Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2006 р. справа № АС17/201- 06
Судова колегія у складі:
головуючого судді Плужник О.В., суддів Могилєвкіна Ю.О.,Пушай В.І.
при секретарі –Казакова О.В.
за участю представників сторін:
позивача –Мусатов О.В.
1-го відповідача –не з’явився
2-го відповідача –не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу 2-го відповідача (вх. № 2295С/3-7) на постанову господарського суду Сумської області від 16.05.2006 р. по справі № АС17/201-06
за позовом –ТОВ „Сумимед”, м. Суми
до –1) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумський області, м.Суми
2) Лебединського МРВ УМВС України в Сумській області, м. Лебедин
про визнання права власності та зобов”язання повернути майно, -
встановила:
Постановою господарського суду Сумської області від 16.05.2006 року по справі №АС17/210-06 (головуючий-суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Визнано право власності ТОВ "Сумимед" м.Суми на –7036 л. дизельного пального, затриманого 15.12.2005 р працівниками Лебединського міськрайвідділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області. Зобов'язано Лебединський міськрайвідділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області повернути ТОВ "Сумимед" дизельне пальне в кількості 7 036 л. затримане 15.12.2005 р. Стягнено з Лебединського міськрайвідділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ТОВ „Сумимед” 3 грн. 40 коп. витрат по держмиту.
Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що згідно ст. 41 Конституції України "Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності".
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом, також ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Крім того, в ст. 329 ЦК України зазначено, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (ч. 2 ст. 48 Закону України "Про власність").
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договірних відносин позивача з ТОВ ВКФ „Калина - ЛТД" відповідно до договору поставки №2005/05-1-е від 20.05.2005р., ним 11.10.2005р. було придбано 7036 л дизельного пального, крім того згідно договірних відносин позивача з ТОВ „Татнафта —Укрнафтопродукт" відповідно до договору поставки №12/000018н від 08.02.2005р. ним 11.11.2005р. було придбано 4310 л дизельного пального. Зазначені угоди підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та документами податкової звітності, а саме: накладними № 12/0001995 від 11.11.2005р., №354 від 11.10.2005р., податковими накладними №12/0001995 від 11.11.2005р., №349 від 11.10.2005р., також отримання вище зазначених паливно-мастильних матеріалів підтверджується і внутрішніми накладними про прийняття на зберігання цієї продукції.
Також судом встановлено, що речовим доказом по кримінальній справі № 05110348 від 22.12.2005р., визнано лише належний ТОВ „Агрохолдінг" автомобіль - бензовоз ЗІЛ держ. номер 03616 СА, а позивач та його паливно-мастильні матеріали, до автомобіля визнаного речовим доказом по кримінальній справі ніякого відношення немає.
Відповідно до ч.І ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не доведено те, що документи, надані позивачем, які підтверджують право власності на вилучене дизельне пальне, є не достатніми та такими, що викликають сумнів. Отже твердження відповідача повністю спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем доказами по справі.
У відповідності до п. 5 Листа вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" вказано, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників осіб, названих у статті 1 АПК (далі підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно, іншими позовами, пов'язаними з охороною права власності підприємств і організацій, зокрема визнання недійсними актів державних та інших органів, що порушують майнові та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій.
Відповідно до ст. ст. 87, 94, 98 КАС України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Перший відповідач просить розглянути справу без участі свого представника і вважає себе неналежним відповідачем.
Другий відповідач з постановою господарського суду Сумської області від 16.05.2006 р. не погоджується, просить її скасувати та ухвалити нову, якою в позові відмовити. Скаргу просить розглянути без участі свого представника.
Свою скаргу другий відповідач обґрунтовує тим, що 14.12.2005 р. до чергової частини Лебединського МРВ УМВС в області звернувся заст. директора філіалу №15 "Сумського " ГОВ "НК Альфа-Нафта" про те, що невстановлена особа шляхом обману на автомобілі ЗІЛ, держ. номер 03616 СА, заволоділа дизельним пальним об'ємом 7036л.
В ході проведення попередньої перевірки 15.12.2005р. в с.Бішкінь, Лебединського р-ну, Сумської обл., був затриманий вищевказаний автомобіль ЗІЛ, що належить ТОВ "Агрохолдінг" з дизельним пальним об'ємом 7036л.
Оскільки викрадене дизельне пальне 06.12.2005 р. та вилучене у позивача пальне зберігалось в загальний ємності, вилучене пальне на законних підставах та в ході досудового слідства 25.05.2006 р. визнано речовим доказом та приєднано до кримінальної справи №05110348 в якості речових доказів.
На підставі викладеного другий відповідач вважає, що місцевим господарським судом при винесені оскаржуваної постанови не враховано, що кримінальна справа в даний час не розкрита і порядок повернення вилученого майна в якості речового доказу передбачений ст. 81 КПК України.
Позивач вважає постанову місцевого господарського суду законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та скасування постанови місцевого господарського суду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до місцевого господарського суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на 7036 л. дизельного пального, затриманого 15.12.2005р. працівниками УМВС України в Сумській області та зобов'язати УМВС України в Сумській області повернути йому зазначене дизельне пальне, яке придбане ним у ТОВ ВКФ „Калина ЛТД" відповідно до договору поставки №2005/05-1-е від 20.05.2005р. та в ТОВ „Татнафта - Укрнафтопродукт" відповідно до договору поставки № 12/000018н від 08.02.2005р.
Тобто посилаючись на порядок подання та розгляд позову за вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем був фактично заявлений майновий позов про визнання права власності та витребування майна, без вимоги щодо визнання незаконними дій працівників відповідачів та постанови про вилучення майна та залучення його у якості речових доказів по кримінальній справі.
Дійсно, як зазначає позивач, відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки КАС України не передбачає інше, підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним Кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, вилучене дизельне пальне, що є предметом позову, визнане речовим доказом по кримінальній справі №05110348 від 22.12.2005р., яка порушена за фактом незаконного заволодіння шляхом шахрайства дизельним пальним належним нафтобазі №:6 філії №15 Сумського ТОВ "НК Альфа-Нафта".
Зазначене підтверджено повідомленням Прокуратури Сумської області від 19.01.2006 р. за результатами проведеної перевірки, щодо законності вилучення спірного майна та залучення у якості речових доказів по кримінальній справі №05110348 (арк. справи 24).
Вирішення питання про речові докази залучені при порушенні кримінальної справи та порядок повернення майна передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до вимог ст. 80 Кримінального процесуального кодексу України речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи. У тих випадках, коли виникає спір про право власності на предмети які є речовими доказами, вони зберігаються поки не набере законної сили рішення суду, винесене по даному спору в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст. 81 Кримінального процесуального кодексу України питання про речові докази вирішуються вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, з додержанням вимог п.п. 1-5 зазначеної статті, а спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Саме зазначеними статтями Кримінального процесуального кодексу України передбачений порядок подання та розгляду позовів відповідно майна залученого у якості речових доказів по кримінальній справі, тому, місцевий господарський суд, прийнявши до розгляду і розглянувши по суті позов позивача за правилами адміністративного судочинства, порушив процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
В зв'язку з викладеним, постанова господарського суду Сумської області від 16.05.2006 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст.2, 17,18,21, п.4 ст.202, п.4 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 80, 81 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 12,13 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково. Постанову господарського суду Сумської області від 16.05.2006 р. по справі №АС-17/201-06 скасувати. Провадження у справі закрити.
Головуючий суддя Плужник О.В.
судді Могилєвкін Ю.О.
Пушай В.І.