Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
"04" вересня 2006 р. Справа № АС-24/44-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Пушай В.І., судді Плужник О.В. , Барбашова С.В.
за участю представників сторін
позивача Шебаніц Н.М.
відповідача Доброхотова О.В.
розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2478Х/3-7 на постанову господарського суду Харківської області від 05.06.06 по справі № АС-24/44-06
за позовом Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м. Харків
до ТОВ Торгово-виробниче підприємство "Сфера" м. Харків
про стягнення 4414,25 грн.
встановила:
В квітні 2006 р. позивач –Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача –ТОВ „Сфера” 4405,88 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 р. та 8,37 грн. пені за прострочення платежу.
Постановою господарського суду Харківської області від 05.06.2006 р. позовні вимоги задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 4405,88 грн. штрафних санкцій та 8,37 грн. пені.
Постанову мотивовано з тих підстав, що відповідачем фактично не було створено робоче місце, не надано доказів здійснення заходів щодо атестації робочого місця відповідними органами, не надано доказів звернення до центру зайнятості з інформацією про наявність вільних робочих місць для інвалідів а також порушено терміни сплати штрафних санкцій за нестворене робоче місце та ін.
Відповідач з постановою господарського суду не погоджується, вважає її незаконною та необгрунтованою, подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним в 2005 р. виконані вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та створено 1 (одне) робоче місце, на якому було працевлаштовано інваліда, про що свідчить наданий ним звіт за статистичною формою 10-ПІ „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р.”. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що звіт за статистичною формою 10-ПІ надається підприємством за річний період (з 1 січня по 31 грудня), а також на те, що ч. 1 ст. 19 вищевказаного закону встановлює тільки кількісний річний показник нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в зв”язку з чим, на думку відповідача не можна пов”язувати виконання цього нормативу зі строком трудового договору протягом календарного місяця. Разом з тим, відповідач вважає невірним твердження суду першої інстанції про те, що ним не було фактично створено робоче місце для інваліда через те, що таке робоче місце не було атестовано, оскільки на думку відповідача без наявності інваліда неможливо провести атестацію робочого місця для інваліда. Окрім вказаного, відповідач зазаначає, що суд першої інстації не зобов”язував його надавати інформацію щодо виконання інвалідом своїх посадових обов”язків та ін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідач не інформував службу зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, не надав доказів атесації робочого місця, норматив робочих місць для інвалідів не виконав та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, колегія суддів встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, фонд України соціального захисту інвалідів діє на підставі затверджених ст. 10 та ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001р. та Положення про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
При цьому, для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ст. 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з п.п. 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р. (надалі –Положення), підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів).
Згідно з п. 3 зазначеного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, підприємство вважається таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” обов’язки тільки у тому випадку, коли підприємством були надані докази проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда певної нозології у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів разом із документами, які б підтверджували те, що підприємство належним чином повідомляло органи працевлаштування інвалідів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів відповідної нозології з їх атестацією, але цими органами інваліди для працевлаштування не направлялися.
Суд першої інстанції правомірно встановив факт того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства відповідача в 2005 р. становила 17 осіб, відповідно кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 р. повинна була становити 1 –місце.
Позивачем надано докази звернення до районного центру зайнятості Комінтернівського району м.Харкова із запитом (вих. № 06Ю-53/487 від 30.03.06р.) про те, чи звертались підприємства, в т.ч. відповідач, згідно доданого переліку з інформацією про наявність вільних робочих місць для інвалідів, скільки інвалідів було працевлаштовано, та чи були відмови з боку цих підприємств у працевлаштуванні інвалідів. У переліку підприємств, установ та організацій Комінтернівського району м.Харкова, якими надавалась інформація про наявність вільних робочих місць для інвалідів згідно списку у 2004-2005 р.р. відсутня інформація про надання відповідачем відповідної інформації до Комінтернівського районного центру зайнятості м.Харкова.
Проте, згідно з наказом № 8-К від 01.12.2005 р. на роботу на підприємство відповідача було працевлаштовано одного інваліда у 2005 р..
Крім того, наказом № 40 від 09.12.2005 р. генерального директора підприємства відповідача було наказано провести на підприємстві комплекс заходів щодо атестування робочого місця для працюючого інваліда.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, крім іншого посилається на Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. форми 10-ПІ, вказуючи на те, що на підприємстві відповідача в 2005 р. не було працевлаштовано жодного інваліда. Однак відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. форми 10-ПІ чисельність інвалідів, що працюючих на підприємстві відповідача в 2005 р. складала 1 (одну) особу, на що позивач безпідставно не звертав увагу.
Тобто, відповідач виконав встановлений норматив і створив 1 робоче місце шляхом працевлаштування на ньому інваліда у 2005 р.
Враховуючи те, що звіт форми 10-ПІ є формою звітно-статистичної документації, необхідної для отримання статистичної інформації щодо зайнятості та працевлаштування інвалідів на підприємстві, і є підставою для визначення нормативу робочих місць на підприємстві, позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вказане, висновки, викладені в постанові господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства, а мотиви апелянта, з яких оспорюється дана постанова, можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст. 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ст. 202 КАС України, судова колегія –
ухвалила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 05.06.06 р. по справі № 24/44-06 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
Головуючий суддя Пушай В.І.
Судді Плужник О.В.
Барбашова С.В.