Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2006 р. Справа № 35/238-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Валенціонок О.О.
відповідача - не з*явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3065Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.07.06 р. по справі № 35/238-06
за позовом Підприємства об'єднання громадян "Українська юридична компанія" "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз организацій інвалідів України", м. Харків
до ТОВ ТД "Арго Трейд", м. Харків
про стягнення 549623,04 грн.
встановила:
У травні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 549623,04 грн., а 27.06.2006 р. сторони звернулись з заявою, в якій просили суд затвердити мирову угоду та припинити провадження у справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2006 р. (суддя - Швед Е.Ю.) по справі № 35/238-06 в задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди відмовлено, а також відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності та в задоволенні позову.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та задовольнити клопотання сторін про затвердження мирової угоди між ТОВ «Торговий дім «Арго Трейд»та ПОГ «Всеукраїнської організації інвалідів»«Союз організації інвалідів України»«Українська юридична компанія». Затвердити вказану мирову угоду та припинити провадження у справі, відповідно до п. 7 ст. 80 ГПК України. Позивач вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Позивач вважає, що суд може не затвердити мирову угоду сторін лише у разі, коли ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права чи охоронювані законом інтереси. Але, в даному випадку має місце ситуація з точністю до навпаки –саме не затвердження мирової угоди порушує охоронювані законом права позивача на належне виконання зобов’язання з боку боржника.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши представника позивача, колегія суддів встановила:
Як свідчать матеріали справи між ТОВ «Банкомзв’язок»та відповідачем був укладений договір № 765-А від 7.09.2001р., відповідно до умов якого на протязі строку його дії в період з 07.09.01 р. по 23.01.04 р. ТОВ «Банкомзв’язок»поставило та передало у власність відповідача продукти харчування на загальну суму 549623,04 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними. Відповідач товар прийняв, і як вважав позивач розрахунків за поставлений товар відповідно до договору та накладних на суму 549623,04 грн. відповідачем проведено не було
Відповідач вважає, що сума заборгованості завищена, так як крім зазначеного договору між сторонами існували інші договори, по яких здійснювалися взаємні поставки продукції та взаєморозрахунки. Доказів наявності заборгованості у сумі позову по договору №756-А від 7.09.2001р. позивач не надав.
В зв’язку з тим, що постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2005 р. по справі № Б-48/82-04 ТОВ «Банкомзв’язок» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, 03.05.2006 р. між ТОВ «Банкомзв’язок»та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги № 09.
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, з тексту договору № 09 від 03.05.2006 р. та додаткової угоди № 1 до договору не вбачається, що сторонами замінено особу кредитора у зобов’язаннях, що виникли саме на підставі конклюдентних дій сторін, які стосуються поставок (купівлі-продажу) здійснених відповідно до умов договору № 765-А від 07.09.2001 р.
Таким чином, за договором № 09 від 03.05.2006 р. відступлення права вимоги заміна особи кредитора та передача новому кредитору права в рамках певних цивільно-правових угод (договорів, правочинів) не відбулася, оскільки вказівка на них в цьому договорі відсутня, ознаки угод не визначені, в зв’язку з чим спірна майнова вимога не може вважатися належним чином індивідуалізованою і за відсутності такої індивідуалізації відступлення (уступка) права не може вважатися такою, що відбулася, оскільки не містить умов про свій предмет.
Обов’язковість належної індивідуалізації права вимоги, що відступається вимагає від сторін вказувати зобов’язання, з якого випливає це право, чи виникло воно у первісного кредитора на час відступлення права вимоги та його обсяг. Наявність цих положень у договорі спрямована на відображення зв’язку вимоги, що передається. Тобто із змісту правочину про відступлення права вимоги повинні визначатись обсяг прав і умов, які існували, належать кредиторові та передаються третій особі, а також підстави їх виникнення. Відсутність цього зв’язку не дає підстав поширювати на відносини, що склалися, законодавчі норми про заміну осіб у зобов’язанні і не може підтверджувати факт здійснення зміни особи кредитора у певному зобов’язанні.
Отже, за відсутності в договорі № 09 від 03.05.2006 р. ознак, щодо індивідуалізації відступлення права вимоги, що стосуються істотних (об’єкта, предмета, прав і умов) основного зобов’язання він не може мати відповідних наслідків для останнього, оскільки відносно них сторони за договором № 09 не досягли згоди. В зв’язку з чим, такий акт у вигляді договору про відступлення права вимоги, який має бути невід’ємною частиною певного зобов’язання (зокрема, що виникло з договору № 765-А від 07.09.2001 р., та інших точно визначених підстав), права вимоги з якого передаються іншій особі є нікчемним. Тобто таким, що відображає тільки наміри сторін, виражені в об’ємі (сумі боргу) без визначення похідного (індивідуалізації) зобов’язання (в якому замінено особу кредитора), тощо.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив факт того, що договір № 09 від 03.05.2006 р. не набуває чинності стосовно тих правочинів, які хоча і малися сторонами на увазі але не знайшли закріплення в цьому договорі і заміна особи кредитора в них не може вважатися такою, що відбулася.
З огляду на вказане вбачається, що первісний кредитор не вибув із зобов’язань по договору від 07.09.2001 р. та угодах, що виникли з конклюдентних дій сторін на підставі доданих накладних, та інших документів, в зв’язку з чим певне право залишилось за первісним кредитором, а у позивача воно не виникло.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, та вважав їх такими, що не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності за період з 13.03.2002р. по 29.12.2002р. на підставі ст.53 ГПК України, оскільки зазначена стаття передбачає відновлення та продовження процесуальних строків, а строк позовної давності не є процесуальним строком і його порушення не перешкоджає поданню позову. В зв’язку з чим господарський суд обґрунтовано прийняв до розгляду позов без відновлення строку для звернення до суду.
Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди, оскільки, відповідно до ч. 3 ст.. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмету позову, при цьому вона повинна відповідати закону. Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, заміна кредитора в зобов’язанні, яке виникло на підставі договору № 765-А від 07.09.2001 р. фактично не відбулася, так як про це в договорі відступлення права вимоги сторони не зазначили, тобто не індивідуалізували право вимоги, не зазначали зобов’язання, з якого воно виникло, в зв’язку з чим підстави для затвердження мирової угоди по спірному договору, яка не відповідає вимогам діючого законодавства, відсутні.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.514 ЦК України, ст. ст. 53.78,101-105 ГПК України, судова колегія –
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2006 р. по справі № 35/238-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді