Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" вересня 2006 р. Справа № 35/169-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Валенціонок О.О.
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2768Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 10.07.06 р. по справі № 35/169-06
за позовом Підприємство об'єднання громадян "Українська юридична компанія" "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз организацій інвалідів України", м. Харків
до 1) ТОВ "Автотехпром", м. Харків
2) ПП ВКФ "Донмед", м. Донецьк
про стягнення 5835,50 грн.
встановила:
В квітні 2006 р. позивач –Підприємство об’єднання громадян „Українська юридична компанія” ВОІ СОІУ звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з ТОВ „Автотехпром” (1-го відповідача) та ПП „Виробничо-комерційної фірми „Донмед”, м. Донецьк (2-го відповідача) 5835,50 грн. заборгованості.
В процесі розгляду справи в порядку ст. 22 ГПК України позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення суми боргу з 1-го відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.2006 р. (суддя Швед Е.Ю.) в позові відмовлено. Рішення мотивоване з тих підстав, що на підставі договору № 03 від 03.04.2006 р. про відступлення права вимоги по контракту № 2049 від 05.06.01 р. заміна кредитора в зобов”язанні не відбулася; що позивач пропустив трирічний строк позовної давності передбачений ст. ст. 256 –257 ЦК України та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та задовольнити його позовні вимоги.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на момент його звернення з апеляційною скаргою рішення господарського суду на його адресу не надходило. Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги позивач посилається на те, що 2-й відповідач не сплатив суму боргу за поставлений товар, чим порушив умови контракту № 2049 від 05.06.01 р., договору № 03 від 03.04.2006 р. та ст. 530 ЦК України, що в договорі № 03 від 03.04.2006 р. чітко зазначено обсяг прав та умов на яких зобов”язання переходить від первісного до нового кредитора, в зв”язку з чим, на думку позивача, заміна кредитора за договором відбулася; що строк позовної давності по спірних зобов”язаннях не сплинув, оскільки відповідно до п. 3, 4 ст. 267 ЦК України строк позовної давності застосовується судом лише за заявою однієї з сторін в зобов”язанні, однак такої заяви сторони не надавали та ін.
1-й та 2-й відповідач в судове засідання не з”явилися, відзивів чи пояснень по скарзі не надавали.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції 13.02.2003р. між ТОВ фірма "СБС-Фармація" та 2-м відповідачем укладено контракт № 2049 від 05.06.01 р., відповідно до умов якого на протязі строку його дії в період з 05.06.01 р. по 05.06.02 р. ТОВ фірма „СБС-Фармація” передала по накладних № 19198/2001 від 09.11.2001 р. та № 1129/2002 від 16.01.2002 р. у власність 2-го відповідача медичні препарати, товари медичного призначення та медичну техніку на загальну суму 5835,50 грн. 2-й відповідач товар прийняв, проте, розрахунків за поставлений товар відповідно до контракту та накладних відповідачами проведено не було, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну сумму 5835,50 грн.
На підставі договору поруки № 02 від 03.01.2004 р., укладеного між ТОВ "СБС-Фармація" та 1-м відповідачем, 1-й відповідач виступив поручителем 2-го відповідача.
В зв”язку з тим, що постановою господарського суду Харківської області від 11.10.2004 р. по справі Б-24/59-04 ТОВ фірма "СБС-Фармація" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, станом на 03.04.2006 р. між ТОВ фірма "СБС-Фармація" та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги № 03.
Статтею 514 Цивільного кодексу України пердбачено що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, з тексту договору № 03 від 03.04.2006 р. та його додатку не вбачається, що сторонами замінено особу кредитора у зобов’язаннях, що виникли саме на підставі конклюдентних дій сторін, які стосуються поставок (купівлі-продажу) здійснених відповідно до умов контракту від № 2049 від 05.06.2001 р.
Таким чином, за договором № 03 від 03.04.2006 р. відступлення права вимоги заміна особи кредитора та передача новому кредитору права в рамках певних цивільно-правових угод (договорів, правочинів) не відбулася, оскільки вказівка на них в цьому договорі відсутня, ознаки угод не визначені, в зв’язку з чим спірна майнова вимога не може вважатися належним чином індивідуалізованою і за відсутності такої індивідуалізації відступлення (уступка) права не може вважатися такою, що відбулася, оскільки не містить умов про свій предмет.
Обов’язковість належної індивідуалізації права вимоги, що відступається вимагає від сторін вказувати зобов’язання, з якого випливає це право, чи виникло воно у первісного кредитора на час відступлення права вимоги та його обсяг. Наявність цих положень у договорі спрямована на відображення зв’язку вимоги, що передається. Тобто із змісту правочину про відступлення права вимоги повинні визначатись обсяг прав і умов, які існували, належать кредиторові та передаються третій особі, а також підстави їх виникнення. Відсутність цього зв’язку не дає підстав поширювати на відносини, що склалися, законодавчі норми про заміну осіб у зобов’язанні і не може підтверджувати факт здійснення зміни особи кредитора у певному зобов”язанні.
Отже, за відсутності в договорі № 03 від 03.04.2006 р. ознак, щодо індивідуалізації відступлення права вимоги, що стосуються істотних (об’єкта, предмета, прав і умов) основного зобоав’язання він не може мати відповідних наслідків для останнього, оскільки відносно них сторони за договором № 03 не досягли згоди. В зв’язку з чим, такий акт у вигляді договору про відступлення права вимоги, який має бути невід’ємною частиною певного зобов’язання (зокрема, що виникло з контракту № 2049 від 05.06.2001 р., та інших точно визначених підстав), права вимоги з якого передаються іншій особі є нікчемним. Тобто таким, що відображає тільки наміри сторін, виражені в об’ємі (сумі боргу) без визначення похідного (індивідуалізації) зобов’язання (в якому замінено особу кредитора), тощо.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив факт того, що договір № 03 від 03.04.2006 р. не набуває чинності стосовно тих правочинів, які хоча і малися сторонами на увазі але не знайшли закріплення в цьому договорі і заміна особи кредитора в них не може вважатися такою, що відбулася.
З огляду на вказане вбачається, що первісний кредитор не вибув із зобов’язань по контракту від 13.02.2003 р. та угодах, що виникли з конклюдентних дій сторін на підставі доданих накладних, та інших документів, в зв"язку з чим певне право залишилось за первісним кредитором, а у позивача воно не виникло.
Відповідно до п. 3.1 контракту № 2049 від 05.06.01 р. оплата кожної партії товару здійснюється в строк, не пізніше 30-ти банківських днів, починаючи із слідуючого дня після прийняття товару. Цей термін може бути збільшений додатковою угодою сторін. Як свідчать матеріали справи, передача товару за накладною № 19198/2001 від 09.11.01 р. на суму 4901,50 грн. здійснена 09.11.01 р., за накладною № 1129/2002 від 16.01.02 р. на суму 934 грн. здійснена 16.01.02 р., в зв”язку з чим, оплата за першою накладною повинна була бути проведена не пізніше 09.12.01 р., а за другою не пізніше 16.02.02 р.. Тобто, з урахування ст. ст. 256-257 ЦК України, саме з цих дат починає перебіг трирічного строку позовної давності, який сплинув відповідно в грудні 2004 р. за поставкою по накладній № 19198/2001 та в лютому 2005 р. за поставкою по накладній № 1129/2002 від 16.01.02 р.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, ст. 102, п. Ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія –
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 10.07.2006 р. по справі № 35/169-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення
Головуючий суддя
Судді