Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" вересня 2006 р. Справа № 17/389-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився
відповідача - не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3056С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 17.07.06 р. по справі № 17/389-06
за позовом ТОВ "Донсплав", м. Донецьк
до ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В.Фрунзе", м. Суми
про стягнення 3870,63 грн.
встановила:
У червні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3870 грн. 63 коп. заборгованості, з якої: 3214 грн. 08 коп. попередньої оплати за недопоставлений за договором купівлі-продажу № 4/226 від 14.05.2003 року товар шлак алюмінієвий, пені в сумі 160 грн. 70 коп., 495 грн. 85 коп. процентів нарахованих на суму попередньої оплати.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2006 р. по справі № 17/389-06 (суддя –Коваленко О.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3214,08 грн. основного боргу, 84,70 грн. держмита та 97,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, так як відповідач не надав доказів поставки товару на суму 3214,08 грн. В інший частині позову відмовлено, з посиланням на ст.ст. 258, 267 ЦК України.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, оскільки воно необґрунтоване, судом не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального права. Відповідач вказує, що висновок суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення боргу за недопоставлений товар в сумі 3214,08 грн. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, суперечить обставинам справи та вимогам ст.ст. 530, 693 ЦК України, оскільки строк виконання обов’язку відповідача щодо повернення позивачу суми попередньої оплати не наступив, в зв’язку з чим права позивача не були порушені і підстави для звернення до суду у позивача були відсутні.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає рішення господарського суду в частині стягнення попередньої оплати обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а також просить суд перевірити законність та обґрунтованість рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 495,85 грн. процентів та 160,70 грн. пені.
Позивач подав заяву про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України та просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе»у сумі 3870,63 грн. до винесення остаточного рішення по справі. В зв’язку з тим, що позивач не надав доказів в обґрунтування необхідності застосування заходів по забезпеченню позову та неможливості виконання рішення підстави для задоволення заяви відсутні.
Представники відповідача та позивача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, не з'явлення представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, встановила: між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 4/226 від 14.05.2003 р., згідно з яким відповідач зобов’язався передати у власність позивача товар алюмінієвий шлак, а відповідач відповідно п. 1.1 договору повинен прийняти та оплатити поставлений товар на умовах 100 % попередньої оплати відповідно до п. 2.2 та 2.3 договору.
Відповідно до протоколу від 14.05.2003 року узгодження договірної ціни до договору № 4/226 від 14.05.2003 року ціна на поставляємий товар була встановлена таким чином: металургійний вихід до 5% - 108 грн. 00 коп.; металургійний вихід від 5% до 10% - 270 грн. 00 коп.; металургійний вихід від 10% до 20% - 648 грн. 00 коп.; металургійний вихід від 20 і більше - 810 грн. 00 коп.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач на протязі з 16.05.2003 року по 12.06.2003 року на умовах попередньої оплати перераховував відповідачу грошові кошти, а відповідач в свою чергу повинен був поставляти позивачу товар на суму передоплати, але в порушення умов договору відповідач станом на 14.09.2004 р. недопоставив товар на суму 3214 грн. 08 коп.
Факт недоотримання позивачем продукції на суму 3214 грн. 08 коп. повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: укладеним між сторонами договором, протоколом від 14.05.2003 року узгодження договірної ціни, накладними, платіжними дорученнями та іншими документами.
14.10.2005 р. відповідачу направлений лист про повернення попередньої оплати, який одержаний відповідачем 18.10.2005 р., а 27.02.2006 року за № 0228-5/П-06 відповідачу направлена претензія з вимогою сплатити заборгованість в сумі 3214 грн. 08 коп. попередньої оплати за недопоставлений за договором купівлі-продажу № 4/226 від 14.05.2003 року товар шлак алюмінієвий, пені в сумі 160 грн. 70 коп. 495 грн. 85 коп. процентів нарахованих на суму попередньої оплати .
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідно до ст. 161 ЦК України в редакції від 18.07.1963 року ( ст. 193 Господарського кодексу України) сторони повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов‘язання.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів поставки товару на суму 3214 грн. 08 коп. в обґрунтування своєї позиції по справі, тому вимоги позивача в частині стягнення боргу за недопоставлений товар в сумі 3214 грн. 08 коп. задоволені.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 495 грн. 85 коп. процентів нарахованих за користування грошовими коштами.
Ст. 693 ч. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої товару, не передав товар у встановлений строк, покупець вправі вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару або повернення суми попередньої оплати. Відповідно до п. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства
Судова колегія вважає безпідставним посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на ст. 536 ЦК України в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки частина друга визначає, що розмір процентів повинен бути встановлений договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В спірному договорі не встановлені проценти за користування чужими грошовими коштами, а законом не передбачений розмір процентів, так як діюче законодавство України встановило розмір процентів та надає право отримувати проценти за користування чужими грошовими коштами банкам та фінансовим установам.
Отже, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами повинен встановлюватися в договорі та це є особливим видом відповідальності за прострочення повернення попередньої оплати у вигляді процентів за користування грошовими коштами.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочку поставки, так як відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Позивач просив стягнути з відповідача 160 грн. 70 коп. пені за період 617 днів з 15.09.2004 року по 24.05.2006 року, що суперечить вищезазначеній нормі, оскільки позивач мав право нараховувати пеню за період з 15.09.2004 року по 15.03.2005 року.
Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що строк звернення з вимогою про стягнення пені закінчився 15.03.2005 року, а позовна заява надійшла 01.06.2006 року, тобто позивач пропустив строк позовної давності по стягненню пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, відповідач подав заяву від 14.06.2006 року № 18-7/1030 про застосування строку позовної давності.
В зв’язку з чим господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені.
Посилання відповідача на відсутність порушення прав позивача та не настання строку виконання зобов’язання по поверненню попередньої оплати необґрунтовано, так як права позивача порушені не виконанням зобов’язання по переданню товару і право на повернення попередньої оплати виникло у позивача з моменту не передання товару у встановлений договором строк і направлення вимоги про повернення попередньої оплати діючим законодавством не передбачено. Тем більш, що позивач направив на адресу відповідача вимогу та претензію, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає обставинам справи та нормам матеріально і процесуального права, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 258, 267, 536, 693 ЦК України, 232 ГК України, ст.ст. 101 -105 ГПК України
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 17.07.2006 р. по справі № 17/389-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді