Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2006 р. Справа № 53/109-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Казакової О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Дібаєв Ф.А.
відповідача - Гоготов В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3072Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.07.06 р. по справі № 53/109-06
за позовом ТОВ "Дніпромаштранс", м. Дніпропетровськ
до ПП "Промінь", м. Харків
про стягнення 24464,40 грн.
встановила:
У квітні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованість по договору № 20/12-МиП1 від 20.12.2005 р. про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом в загальній сумі 24775,40 грн., з яких: 21483 грн. основного боргу, 1028,82 грн. пені, 451,14 грн. інфляційних, 162,44 грн. 3% річних, 1650 грн. штрафу, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання по договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.
15.06.2006 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги до 24464,40 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2006 р. по справі № 53/109-06 (суддя –Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 21483 грн. основної заборгованості, 644,49 грн. інфляційних витрат, 243,67 грн. 3% річних, 1543,34 грн. пені, 239,15 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог .
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Відповідач вказує, що судом невірно застосований п. 4.3 договору № 20/12-МиП1 від 20.12.2005 р. та п. 25 заяви № ДБ-000000572 від 20.12.2005 р., судом не враховано порядок оплати за перевезення: протягом 5-ти банківських днів після отримання оригіналів документів –рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, договору та заяви. Відповідач вказує, що господарським судом не застосовано ст.. 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР від 1969 р., за якою товарно-транспортні накладні є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Додано до матеріалів справи міжнародна товарно-транспортна накладна № 001000 не підтверджує виконання перевезення транспортним засобом Рено, держ. № 37285АА, н-пр 20722АА, згідно заявки № ДБ-000000572. В матеріалах справи відсутні докази виконання перевезення транспортним засобом Рено, держ. № 37285АА, н-пр 20722АА. Відповідач зазначає, що судом не застосовано ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», за якою платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, у ПП «Промінь»відсутні договірні відносини з ТОВ «Дніпромаштранс», на підставі яких можливо було нарахувати пеню за прострочення оплати, в зв’язку з чим, як вважає відповідач, суд безпідставно задовольнив цю вимогу.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, судова колегія встановила:
20.12.2005 року між сторонами був укладений договір № 20/12 - МиП1 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом зі строком дії до 31.12.2006 року.
На виконання умов договору сторонами було підписано заявку № ДБ 000000572 від 20.12.2005 року, за якою позивач повинен був надати відповідачу транспортні послуги на перевезення вантажів за маршрутом м. Lugau (Германия) м. Полтава - м. Харків (Україна) на загальну суму 18183,00 грн., а відповідач зобов'язався за наданні йому транспортні послуги провести оплату в продовж 5 банківських днів з моменту отримання від перевізника (позивача) оригіналів перевізних документів, а саме рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, СМR, договору та заявки.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив ,що на підставі п. 6.1 договору, відповідно до якого зміни та доповнення до договору можуть вноситися сторонами в письмовій формі шляхом укладання додаткової двосторонньої угоди, 30.12.2005 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до заявки № ДБ -000000572 від 20.12.2005 року, за якою сторони домовились змінити маршрут та вартість перевезення, а саме вантаж в кількості 7 палет проволоки повинно бути відвантажено згідно ТТН в м. Одесі, вул. Бугаєвська, 21 отримувачу ТВФ "Кан-ТАЛ" 30.12.2005 року. Вартість перевезення за маршрутом м. Харків - м. Одеса складає 3300,00 грн.
На виконання умов договору позивачем відповідачу були надані транспортні послуги на перевезення вантажів за маршрутом м. Харків -м. Одеса, м. Lugau (Германия) м. Полтава - м. Харків (Україна) на загальну суму за маршрутом (м. Харків —м. Одеса) 3300 грн. і за маршрутом м. Lugau (Германия) м. Полтава - м. Харків (Україна) 18183 грн., всього на суму 21483 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що факт виконання договірних зобов'язань позивачем та отримання вантажу вантажоотримувачами підтверджуються міжнародною товарно-транспортною накладною А № 001000 від 25.12.2005 р., товарно-транспортною накладною серії 02ААС № 522755 від 28.12.2005 р., подорожнім листом № 966762 від 07.12.2005 р.
Строк доставки вантажу визначений заявкою № ДБ -000000572 від 20.12.2005 р. встановлений на 27.12.2005 року о 09:00 годині.
Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач виконав свої зобов’язання за договором, а відповідач свої зобов'язання за договором перевезення не виконав, оплату позивачу за наданні транспортні послуги не здійснив, в зв’язку з чим виникла заборгованість відповідача за надані йому транспортні послуги в сумі 21483,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт станом на 15.05.2006 року.
Посилання відповідача на неотримання оригіналів документів та не здійснення перевезення необґрунтоване та спростовується матеріалами справи, суд першої інстанції правомірно встановив, що оригінали перевізних документів були направлені позивачем відповідачу, про отримання документів відповідачем свідчить копія поштового повідомлення з відміткою про відправлення 14.01.2006 року яка долучена до матеріалів справи, а також фактичне отримання перевізних документів від позивача підтверджується листом відповідача № 089/1302 від 13.02.2006 року, за змістом якого відповідач підтверджує факт надання позивачем послуг по перевезенню вантажу згідно заявки № ДБ -000000572 від 20.12.2005 р.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21483,00 грн.
Господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих 644,49 грн. інфляційних витрат, 243,67 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав свої зобов’язання по оплаті, в зв’язку з чим повинен сплатити 644,49 грн. інфляційних та 243,67 грн. 3% річних, нарахованих за період з 19.01.2006 року по 05.06.2006 року.
Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, що відповідачем не виконано.
При розгляді справи суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені з посиланням на те, що нарахована пеня за період з 19.01.2006 р. по 05.06.2006 р. в сумі 1543,34 грн. обґрунтована, підтверджується наданими суду доказами, відповідає вимогам діючого законодавства.
Оскільки, ст. 611 ЦК України, передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно із ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню у розмірі, що встановлюється за погодженням сторін.
Договором № 20/12–МиП1 від 20.12.2005р. не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та не встановлений розмір пені.
Отже, господарський суд необґрунтовано посилаючись на норми зазначеного закону стягнув з відповідача пеню і рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню, а позов залишенню –без задоволення.
Таким чином , висновки, викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам, в зв’язку з чим рішення підлягає зміні, керуючись ст.ст. 549, 526, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2006 р. по справі № 53/109-06 змінити.
Рішення в частині стягнення 1543,34 грн. пені та 15,43 грн. держмита скасувати та в позові в цієї частині відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді