Судове рішення #32879507

Ухвала

іменем україни


Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:


головуючого Наставного В.В.,

суддів Дембовського С.Г., Колесниченка В.М.,

за участю прокурора Деруна А.І.

розглянула в судовому засіданні 17 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року щодо ОСОБА_1


Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, яка не має судимості,


засуджено за ст. 368 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки, з конфіскацією всього майна, що є її власністю.


Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду заступника начальника відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та будучи радником податкової служби 3 рангу, тобто посадовою особою органів державної податкової служби України, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надану владу і службове становище, 26 березня 2012 року приблизно о 18 годині 30 хвилин в приміщенні ресторану по вул. Садова, 5 м. Ялта отримала від ОСОБА_3 шляхом вимагання хабара у розмірі 22 000 гривень за не завищення сум донарахувань та штрафних санкцій за актом перевірки № 103/23-1/30863182/46 від 13 березня 2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Джаліта-2000» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 23 лютого 2012 року (у зв'язку з реорганізацією)».


Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року вказаний вирок за апеляціями засудженої ОСОБА_1 та її захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишено без змін.


У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати, призначивши мінімальне покарання або направити справу на додаткове розслідування, у зв'язку з неправильним застосуванням судами кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та її особі. Зазначає, що хабар вона не вимагала та будь-яких погроз накладення фінансових санкцій відносно ТОВ «Джаліта-2000» не здійснювала, в зв'язку з чим вважає, що суди помилково кваліфікували її дії за частиною 3 ст. 368 КК України та призначили занадто суворе покарання.

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу щодо засудженої ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувавши її дії з частини 3 на частину 2 статті 368 КК України та призначити покарання у виді штрафу. Вказує на неправильне застосування судами обох інстанцій кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вважає, що в діях ОСОБА_1 не було вимагання, як кваліфікуючої ознаки злочину, і таке вимагання не підтверджується матеріалами кримінальної справи.


Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про виключення кваліфікуючої ознаки злочину - вимагання хабара та необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з частини 3 на частину 2 статті 368 КК України і про залишення судових рішень в іншій частині без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.


Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційних скаргах засудженої та її захисника, не є відповідно до вимог ст. 398 ч.1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в одержанні хабара. На підтвердження винуватості засудженої ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину суд обґрунтовано послався на показання ОСОБА_3, яка вказала на обставини скоєного ОСОБА_1 злочину, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили обставини вчиненого злочину, та інші зазначені у вироку докази, дав їм належну оцінку і прийняв мотивоване рішення. При цьому, суд дав належну оцінку і показанням ОСОБА_1, даних нею в ході досудового слідства, та зміні нею цих показань в судовому засіданні.


Доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, щодо недоведеності вини ОСОБА_1 в одержанні хабара, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляціями засудженої та її захисника та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, і в цій частині касаційні скарги не підлягають задоволенню.


При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у одержанні нею, як службовою особою хабара у значному розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Таким чином в цій частині, апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 примітки до статті 368 КК України вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Із законодавчого визначення вимагання хабара як кваліфікуюча ознака злочину може бути поставлена у вину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара, погрожуючи вчиненням або не вчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабар або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав і інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією із основних і обов'язкових ознак вимагання.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 вимагала грошові кошти у ОСОБА_3 саме за не завищення сум донарахувань та штрафних санкцій за результатами перевірки ТОВ «Джаліта-2000», в зв'язку з чим, в діях ОСОБА_1 відсутня кваліфікуюча ознака - вимагання хабара, тому вказану ознаку з обвинувачення ОСОБА_1 необхідно виключити. За таких обставин, дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати зі ст. 368 ч. 3 КК України на ст. 368 ч. 2 КК України, а вирок суду та ухвала апеляційного суду щодо неї підлягають зміні. Отже, доводи касаційних скарг засудженої та захисника в цій частині є обґрунтованими та в цій частині вони підлягають задоволенню.


При призначенні засудженій покарання за ст. 368 ч. 2 КК України колегія суддів враховує вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу засудженої, те, що вона раніше не судима, є вдовою, позитивно характеризується, а також її вік та стаж її роботи. Обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, судом не встановлено. З урахуванням всіх обставин і даних про особу ОСОБА_1, що були встановлені судами першої і апеляційної інстанцій, касаційний суд вважає необхідним призначити їй покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції частини 2 статті 368 КК України у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для призначення засудженій покарання у виді штрафу, а тому в цій частині касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.


Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та іншого неправильного застосування кримінального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

ухвалила:


касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити: дії ОСОБА_1 перекваліфікувати зі ст. 368 ч. 3 КК України на ст. 368 ч.2 КК України і за вказаною частиною цією статті призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки.

В решті вказані вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді:

________________ ___________________ ___________________

В.В.Наставний С.Г.Дембовський В.М.Колесниченко


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація