а також положення п. 5.2 договору НОМЕР_2 саме відповідач є відповідальним за збереження вантажу при його транспортуванні.
Як свідчать матеріали справи, однією з підстав для відмови в позові, суд першої інстанції вважає відсутність вини відповідача в знищенні вантажу.
Проте відповідачем не надано належних доказів вжиття необхідних заходів щодо схоронності та збереження вантажу від пошкодження, знищення або зіпсування під час перевезення, в зв”язку з чим, судова колегія вважає не доведеними обставини відсутності його вини в знищенні частини товару.
Згідно з довідкою МНС України НОМЕР_1, якою підтверджено факт виникнення 24.09.2004 р. пожежі, що пошкодила автомобіль відповідача та вантаж, причиною пожежі могло стати попадання недопалка від зустрічного автомобіля, який повітряним потоком потрапив на тентове покриття вантажного автомобіля Відповідача.
Однак дана та відзначені в ній припущення довідка не можуть прийматися судом до уваги в якості належного та безспірного доказу причин виникнення пожежі, оскільки причина її виникненняє припустимою, а не точною, тобто - одним з можливих варіантів займання вантажу.
Разом з тим, суд першої інстанції при винесенні рішення застосував невірні підстави щодо відмови в позові по мотивах прострочення позивачем терміну пред”явлення претензії про відшкодування вартості товару, оскільки непред”явлення такої претензії не позбавляє позивача права звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, а при з”ясуванні обставин щодо спливу строку суд має визначити підстави припинення або залишення справи без розгляду, в зв”язку з чим, з урахуванням недоведеності відсутності вини відповідача в пошкодженні майна під час його перевезення, вимоги позивача підлягають задоволенню.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви апелянта, з яких він оспорює вищевказане рішення, не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2 ст. 104 ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2006 р. по справі № 37/106-06 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Стягнути з відповідача на користь позивача 42911,37 грн. збитків, 118 грн. судових витрат, 429,11 грн. держмита та 215 грн. держмита по скарзі.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді