Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2006 р. Справа № АС-2/287-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився
відповідача - Захарченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2873С/3-7) на постанову господарського суду Сумської області від 26.06.06 р. по справі № АС-2/287-06
за позовом Сумського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Суми
до ТОВ "Райсільгоспенерго", с. Пирогівка
про стягнення 2962,50 грн.
встановила:
У червні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про стягнення 2962,50 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. не було створено жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів, тобто відповідачем не виконаний норматив по 1 робочому місцю. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму у розмірі 2962,50 грн. за нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів.
Постановою господарського суду Сумської області від 26.06.2006 р. по справі № АС-2/287-06 (суддя –Соп*яненко О.Ю.) позовні вимоги задоволені, стягнуто 2962,50 грн. адміністративно-господарських санкцій, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідач з постановою господарського суду не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду та припинити провадження у справі, у зв’язку з відсутністю предмету спору, згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки, як вважає відповідач, суд не створив сторонам у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, чим порушив вимоги с. 4-3 ГПК України. Відповідач вказує, що господарським судом не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи і суд дійшов помилкового висновку, що відповідач не забезпечив працевлаштування інваліда. Оскільки, як вважає відповідач ним наведені докази працевлаштування інваліда в вересні 2005 р.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає постанову господарського суду обґрунтованою, законною, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на недоведеність працевлаштування інваліда, так як перевіркою прокуратури встановлено, що заробітна плата гр. Ліфиренко О.В. у 2005 р. не нараховувалася.
Позивач в судове засідання не з*явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановила:
Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Відповідно до ст. 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством
Отже, зазначені нормативні акти зобов'язують відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 12 особи, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті № 10 ПІ, у 2005 р. інваліди на підприємстві відповідача не працювали.
Посилання відповідача на працевлаштування 1.09.2005 р. інваліда 3 групи не підтверджується матеріалами справи , так як в звіті відповідача форми 10-ПІ відсутні дані про працю інваліда у 2005 р., перевіркою прокуратури встановлено, що заробітна плата інваліду у 2005 р. не нараховувалася, тобто інвалід у 2005 р. не працював.
Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 2962,50 грн. штрафних санкцій, так як відповідач не виконав обов’язку про виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Посилання відповідача на несвоєчасне одержання ухвали від 9.06.2006 р. про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду 26.06.2006 р. тільки 4.07.2006 р. також необґрунтоване та спростовується матеріалами справи, ухвала від 9.06.2006 р. направлена відповідачу 15.06.2006 р., доказів неодержання ухвали відповідач не надав, тобто відповідач своєчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи. Як свідчать матеріали справи ухвала від 9.06.2006р. одержана відповідачем 22.06.2006 р., а 5.07.2006 р. відповідачем одержана постанова суду від 26.06.2006 р., що підтверджується відмітками на поштових конвертах.
З огляду на вказане, постанова господарського суду узгоджується з матеріалами справи і відповідає нормам матеріального права, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для скасування постанови, керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 195, 198, 200, 205-207 КАС України
ухвалила:
Постанову господарського суду Сумської області від 26.06.2006 р. по справі № АС-2/287-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді