Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2006 р. Справа № 21/196-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився
відповідача - Горба В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2694Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.06 р. по справі № 21/196-06
за позовом Дочірнього підприємства "Рідна марка", м. Київ
до ТОВ "Компанія "Мультимілк", м. Харків
про стягнення 29968,64 грн.
встановила:
У травні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду с позовом про стягнення 27497,66 грн. основного боргу, 2131,64 грн. пені, 339,25 грн. - 3% річних на тій підставі, що позивач передав відповідачеві товар по договору поставки № 827 від 18.08.2005 р., а відповідач обов'язки по оплаті не виконав.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 27497,79 грн. основного боргу, пеню в розмірі 2904,37 грн., інфляційних в розмірі 731,87 грн., 3% річних в розмірі 457,99 грн. , а 22 червня 2006 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути 27497,66 грн. основного боргу, 2131,64 грн. пені, 339,25 грн. - 3% річних , інфляційних в розмірі 731,87 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № 21/196-06 (суддя - Пелипенко Н.М.) позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мультимілк" на користь дочірнього підприємства "Рідна марка" 27497,79 грн. основного боргу, пеню в розмірі 2131,64 грн., інфляційні в розмірі 731,87 грн., 3% річних в розмірі 339,25 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 307,0 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, надав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду змінити, визнати договір поставки не укладеним та визнати факти поставки товару за накладними самостійними договорами поставки, змінити суму боргу, яка підлягатиме сплаті, відповідно до нових строків прострочення зобов’язання.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення господарського суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, встановила, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 827 від 18.08.2005 р., згідно з яким продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках або накладних, які є невід’ємними частинами договору. Пунктом 1.2 договору передбачено, що товар постачається окремими товарними партіями на протязі дії всього терміну договору. Під товарною партією сторони розуміють весь товар, одноразово замовлений покупцем і зазначений в накладній, а п. 1.3 договору передбачено, що право власності на товар переходить з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, в якої зазначається найменування, кількість та ціна товару.
Згідно з п. 3.2 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 21 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.
Відповідно до умов договору позивач по накладним ХР00013727 від 28.09.2005 р., ХР00013827 від 29.09.2005 р., ХР00014156 від 05.10.2005 р., ХР00014654 від 12.10.2005 р., ХР00014849 від 14.10.2005 р., ХР00014849 від 14.10.2005 р., ХР00015482 від 25.10.2005 р., ХР00015970 від 31.10.2005 р. ,ХР00015995 від 01.11.2005 р., ХР00016470 від 08.11.2005 р., ХР00016658 від 09.11.2005 р., ХР00017265 від 18.11.2005 р., ХР00017782 від 25.11.2005 р., ХР00018282 від 01.12.2005 р. передав відповідачеві продукцію, відповідач продукцію прийняв, однак оплату вартості продукції здійснив частково, заборгованість складає 27497,79 грн.
Посилання відповідача на відсутність у договорі істотних умов та його не укладання необґрунтоване та спростовується матеріалами справи, зокрема договором поставки товару № 827 від 18.08.2005 р., в якому передбачено, що найменування, кількість та ціна товару зазначається у накладних, накладними, в яких зазначені найменування, кількість та ціна товару, платіжними дорученнями про оплату, в яких є посилання на угоду № 827 від 18.08.2005 р.
Отже, договір поставки № 827 від 18.08.2006 р. виконувався сторонами та є укладеним. Доказів укладання інших угод на постачання спірного товару відповідач не надав.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вказана сума відповідачем не оспорена , відповідач не надав доказів погашення суми боргу, та позовні вимоги в сумі 27497,79 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пунктом 5.2. договору поставки № 827 від 18.08.2005 р. передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товарної партії , покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не виконав свої зобов’язання по оплаті продукції та стягнув пеню в розмірі 2131,64 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Господарський суд правомірно вважав, що відповідач не виконав своїх обов`язків по оплаті та стягнув з відповідача інфляційні в сумі 731,87 грн. та 3% річних в сумі 339,25 грн.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.
Таким чином, рішення господарського суду узгоджується з матеріалами справи і відповідає нормам матеріального права, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для скасування рішення, керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст.101 -105 ГПК України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № 21/196-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді