Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2006 р.                                                           Справа № 47/147-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді , судді  ,  

при секретарі Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Капинос Н.В., Клімова О.Ю.

відповідача -  Шевченко В.Я., Омельченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2983Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.07.06 р. по справі № 47/147-06

за позовом ТОВ "Харківська Східна регіональна компанія", с. Комунар

до АТ "Лозовабуд", м. Лозова

про стягнення 648498,80 грн.

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у сумі 648 498, 80 грн., а також судові витрати.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він за договорами підряду №4 від 28.04.2005 р.; №4 від 19.05.2005 р., №6 від 06.07.2005 р. перерахував відповідачеві авансові платежі загальною сумою 648 498, 80 грн. за виконання робіт по будівництву Хопра вологого зерна і сушилки елеватора, залізобетонної огорожі навкруги елеватора, облаштуванню фундаментів для прийому зерна з автотранспорту, вузла завантаження автотранспорту, вузла очистки зерна, по монтажу металоконструкцій вузла завантаження автотранспорту, вузла очистки зерна, прийому автотранспорту (навіс), прийом з автотранспорту, вузол завантаження залізничного транспорту, однак відповідач допустив ряд відхилень від проектної документації, відображених в актах дефектовки від 13.10.2005 р, в зв’язку з чим об’єкт будівництва, на думку позивача, не є придатний для експлуатації за призначенням, що в свою чергу спричинило йому збитки на вищевказану суму.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2006 р. по справі № 47/147-06 (головуючий суддя Швед Е.Ю., судді Тихий П.В., Жельне С.Ч.), в задоволенні позовних вимог відмовлено. Крім того, відмовлено в задоволенні клопотань позивача про відкладення розгляду справи та про забезпеченню позовута задоволено клопотання відповідача про направлення до прокуратури Харківської області повідомлення про факти порушення законності службовими особами ТОВ „Харківська східна регіональна компанія”.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідно до вимог ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, позивач не довів суду та не надав відповідних доказів щодо фактично понесених збитків у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань; що надані разом з позовом дефектовки не мають доказової сили, оскільки вже були предметом розгляду по інших справах, розглянутих господарськими судами і, згідно ч.2 ст.35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач  з рішенням  господарського суду не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.

Свою скаргу позивач обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при розгляді справи був порушений принцип  рівності та змагальності учасників судового процесу, оскільки до складу судової колегії при розгляді даної справи був включений суддя Тихий П.В., котрий вже розглядав інші справи за спором між тими ж сторонами та тим же предметом спору, виніс рішення не на користь позивача по даній справі; що суд першої інстанції не задовольнив його клопотання про відкладення розгляду справи, в зв”язку з чим, він фактично був позбавлений  можливості подати заяву про відвід судді Тихого П.В. а також додаткові докази; що суд невірно застосував та надав тлумачення вимогам ст. 35 ГПК України і не надав належної оцінки доводам позивача про те, що акти приймання робіт були підписані з його боку помилково, про що були складені дефектовки.

Суму позову позивач обґрунтовує сумою (648498,80 грн.), котру він сплатив по всім укладеним договорам і вважає, оскільки відповідач не виконав в повному обсязі роботи передбачені договорами і не надав виконавчої документації, ця сума відповідає сумі завданих збитків з урахуванням понесених витрат на усунення недоліків третіми особами.

Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погодився, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.   

Жодних обставин які б були підставою для скасування рішення місцевого господарського суду скаржник не зазначив та відповідних доказів не надав.

Посилання скаржника на те, що місцевим господарських суд при розгляді справи був порушений принцип  рівності та змагальності учасників судового процесу, в зв”язку з тим, що до розгляду в склад судової колегії включений суддя Тихий П.В., і позивач  фактично був позбавлений  можливості подати заяву про відвід судді Тихого П.В., безпідставне, оскільки ним не надано доказів подання заяви про відвід судді і, що справа була розглянута при наявності нерозглянутої заяви про відвід судді, тобто у незаконному складі колегії суддів. До того ж, рішення по справам розглянутим суддею Тихим П.В., на котрі послався скаржник, не скасовані і залишені без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, що не заперечують представники позивача.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом 28.04.2005 р. між сторонами укладено договір № 3, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати відповідачеві роботи з будівництва Хопра вологого зерна і сушилки елеватора, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість за актами прийняття виконаних робіт протягом строку, вказаного в п. 4.4 Договору.

19.05. 2005 року між цими ж сторонами укладено договір №4, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати позивачеві роботи з будівництва залізобетонної огорожі навкруги елеватора, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість за актами прийняття виконаних робіт в строки, визначені п. 4.4 зазначеного Договору.

    06.07.2006 р. між сторонами укладено договір №6, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати позивачеві роботи по облаштуванню фундаментів для прийому зерна з автотранспорту, вузла завантаження автотранспорту, вузла очистки зерна, по монтажу металоконструкцій вузла завантаження автотранспорту, вузла очистки зерна, прийому автотранспорту (навіс), прийом з автотранспорту, вузол завантаження залізничного транспорту, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість за актами прийняття виконаних робіт в строки, визначені п. 4.4 зазначеного Договору.

На протязі виконання умов договору сторонами були підписані ряд актів приймання робіт без будь-яких заперечень з боку позивача щодо якості та кількості виконаних робіт. Зазначені роботи були частково сплачені позивачем.

Посилання позивача на те, що акти приймання робіт підписані помилково та без фактичного виконання робіт і цей факт не було прийнято до уваги місцевим господарським судом при винесенні рішення також безпідставне, оскільки зазначені акти були підписані з боку позивача повноважними особами та скріплені печаткою підприємства позивача.

Згідно ст.853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатись на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов’язаний негайно повідомити про це підрядника.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, невиконання позивачем по даній справі своїх зобов’язань щодо подальшої оплати виконаних відповідачем робіт, прийнятих за актами приймання, спонукало відповідача до зупинення робіт, що не суперечить вимогам ст. 320 ГК України та ст. 538 ЦК України, а також на подання відповідних позовів про стягнення заборгованості за фактично прийняті, але не сплачені роботи.

Лише після заявлених позовів, позивачем по даній справі були складені дефектовки (дефектні акті), котрим була надана оцінка при розгляді інших справ, зазначених в рішенні місцевого господарського суду, в зв”язку з чим, посилання позивача про те, що суд першої інстанції при винесенні рішення невірно застосував та надав тлумачення вимогам ст. 35 ГПК України і не надав належної оцінки доводам позивача про те, що акти приймання робіт були підписані з його боку помилково, є безпідставним. До того ж, перелік робіт зазначених в дефектних актах не можна вважати прихованими, тобто такими що неможливо було встановити при прийманні робіт і підписанні актів приймання.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що    відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи.

Згідно ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

В позовній заяві позивач зазначає, що збитки в сумі 648 498,80 грн. є витрати, які він поніс в результаті істотних недоліків виконаних підрядних робіт, однак не надав будь-яких належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог щодо дійсного завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, в зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими доводи позивача щодо завдання йому збитків з вини відповідача.

Також позивачем не було надано  доказів фактично понесених збитків.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, об’єкт, на котрому виконувались роботи відповідачем, після введення його в експлуатацію, проданий позивачем іншому підприємству, що не заперечують представники скаржника в засіданні судової колегії.

Місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні клопотань позивача про відкладення розгляду справи та забезпеченні позову, оскільки відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, сторони повинні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і, саме при поданні позову та розгляді справи в межах строків передбачених ГПК України, позивач повинен був довести та надати суду докази в обґрунтування своїх вимог та заявлених клопотань.

На підставі викладеного рішення місцевого господарського суду винесено з урахуванням всіх обставин справи та наданих доказів, без порушень норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 224, 320 Господарського кодексу України, ст.ст. 538, 853 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 35, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Рішення  господарського суду Харківської області від 12.07.2006 р. по справі №47/147-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді